6 жовтня, 2025

«Червона» правда: чому більше не можна мовчати

15 вересня 2025
Поширити в Telegram
52
Лариса Козак
Філологиня, студентка магістерської програми «Жіночі студії» в університеті Алабами, США. Facebook.
 

Урок біології. Я сиджу з подругою за однією партою і бачу, що їй трохи зле. Вона дуже втомлена і постійно притискає руку до низу живота. На мої стривожені погляди коротко кидає: «Все норм. Щось не те з’їла». Вона піднімає руку і проситься в туалет. На шляху до дверей з її рукава випадає невеликий клаптик кольорового целофану. Клас вибухає реготом. «А наша Ілла потекла!», «У Ілли місяки-и-и-и!» — верещать хлопці.

Урок 1. Про «ці дні» треба мовчати.

«Дні», «критичні» — ці та інші евфемізми я згодом вбиратиму як губка, щоби призвичаїтись і стати «своєю» в цьому світі.

Жінок привчають соромитися менструації, бо жіноче тіло начебто брудне й нечисте в ці дні циклу. Цей наратив породив сором, а відтак — тишу, що стала дуже промовистою. Виявилося, що проблему набагато легше ігнорувати, коли про неї мовчать. Коли проблему оповила стигма, її можна використовувати як інструмент контролю. І тоді менструальна бідність, через яку страждають близько 500 000 жінок по всьому світу (за даними ООН)[1], не буде проблемою, бо культура роками привчала їх соромитися своїх виділень як чогось непристойного й не говорити про це.

Мені 12. Я сиджу перед телевізором і бачу рекламу прокладок. Естетична блакитна крапелька потрапляє на шматок тканини, яка її всмоктує. Красиво. І чому воно здавалося мені нормальним? Всі ж добре знали, що жінки щомісяця стікають не блискучими блакитними краплями. Дівчина з реклами, використовуючи прокладку, хизується білими штанями, танцює, веселиться.

Урок 2. «Ці дні» мають минати непомітно для тебе та інших.

Чому ж мені тоді хочеться вмерти? Живіт нестерпно болить і сил зовсім немає. Напевно, я просто не вписуюсь у глянцеву картинку, як і інші 15% дівчат, котрі страждають від сильної дисменореї та рясних виділень, з якими не впорається жодна прокладка…

Така рекламна фікція замовчує справжню проблему. Під час місячних жіноче тіло проходить через низку випробувань, і тобі не потрібно робити все можливе, щоби приховати свій справжній стан. Якісний відпочинок і турбота про себе — ось що насправді потрібно.

Мені 15. Через мої надмірно болючі місячні мама вирішила піти зі мною до гінекологині. Я трохи нервуюся. Мене не оглядатимуть, але я боюся некомфортних запитань. Лікарка розпитує про навчання та додаткові заняття спортом. Радить пити заспокійливий чай і наостанок додає: «Тут, дитино, багато чим тобі не зараджу. Народиш — минеться».
 

Урок 3. Щоби позбутися цього болю, потрібно народити.

Раптом я перестаю бути підліткою, яку мучить болюча менструація. Я — «майбутня мати», а моє тіло — «ходяча пробірка». Воно має виконати свою природну функцію, а далі варто сподіватися на поліпшення. Замість додаткових аналізів і спроб утамувати біль мені пропонують мою репродуктивну функцію як спосіб розв’язання проблеми: народиш — і полегшає.

А якщо я не хочу дітей?

Мені 15. Я волію жити нормальним життям зараз, а не випадати з графіка на чотири дні через нестерпний біль, сподіваючись на абстрактну вагітність, яка колись неодмінно настане, бо … чому?! «Ну бо ти жінка». Я не ходяча утроба, а людина, що потребує допомоги. Я маю право народжувати / не народжувати і все ще отримувати доступ до якісної медицини, яка допоможе зарадити появі болю.

Мені 17. Здається, я закохалася. Ми годинами говоримо по телефону. Він сказав якусь дурницю — і я запалилася. Стала емоційно пояснювати, в чому проблема.

«Ти якась дивна сьогодні. В тебе що, “ці дні”?»

Урок 4. У «ці дні» жінки стають дивними, і чоловікам це не подобається.

У масовій культурі наявність менструації нівелює будь-які твої почуття. Твій гнів стає просто «істерикою», а поганий настрій — «ПМС». Жінок привчають до того, що в цей період їхні почуття несправжні, що це всього лише гормони. Тому вони вчаться бути зручними: не демонструвати своїх емоцій («можливо, я дійсно перебільшую») та, попри дискомфорт, усміхатися.

Але чому чоловічий гнів — це норма, а жіночий — «істерика»? Хіба я можу втратити своє право на емоції та повагу через менструацію?

Менструація не може анулювати почуття людини.

На жаль, хибні твердження про ПМС та істеричність у цей період часто слугують виправданням для ігнорування жіночого, бо жінка може стати раптово «ненадійною», «нестабільною».

Саме тому менструація — це політика

Бо відсутність жінок у певних сферах часто виправдовують «нестабільністю». Бо безкоштовні засоби гігієни та лікарняний через болісну менструацію — це про державний бюджет, а безкоштовні знеболювальні — це про доступну медицину. Бо допоки нас огортатиме сором за наш природний фізіологічний стан, рішення ухвалюватимуть ті, в яких ніколи не було менструації і які хочуть, щоб вона залишалася мовчазною проблемою.

15 вересня 2025
Поширити в Telegram
52
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Книжки, що вплинули на формування моєї сексуальности
Іноді, щоб мати хороший оргазм, треба дослідити не лише тіло, а й контексти, які нас сформували: соціальні норми, релігійні тексти, масову культуру.
Рани геноциду: як жіночі організації Руанди допомагають суспільству відновлюватися
Життя після геноциду: що роблять жіночі організації Руанди.
Маю спогади з дитинства, за які вдячна татові. Вони — про маленькі дії, які справляють великий вплив.