17 червня, 2024

Софія Буртак: переселення, гуманітарна допомога, збільшене робоче навантаження — воєнні виклики сільських жінок

21 грудня 2022
Поширити в Telegram
618

Мене звуть Софія Буртак. Я кандидатка політичних наук. Моя основна освіта — це політологія, а сфера діяльности — сільське господарство, зокрема сільський розвиток. Я прийшла, напевно, років п’ятнадцять тому в проєкт технічної міжнародної допомоги від уряду Канади фермерам і дрібним сільським виробникам. І моїм головним завданням 15 років тому було просувати рівні можливості жінок і чоловіків у контексті реалізації сільськогосподарських проєктів технічної допомоги. Це було непросто, тому що розуміння гендерної рівноправности в сільському господарстві і тоді, і тепер треба визначати, враховуючи технології виробництва й доступ до ресурсів. Проте нам із командою за ці роки вдалося визначити, де гендер і в молоці, і в зерні, і в плодоовочевому секторі.

Сьогодні ми працюємо в 14 областях України постійно і консультуємо виробників з інших областей на відстані.

Останні три роки я найбільше працювала в Донецькій і Луганській областях на підконтрольній Україні території.

Евакуація замість втілення стратегії

17–18 січня 2022 року ми провели в Святогірську стратегічну сесію і визначили пріоритети для Луганщини в розвитку кооперативів, зокрема жіночих ініціатив. У нас є окремий фонд для фінансування саме жіночих бізнесів у селі, не тільки в агронапрямі, а й в інших, у суміжному жіночому підприємництві. Ми також запустили бізнес-мережу сільських жінок у всіх областях України. Це таке радше горизонтальне об’єднання наших жінок із різних куточків і різних сфер. Фактично форуми, які ми проводили з 2016 року, були неформальним об’єднанням. А вже 2021 року ми формалізувалися в громадську спілку.

На нашій останній стратегічній сесії, ми визначили три пріоритетні напрями розвитку Луганщини і мали переходити до їх втілення. Додам, що в грудні 2021 року в Донецькій області було засновано сільськогосподарський кооператив «Продукція Сходу» — в Нікольську біля Маріуполя. Це безпрецедентна подія — ми вперше робили мультифункціональну кооперацію, тобто об’єднувалися жінки й чоловіки з різних секторів і різних ланцюгів доданої вартости — молоко, овочі, зерно, ягоди для доробки, переробки, маркетингу й закупівель.

Напередодні 24 лютого ми планували провести кілька подій, але мусили їх скасувати. Я була розчарована, що не можу організувати стільки гарних заходів для мобілізації жіночого лідерства разом зі структурою ООН.Жінки в сумських і херсонських громадах, які конче мали відбутися. З іншого боку, в день повномасштабного вторгнення була така тривога за безпеку людей, які, слава Богу, залишилися вдома разом із сім’ями і могли про себе подбати.

24 лютого ми мобілізувалися, у нас був план евакуації ще з початку січня. І цього дня ми активували всі наші евакуаційні процедури. Мене уповноважили приймати людей із різних куточків України, які були в дорозі.

Гуманітарна допомога впорядковується і набирає нових обертів

Ми продумували шляхи з Дніпровщини на Львівщину. Починаючи з цього дня, я супроводжувала евакуацію і наших працівників з офісу, і фермерів та фермерок з Донеччини. На жаль, з Луганщини не встигли виїхати в перший тиждень війни, бо ми працювали зі Станицею Луганською і Новоайдаром, Старобільськом. Окупанти дуже швидко перекрили там шляхи. А з Донеччини я супроводжувала в дорозі сім’ї наших фермерів, які виїжджали, селила їх по дорозі. Тому що перші тижні дорога в 900 кілометрів долалася за три дні.

У Запоріжжі досі потрошки облаштовуємо життя наших дівчат-фермерок, які змогли виїхати з першою евакуаційною хвилею. Херсонщину було заблоковано в перший день, дороги прострілювалися і було надто небезпечно пересуватися. Не всі жінки мали доступ до авто і досвід водіння, щоб швидко приєднатися до гуманітарного конвою. А жінки в селах часто не мали інформації, коли і яким маршрутом поїде гуманітарний конвой.

Ми співпрацюємо з краківськими волонтерами з Фундації Оміо, які напряму допомагають постраждалим сільським територіям. Ми можемо переправити гуманітарну допомогу на сільські території і закрити перші невідкладні потреби. Така допомога трошки нині впорядковується, то стихає, то постає перед новими викликами. Ситуація дуже динамічна, адже війна триває. Для мене це друга лінія постійної роботи — логістика, забезпечення, розвантажувати і завантажувати вручну.

Гуманітарна допомога гендерно-чутлива

Тепер ми пробуємо вирішити проблему, з якою зіткнулися жінки, — це потрійне навантаження. Вони мусять дбати про фронт і працюють на забезпечення, адже є дуже багато запитів — харчових, побутових, соціальних. Сільські жінки опинилися в цій пастці.

