21 лютого, 2024

Вероніка Селега: «Нам необхідно розвивати арт-брют – напрям у мистецтві, який активно розвивається у світі»

17 травня 2023
Поширити в Telegram
601

22 лютого, за 2 дні до початку повномасштабної війни, у Павлівській лікарні я познайомилася з Сергієм Ененбергом, режисером театру та давнім дослідником і зберігачем арт-брюту в Україні. Арт-брют – це мистецтво не професійних митців. Перші колекції зібрані від людей з психічними розладами, ув’язнених. Таке мистецтво ще має назву – мистецтво аутсайдерів.

Наша зустріч із Сергієм не була випадковою. Навпаки, вона була давно спланованою і мала на меті мені, як учасниці ГО «Безбар’єрність», зрозуміти, чи спроможна наша організація допомогти Сергію та його справі.

Порятунок пацієнтів

На початку березня минулого року Сергій подзвонив і сказав, що до Павлівської лікарні евакуювали пацієнтів із психоневрологічного інтернату

Пущі-Водиці. Потрібно було все: від ліжок і матрасів до продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та всього, одним словом. 8 березня я вперше побачила, кому саме потрібна була допомога. 50 чоловіків розмістили у старому корпусі Павлівської лікарні, який готували до ремонту. Саме тому він був порожній і здатний прийняти нових мешканців.

Медсестри просили про допомогу не тільки з побутовими речами, але і з іншими задачами – когось помити, когось поголити, когось нагодовути, хто не міг робити це самостійно. Виснажені, налякані, але добрі і людяні – для них хотілося зробити все можливе.

Ліжка стояли в коридорі в ряд, вздовж всього коридору. Хтось лежав, хтось сидів, більшість спостерігали за хаосом перших днів. Абсолютно незабутній спогад під час війни. Фотографій немає, бо по-перше, там це було максимально неетично, а по-друге, і не можна в таких місцях робити фото.

Серед усіх присутніх виділявся один чоловік, до якого вишикувалася черга на гоління. На його обличчі була посмішка, він випромінював радість і спокій на фоні всього, що відбувалося в маленькому корпусі навпроти Кирилівської церкви і на фоні того, що це були перші тижні повномасштабної війни.

Так життя звело мене зі Стасом Туріною, художником, про якого я знала тільки те, що він у «Відкритій групі» представляв Україну на Венеційському бієнале 3 роки тому. Він не усвідомлював до кінця, скільки всього вдалося організувати для Павлівської лікарні того періоду, а потім і для Інтернату Пущі-Водиці, а потім – для військових. Він просто щодня робив своє, різне. А я допомагала йому і Каті Лібкінд, яка попри все, проводила регулярні заняття з пацієнтами. Це можна називати по-різному. Арт-терапія, або просто арт або просто терапія. Не має значення назва, головне, що люди можуть проявляти себе і свій неосяжний світ у будь-який спосіб. А Катя була і є досі їхнім партнером і провідником до себе самих через творче висловлювання.

На мої запити гуманітарної допомоги швидко реагували як рідні ГО «Безбар’єрність», Володимир Висоцький і фонд Jusi, так і нові партнери, наприклад, фонд «Маша» і Coca-Cola.

Внутрішній обов’язок – привертати увагу до мистецтва

Після досвіду у Павлівській лікарні, я чітко розумію, що у нашій системі психічного здоров’я бракує одного компонента, який не прописаний у системі – це базовий принцип поваги до особистості, незалежно від її діагнозу і соціальної ролі. Це складно, оскільки таке ставлення – комплексне питання і воно не формується швидко за запитом. Це і виховання та турбота дорослих, і освіта, оточення, читання, рівень соціальної комунікації, соціальної відповідальності та багато інших компонентів, які сформують з часом культуру поваги до кожного і кожної, і особливо до кожного не нормотипового.

А ще нам необхідно розвивати арт-брют – напрям у мистецтві, який активно розвивається у світі. Прикладами є музеї у Берні, Відні, Чикаго, Лозані і не тільки. Музеї, які експонують свої колекції у різний спосіб, в залежності від історії виникнення і це дуже цікаво, бо зазвичай вони позбавлені стереотипів соціальних канонів.

Перші кроки на шляху до розбудови такого напряму в Україні зроблено уже давно, але розвивати, робити їх видимими і привертати інтерес – це внутрішній обов’язок після такого близького контакту періоду волонтерства. Разом із Стасом Туріною та Сергієм Ененбергом домовилися про перші ініціативи розвитку з пацієнтами Павлівської лікарні, мали зустрічі у Варшаві з інституціями, які є активними в Польщі та окрім живопису, скульптурної практики, розвивають зокрема і театр.

Цей проєкт — спільна ініціатива громадської організації «Український жіночий конгрес» та австрійської організації «Жінки без кордонів». Серія інтерв’ю розповідає про досвід і лідерство українських жінок під час війни

17 травня 2023
Поширити в Telegram
601
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Усі сексисти в купі: розбираємо випадки сексистських висловлювань за 2023 рік
Уже кілька років експертний ресурс Гендер в деталях реагує на обурливі сексистські висловлювання й дії в постійній рубриці #сексизм_патруль. Ми бачимо зміни в суспільстві, але досі вважаємо, що інститут репутації щодо сексист_ів не працює. Тому торік ми запустили антипремію «Сексист року», і цьогоріч хочемо її продовжити. Тут ми зібрали найяскравіші прикладу сексизму і об’єктивації жінок 2023 року. Знайомтеся з прикладами, щоб незабаром проголосувати за «переможця».
У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?У час повномасштабної війни Збройні сили України як ніколи потребують залучення людського ресурсу та продуманої кадрової політики. Як забезпечити службу в армії для людей ЛГБТ+ без дискримінації? Які проблеми українські військові ЛГБТ+ мають тепер? Як спільнота ЛГБТ+ боролася за своє право на військову службу в різних країнах світу?
Narratives in Ukrainian politics about the LGBT+ community
Generally, the political parties that made up the 9th convocation of the Verkhovna Rada of Ukraine declaratively share these liberal democratic values. However, some of them might hold varying positions and put forward legislative initiatives that do not match the declared values, and do not prioritize the protection and promotion of the rights of the LGBT+ community.