1347 «Мама дзвонила сину і розповідала, скільки ворожої техніки нарахувала сьогодні. Це допомагало корегувати артилерійський вогонь, і далі вороги не просунулись. На жаль, вони зрозуміли хто була “наводчицею”, і зрівняли хату та її господиню з землею».
«Вона щодня прихищає незнайомих людей, які вирвались з окупації. Шукає речі першої необхідності і допомагає виїхати далі. Її чоловік зник, і вона продовжує - шукати чоловіка і допомагати іншим».
«Тоді вони проїхали кілька тисяч кілометрів за кермом, хоч раніше більше 100 не бувало. В машині - 3 дитини і дві собаки. Останні кілометри проривались крізь виснаження. Далі довелось змінити три локації і 2 країни, поки нарешті не знайшли постійне місце проживання. Почався новий квест – документи, влаштувати дітей в садочок і школу, пошук роботи…»
«Протестантки днювали і ночували в мороз на кордоні, аби тільки не пропустити фури з товарами в Білорусь. Витримували напади і агресію. І, зрештою, домоглись повного закриття кордону».
«Вона вже кілька років воює на фронті. У перші дні війни її маленьку доньку вивезли за кордон родичі. Однак тато не зміг поїхати, щоб доглядати маля – його, як чоловіка, не випускали з країни, хоча служить у цій сім’ї жінка».
«Викладачка приходить щодня в школу після того, як провела онлайн заняття. Завжди є чим допомогти тим, хто втратили дім. Вона приходить з донькою, яка тут же робить свої домашні завдання. Обидві кажуть, що хочуть дати переселенцям відчуття дому та сімейної підтримки».
«Її маму захопили в полон. Вона поїхала на “Ігри нескорених” замість неї – щоб підтримати, і щоб розповісти світу правду. І виборола бронзову медаль».
Імена таких героїнь зазвичай не потрапляють в підручники історії. Ми інколи чуємо про них в медіа, але не бачимо їхні обличчя так часто, як топових посадовців. Тож про повсякденний жіночий героїзм можуть забувати…
Війна складається з таких історій. Особисті зусилля кожного і кожної наближають перемогу.
Сьогодні, в День матері – і в День пам’яті та примирення – чиясь мама вперше вийшла на зв’язок з окупованого міста. Чиясь мама – воює на фронті. Чиясь – чекає сина чи доньку з війни. Чиясь плете маскувальні сітки. Волонтерить. Працює і дбає про всю родину.
Ми хочемо оприявнити цих героїнь в публічному просторі, зробити видимим їхній внесок – і запрошуємо вас долучитися до всеукраїнського флешмобу про лідерство і героїзм українських жінок.
Разом з Internews Ukraine та ООН Жінки в Україні пропонуємо такі правила флешмобу:
1. Поставити на початку тексту хештег #моя_героїня
2. Розказати історію про жінку, чиї зусилля в часі війни ви цінуєте, і хотіли б, щоб про них знали інші, хотіли б підтримати, подякувати, надихнути.
Ми пропонуємо поговорити про непомітний героїзм, про щоденні зусилля, які не потрапляють на шпальти газет, про досягнення і проживання.
Війна складається не лише з бойових дій. Чекати сина чи доньку з війни, вивезти батьків з фронту, чекати дзвінка з окупованої території, бути на окупованій території і не мати звʼязку з рідними, вивезти дітей за кордон, облаштувати новий побут, вирішити сотні логістичних питань, допомагати, як можеш, зрештою, просто вижити – це також війна.
Говорити про її людський вимір – важливо.
3. Супроводити текст підписом "Приєднуюсь до флешмобу, започаткованого Гендер в деталях, https://www.facebook.com/internewsukraine та https://www.facebook.com/unwomenukraine (затегати 3 сторінки). Запрошую (затегати 3х знайомих) розповісти про тих, хто для вас героїні".
Приєднуйтесь! Нехай наш публічний простір наповниться історіями про щоденний героїзм українських жінок!
