2829 
1 березня я перебувала в евакуації під Києвом. Над нами літали гвинтокрили, періодично чулися вибухи й постріли, від яких здригався будинок і дзеленчав посуд.
Весь час гризла думка «треба щось робити!». Мабуть, як і всі, у мене було величезне бажання допомагати нашим захисникам. Друзі й подруги вже завозили гуманітарку, волонтерили на кухнях, вступали в ЗСУ і Тероборону. Я картала себе за те, що, крім інформаційної і нетворкінгової допомоги (знайти-сконтактувати-списатися), фізично не могла зробити щось більше.
Аж поки не побачила у фейсбуку жартівливий пост знайомого морпіха, у якому він скаржився, мовляв, немає нюдсів для моральної підтримки. Його друзі і підписники жваво обговорювали тему в коментарях. Я пожартувала про «нюдсову сотню», яку треба створити. І тут усе стало на свої місця. Я згадала Другу світову війну і стиль пін-ап (pin-up), який тоді народився, та й подумала: а що як справді створити телеграм-канал із нюдсами для підтримки бойового духу тих, хто нас оберігає?
Цю ідею я запропонувала подрузі, з якою ми вже півтора року ведемо канал із мемасиками. Від ідеї до старту пройшло півгодини: Даша створила канал, прикрутила до нього бота, ми сформулювали правила й «редакційну політику» — і понеслося.
Від самого початку ми усвідомлювали, що точно не будемо підтримувати дискурс «красуні-берегині надихають мужніх захисників». Хоча б тому, що нас захищають безліч дівчат і вони теж заслуговують на підтримку! А ще ми знаємо, що в лавах ЗСУ служать не лише гетеро-чоловіки, а й люди різних орієнтацій та вподобань.
Пости, які ми розміщуємо, називаємо «Листівочками» і просимо додавати до фото невеличке побажання. Наших підписників ми називаємо «котики й киці», а себе — адмінкицями. Це вже усталений мем про захисників — «наші котики». А ще ми відчуваємо багато ніжности і вдячности до всіх, хто з нами в цьому просторі.
Важливий принцип — це повна анонімність. Хоча дуже часто просять контакти тієї чи тієї людини з фото. Проте ми оберігаємо приватність наших котиків і киць з міркувань безпеки (так, нас читають і вороги) та репутаційного захисту (адже наше суспільство ще не повністю готове спокійно сприймати чужу сексуальність). Анонімність дає можливість підписникам і підписницям почуватися вільніше й розкутіше.
Як тримаємо гендерний баланс? На початку ми періодично робили пости від імені адмінкиць, заохочуючи хлопців теж надсилати свої фото. Тепер у цьому вже немає потреби — бувають дні, коли кількість чоловічих постів навіть більша, ніж від дівчат!
У нас склалася певна атмосфера — грайлива, дружня, підтримувальна. Захоплюємося креативом наших підписників і підписниць. Вони надсилають гарні вірші, знімають прикольні відео, знаходять нові ракурси й ідеї для фото. Часом спонтанно народжуються флешмоби, наприклад хтось викладає фото з рушником, а інші підхоплюють. Або недавно одна киця-підписниця написала, що любить чоловічі руки, і тепер у нас безліч чудових фото рук наших хлопців. Рук, які тримають зброю чи кермо, місять тісто, торкаються метеликів, пестять кошенят.
Таке враження, ніби всі ми разом досліджуємо власну сексуальність і чуттєвість. Останнім часом багато фото і текстів не про еротику, а про ніжність, підтримку й очікування зустрічі з коханими.
Мене як бодіпозитивну активістку неймовірно тішить і те, що фото наших підписників і підписниць — це фото реальних людей. Мені здається, це дуже важливо на тлі спроб створювати «український пін-ап» із фотошопленими фото класичних худеньких дівчат та накачаних хлопців. Ми свідомо створюємо альтернативу застарілим «скрєпам» на зразок «жінка — окраса нашого столу». Наші котики й киці — з різними тілами, різного віку, з різним уявленням про те, що еротично. І абсолютно ВСІ вони отримують реакції «лайк», «сердечко» та «вогонь».
Щоб зберігати цю атмосферу, ми уважно й прискіпливо модеруємо контент. По-перше, фото й відео проходять верифікацію: ви повинні довести, що свідомо надсилаєте свої світлини. По-друге, ми не розміщуємо відверто порнографічний контент. По-третє, не відкриваємо можливість коментувати, щоб люди не почули щось образливе на адресу свого тіла в такий інтимний і вразливий момент. Після атаки ворожих ботів ми зробили канал закритим, з доступом за посиланням.
Мені здається, ми змогли створити щось дуже важливе. Наші «Листівочки» — це не лише підтримка тут-і-тепер для тих, хто на війні (кожна людина на своїй). Це можливість відволіктися: хоч на перегляд живої справжньої краси, хоч на створення фото і текстів. Це допомога в прийнятті власного тіла й сексуальности — і чужих, відмінних теж.
Зрештою, це маленька модель того, якою ми хочемо бачити нашу Україну після Перемоги. Суспільством, де для кожного і кожної є місце. Де кожна і кожен може розкривати свою чуттєвість без осуду і цькування. Де сексуальність — це не соромно, це не інструмент маніпуляцій чи влади, а прояв любови до життя.
І головне — це постійне нагадування: нам є за що боротися, нам є що захищати. Нашу любов, красу і натхнення. І нашу Свободу в усіх її сенсах.
Це і є наш український Ерос, який переможе смерть. Ми в це віримо. Приєднуйтесь: https://t.me/+cpsEIkFrQ3QyNGEy