Ще сільські жінки закривають потреби переселених до них у громади людей, а це вже їхній ресурс, адже готувати, годувати, вирощувати — це теж лягло на них. І третє — ніхто з них не знімав сімейних обов’язків, обов’язків виробництва, ведення домогосподарства — піклування про родину, дітей, старших. І ми бачимо тепер особливо чітко: якщо зникає елемент чоловічої праці в господарстві, виникає величезне питання технологізації і механізації праці жінок.

Тому ми хотіли б завдяки Бізнес-мережі сільських жінок — з нашими канадськими партнерами та зі структурою ООН.Жінки — подбати саме про механізацію. Принаймні спробувати вивільнити руки і час жінок у селі. Бо банальне миття посуду — трудомісткий процес, але його можна вирішити посудомийною машиною. Тісто може замісити обладнання для замішування. Коли говорити про решту операцій, які однаково лежать на жінках і на організації жінками, — випікання, прання, всі обслужувальні роботи, вирощування овочів і тварин — в принципі, їх можна механізувати, просто про це треба відверто говорити. І коли зникає допомога чоловіка по господарству, бо переважно це робила вся родина, то навантаження лягає на сільських жінок.

У нас дуже коротка перспектива планування

Сьогодні, коли ми живемо в стані війни, я на собі відчуваю, якими маленькими кроками відбувається робота і як оперативно й негайно треба на все реагувати. Може статися так, що о 7 ранку подзвонили, а о 6 вечора ти вже маєш бути в Кракові, тому що треба забирати, вантажити, віддавати. Тому планування наразі — великий виклик для всіх, у всіх сферах.

Наступні півроку ми переглянемо свої потреби. Ми вже розуміємо, у яких обставинах живуть наші сільські жінки. У нас є жінки на окупованих територіях. Жінки в зоні бойових дій, які можуть бути евакуйовані або можуть залишатися на місцях. Жінки, переселені на інші території, вони можуть оселятися в селах. Вони можуть бути міськими, але переїздити в село, і в них будуть свої виклики. Або сільські жінки в умовах міста — це теж інші обставини. І також є жінки, які приймають, поселяють, забезпечують у селах.

Ми плануємо розподілити наші сили так, щоб охопити цих сільських жінок допомогою або різними проєктними ініціативами. Ми бізнес-мережа, тому ми все-таки орієнтуємося на підприємство й етапи економічного відновлення. І ми побачили, що це можливо навіть у період війни. Ніхто не заморозив діяльність, люди однаково працюють у селах, але потребують набагато більшої підтримки і підмоги.

Потрібно адвокувати потреби жінок

Ми спостерігаємо таку тривожну централізацію після децентралізаційних процесів. І страждають від цього передусім наші жінки. Адже доходи в місцевий бюджет скорочуються, а виклики місцевого самоврядування тільки посилюються. І зв’язку з центральною владою у них тепер менше.

Тому ми дуже за те, щоб різні спільноти, жіночі організації, жіночі мережі теж долучалися до адвокаційних процесів. Зарплати жінок-голів ОТГ дуже низькі, і не тільки голів, а всього складу територіальної громади. Забезпечення, на якому вони працюють — і гуманітарне, і військове, і соціальне — це шалені виклики. Так що адвокація — це топ!

Щоб їх почули, це середовище треба формувати всією нашою гендерною спільнотою, всіма організаціями центрального рівня. Ми працюємо у полях — у селах, регіонах. І нам завжди було потрібне партнерство на рівні Києва, на центральному рівні — для сільських жінок, для того щоб вони були почуті з усіма своїми потребами і проблемами.

Це правда, нині ми працюємо над тим, щоб їхні потреби було сформульовано в інтереси. Це важкий і викличний процес, тому що потреби відчуваються нагально тут і вже, а сформулювати правильно їх в інтерес, який мав би політичний, економічний, соціальний контекст, — це непросто, це окрема робота.

Цей проєкт — спільна ініціатива громадської організації «Український жіночий конгрес» та австрійської організації «Жінки без кордонів». Серія інтерв’ю розповідає про досвід і лідерство українських жінок під час війни.

21 грудня 2022
Поширити в Telegram
618
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Усі сексисти в купі: розбираємо випадки сексистських висловлювань за 2023 рік
Уже кілька років експертний ресурс Гендер в деталях реагує на обурливі сексистські висловлювання й дії в постійній рубриці #сексизм_патруль. Ми бачимо зміни в суспільстві, але досі вважаємо, що інститут репутації щодо сексист_ів не працює. Тому торік ми запустили антипремію «Сексист року», і цьогоріч хочемо її продовжити. Тут ми зібрали найяскравіші прикладу сексизму і об’єктивації жінок 2023 року. Знайомтеся з прикладами, щоб незабаром проголосувати за «переможця».
У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?
Narratives in Ukrainian politics about the LGBT+ community
Generally, the political parties that made up the 9th convocation of the Verkhovna Rada of Ukraine declaratively share these liberal democratic values. However, some of them might hold varying positions and put forward legislative initiatives that do not match the declared values, and do not prioritize the protection and promotion of the rights of the LGBT+ community.