103 
Урок біології. Я сиджу з подругою за однією партою і бачу, що їй трохи зле. Вона дуже втомлена і постійно притискає руку до низу живота. На мої стривожені погляди коротко кидає: «Все норм. Щось не те з’їла». Вона піднімає руку і проситься в туалет. На шляху до дверей з її рукава випадає невеликий клаптик кольорового целофану. Клас вибухає реготом. «А наша Ілла потекла!», «У Ілли місяки-и-и-и!» — верещать хлопці.
Урок 1. Про «ці дні» треба мовчати.
«Дні», «критичні» — ці та інші евфемізми я згодом вбиратиму як губка, щоби призвичаїтись і стати «своєю» в цьому світі.
Жінок привчають соромитися менструації, бо жіноче тіло начебто брудне й нечисте в ці дні циклу. Цей наратив породив сором, а відтак — тишу, що стала дуже промовистою. Виявилося, що проблему набагато легше ігнорувати, коли про неї мовчать. Коли проблему оповила стигма, її можна використовувати як інструмент контролю. І тоді менструальна бідність, через яку страждають близько 500 000 жінок по всьому світу (за даними ООН)[1], не буде проблемою, бо культура роками привчала їх соромитися своїх виділень як чогось непристойного й не говорити про це.
Мені 12. Я сиджу перед телевізором і бачу рекламу прокладок. Естетична блакитна крапелька потрапляє на шматок тканини, яка її всмоктує. Красиво. І чому воно здавалося мені нормальним? Всі ж добре знали, що жінки щомісяця стікають не блискучими блакитними краплями. Дівчина з реклами, використовуючи прокладку, хизується білими штанями, танцює, веселиться.
Урок 2. «Ці дні» мають минати непомітно для тебе та інших.
Чому ж мені тоді хочеться вмерти? Живіт нестерпно болить і сил зовсім немає. Напевно, я просто не вписуюсь у глянцеву картинку, як і інші 15% дівчат, котрі страждають від сильної дисменореї та рясних виділень, з якими не впорається жодна прокладка…
Така рекламна фікція замовчує справжню проблему. Під час місячних жіноче тіло проходить через низку випробувань, і тобі не потрібно робити все можливе, щоби приховати свій справжній стан. Якісний відпочинок і турбота про себе — ось що насправді потрібно.
Мені 15. Через мої надмірно болючі місячні мама вирішила піти зі мною до гінекологині. Я трохи нервуюся. Мене не оглядатимуть, але я боюся некомфортних запитань. Лікарка розпитує про навчання та додаткові заняття спортом. Радить пити заспокійливий чай і наостанок додає: «Тут, дитино, багато чим тобі не зараджу. Народиш — минеться».
Урок 3. Щоби позбутися цього болю, потрібно народити.
Раптом я перестаю бути підліткою, яку мучить болюча менструація. Я — «майбутня мати», а моє тіло — «ходяча пробірка». Воно має виконати свою природну функцію, а далі варто сподіватися на поліпшення. Замість додаткових аналізів і спроб утамувати біль мені пропонують мою репродуктивну функцію як спосіб розв’язання проблеми: народиш — і полегшає.
А якщо я не хочу дітей?
Мені 15. Я волію жити нормальним життям зараз, а не випадати з графіка на чотири дні через нестерпний біль, сподіваючись на абстрактну вагітність, яка колись неодмінно настане, бо … чому?! «Ну бо ти жінка». Я не ходяча утроба, а людина, що потребує допомоги. Я маю право народжувати / не народжувати і все ще отримувати доступ до якісної медицини, яка допоможе зарадити появі болю.
Мені 17. Здається, я закохалася. Ми годинами говоримо по телефону. Він сказав якусь дурницю — і я запалилася. Стала емоційно пояснювати, в чому проблема.
«Ти якась дивна сьогодні. В тебе що, “ці дні”?»
Урок 4. У «ці дні» жінки стають дивними, і чоловікам це не подобається.
У масовій культурі наявність менструації нівелює будь-які твої почуття. Твій гнів стає просто «істерикою», а поганий настрій — «ПМС». Жінок привчають до того, що в цей період їхні почуття несправжні, що це всього лише гормони. Тому вони вчаться бути зручними: не демонструвати своїх емоцій («можливо, я дійсно перебільшую») та, попри дискомфорт, усміхатися.
Але чому чоловічий гнів — це норма, а жіночий — «істерика»? Хіба я можу втратити своє право на емоції та повагу через менструацію?
Менструація не може анулювати почуття людини.
На жаль, хибні твердження про ПМС та істеричність у цей період часто слугують виправданням для ігнорування жіночого, бо жінка може стати раптово «ненадійною», «нестабільною».
Саме тому менструація — це політика
Бо відсутність жінок у певних сферах часто виправдовують «нестабільністю». Бо безкоштовні засоби гігієни та лікарняний через болісну менструацію — це про державний бюджет, а безкоштовні знеболювальні — це про доступну медицину. Бо допоки нас огортатиме сором за наш природний фізіологічний стан, рішення ухвалюватимуть ті, в яких ніколи не було менструації і які хочуть, щоб вона залишалася мовчазною проблемою.
