1 квітня, 2023

Довідник безбар’єрности: про що він і навіщо

18 січня 2023
Поширити в Telegram
161
Таня Касьян

Консультантка та тренерка з різноманіття та інклюзії, упорядниця «Довідника безбар’єрности», авторка подкасту «Потрошку» https://li.sten.to/potroshku.

Фейсбук: https://www.facebook.com/kasiantania

Інстаграм: @taniakasian

Я дописую цю колонку, сидячи між двома стінами і відстежуючи новини про нові запуски ракет. Я думаю про те, як сильно зміниться наше суспільство. Зміни тривають уже з 2014 року. З’явилася нова категорія людей — внутрішньо переміщені особи, яка 2022-го різко збільшилася. Зростає кількість людей з інвалідністю, ампутаціями, психічними розладами. Дедалі більша кількість камінгаутів серед ЛГБТ+ людей, які йдуть на фронт захищати нашу свободу.

Російська агресія проти України стала каталізатором багатьох процесів, зокрема усвідомлення того, що ми дуже різні, але під цим небом ми разом. І будемо разом.

Базова цінність і право кожної людини — мати можливість рівноправно брати участь у суспільному житті. На жаль, на шляху до цього постають бар’єри. Інколи вони фізичні, просторові, скажімо, коли ви бачите, як людина в колісному кріслі штурмує сходи будівлі, бо там немає пандуса. Інколи бар’єри бувають економічні чи освітні, коли в людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти, тому що вона якось відрізняється.

Та найчастіше всі ці бар’єри спричинено тим, що міцно вкоренилося в наших головах, — це стереотипи й упередження. Стереотипи про те, що люди з інвалідністю потребують особливого співчутливого ставлення. Про те, що місце жінки — біля домашнього вогнища й колиски. Про те, що всі геї тендітні й манірні і не вміють тримати зброю в руках.

Такі стереотипи шкодять не тільки певній групі людей — вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожної з яких свій унікальний досвід. Утрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас.

Тому безбар’єрне, відкрите суспільство, де кожен і кожна відчуває, що до них ставляться з повагою, попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що є однаковий доступ до можливостей, має перспективи для розвитку. Тому і було створено «Довідник безбар’єрности», який дає базу безбар’єрної мови. Мови, яка не дискримінує і не стигматизує, головний принцип якої — поважати гідність іншої людини.

Про цей та про інші принципи інклюзії й гендерної рівности розказується в розділі «Складові безбар’єрности». У ньому є про те, щó таке універсальний дизайн і чому субтитри у відео потрібні не лише людям із порушеннями слуху. Є про те, хто належить до маломобільних груп населення. Спойлер перший: це не лише люди з інвалідністю. Спойлер другий: інколи ви теж потрапляєте в цю категорію.

Найбільший розділ, який називається «Словник», — це перелік термінів, розбитих за темами. У ньому я та ще п’ятнадцять правозахисників і правозахисниць зібрала купу слів і висловів, як бажано й не бажано говорити про ту чи ту людину. Наприклад, чому коректно казати «людина з порушенням сприйняття кольору», а не «дальтонік», «роми», а не «цигани», «людина з діабетом», а не «діабетик», «гомосексуал», а не «гомосексуаліст», «онкопацієнт», а не «онкохворий», і багато-багато іншого.

У розділі «Безбар’єрний календар» пояснюється, чому не варто 3 грудня вітати людей з інвалідністю з Міжнародним днем інвалідности, а 8 Березня — це не свято краси, мімози й весни. Натомість там наведено рекомендації, як можна відзначити якусь пам’ятну дату, щоб це було корисно і не зашкварно.

Над рубрикою «Етика взаємодії» я працювала якраз перед повномасштабним вторгненням. Тоді й вирішила зробити акцент на тому, як спілкуватися з людьми з інвалідністю, як запропонувати допомогу незрячій людині чи людині в колісному кріслі. А ще я поговорила з психотерапевткою, щоб зібрати поради про спілкування з людьми, у яких є тимчасові психічні розлади, з родичами людей, у яких розлад аутистичного спектра. Тепер цей розділ постійно поповнюється рекомендаціями, як підтримати свій психічний стан і людей навколо в часи переживання гострого стресу.

Я саме працювала над змістом довідника, коли мені сказали, що він буде з відкритим кодом, тобто його можна постійно доповнювати. І це правда. Недавно я дописувала в нього, чому не можна говорити «жертва домашнього насильства», та доповнювала блок про людей, які хворіють на рак. А з березня 2022 року в ньому з’явився окремий розділ, присвячений війні. Там і про те, як допомогти дезорієнтованій людині, і як умовити людину старшого віку спуститись в укриття, і як діяти, якщо побачили дитину без дорослих, — усе, що стало таким актуальним у нашій новій реальності.

Відверто кажучи, мені дуже хотілося б, щоб «Довідник» не розширювався і там не було б нічого, що містило б слово «війна». Проте це наше життя. Хіба можна було подумати 2013 року, що у нас з’явиться категорія ВПО? Хто може знати, що на нас чекає далі? Варто бути готовими до всього. І варто руйнувати бар’єри, які нам заважатимуть бути собою у своїй країні.

Довідник.

18 січня 2023
Поширити в Telegram
161
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Життєві уроки українських лідерок, яких вбила Росія
Втрата кожної лідерки, вбитої Росією, – це не лише втрата людини з її історією. Це втрата ниточок звʼязків і підтримки, які вміли сплести ці жінки, це втрата для спільноти, яка гуртувалася навколо цих жінок, зрештою, – це втрата для культури лідерства. Ми все ще можемо вчитись у цих жінок: служінню, сміливості, системності, відкритості до нового. Бо в кожній з цих історій можна почерпнути безцінний і складний урок жіночого лідерства. Хай памʼять робить нас сильнішими.
Наталія Вишневецька: «Допомога має бути феміністичною — такою, що залучає потенціал людини, а не робить все за неї»
Наталія Вишневецька про захист прав жінок під час війни, а також роботу над видимістю жінок в Україні та за її межами.
Наталя Селюкова: «Якщо не підтримати жінок зараз, то далі буде складніше»
Наталя Селюкова про підготовку жінок до відбудови України.