30 
АНОТАЦІЯ
У контексті повномасштабної війни росії проти України технологічний сектор набув стратегічного значення. Гендерно збалансована участь у контексті всеохопної оборони робить будь-яку галузь економіки стійкішою до різних викликів (напр., мобілізація, релокація) та дозволяє диверсифікувати ризики, пов’язані з залученістю людського капіталу в галузі. Це застосовно як до галузей, де традиційно домінують чоловіки, так і тих, де домінують жінки.
Залученість жінок у сектор оборонних технологій залишається низькою через системні бар’єри. Дослідження охоплює кабінетний та польовий етапи, включно з глибинними інтерв’ю та онлайн-опитуванням. Виявлено, що наявні гендерні стереотипи, непрозорість кар’єрного просування, низька репрезентативність, зокрема на лідерських позиціях, подвійне навантаження (включно з доглядовою працею) суттєво обмежують можливості для економічної участі жінок. Попри дефіцит людського капіталу, державна політика не передбачає системних заходів для інтеграції жінок у стратегічні галузі. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про позитивний вплив гендерної рівності на інноваційність і стійкість сектору оборонних технологій.
Рекомендації охоплюють заходи для держави, бізнесу та громадянського суспільства, спрямовані на усунення бар’єрів, розвиток людського капіталу та формування інклюзивної кадрової політики. Гендерна інтеграція у сфері військових технологій є не лише питанням справедливості, а й стратегічною необхідністю для обороноздатності України.
Ключові слова: жінки, ринок праці, посилення економічної спроможності, розвиток людського капіталу, оборонні технології, війна росії проти України, Україна.
ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ
ЗМІСТ
АБРЕВІАТУРИ
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
ВСТУП
МЕТОДОЛОГІЯ
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ПЕРСПЕКТИВ ДЛЯ ЖІНОК, ЯКІ СТВОРЮЄ ЗРОСТАЮЧА ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ ВІЙНИ
1.1. Підсумки розділу 1
РОЗДІЛ 2. КЛЮЧОВІ БАР’ЄРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЖІНОК У ГАЛУЗІ НОВІТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
2.1 Освітньо-професійні бар’єри
2.2 Особистісно-психологічні та соціокультурні бар’єри
2.3 Бар’єри під час пошуку роботи
2.4 Підсумки розділу 2
РОЗДІЛ 3. ПРОФЕСІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА БАР’ЄРИ РОЗВИТКУ Й УТРИМАННЯ ПРАЦІВНИЦЬ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ У ГАЛУЗІ
3.1 Гендерна (не)рівність у доступі до професійного розвитку
3.2 Низький рівень залученості жінок до великих проєктів та недооцінювання експертності
3.3 Перспективи для зростання фаховості та компетентності на робочому місці
3.4 Непрозорість процедур кар’єрного просування
3.5 Недостатня підтримка керівництва та відсутність гендерно чутливих політик у компаніях
3.6 Потреба у постійному доведенні компетентності
3.7 Інфраструктурні та безпекові чинники
3.8 Поєднання роботи та догляду, подвійний тягар професійного розвитку
3.9 Підсумки розділу 3
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ НАЙКРАЩИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА ЗАКОРДОННИХ ПРАКТИК ЗАЛУЧЕННЯ ЖІНОК ДО ГАЛУЗІ НОВІТНІХ ВІЙСЬКОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
4.1 Гендерна інклюзія в оборонних технологіях на прикладі DIVERIS (ЄС) та Brave1 (Україна)
4.2 Аналіз найкращих українських практик
4.3 Підсумки розділу 4
ВИСНОВКИ
I. Огляд поточного стану розвитку сфери новітніх військових технологій та перспектив залученості жінок у неї:
II. Основні бар’єри до розширення економічних можливостей залучення жінок до галузі новітніх військових технологій:
III. Професійні можливості розвитку та утримання працівниць на робочих місцях у галузі:
IV. Аналіз найкращих національних та закордонних практик, підходів та рамок до залучення жінок до галузі новітніх оборонних технологій дозволяє виокремити наступні ключові складники, які сприяють цілісному, сталому та довгостроковому залученню жінок у цей сектор:
V. Рекомендації щодо розширення економічних можливостей реалізації жінок у галузі технологізації війни
ПОСИЛАННЯ
ДОДАТКИ
Додаток А. Анкета опитування «ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСТУПУ ДО ЗАЙНЯТОСТІ В ТЕХНОЛОГІЧНОМУ СЕКТОРІ»
Додаток Б. Правові рамки для забезпечення рівних прав і можливостей у галузі новітніх військових технологій та оборони
Додаток В. Міжнародні приклади інституційної підтримки жінок у сфері оборонних технологій та оборони
СТИСЛИЙ ОГЛЯД
Контекст. З початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році українське оборонне виробництво зросло у 35 разів шляхом тісної взаємодії оборонних компаній, державних структур і військових підрозділів. У зв’язку з повномасштабною війною технологічний сектор України набув стратегічного значення для оборони. Сфери ІТ, дронобудування, кібербезпеки та військової інженерії стали критично важливими для національної безпеки. Водночас участь жінок у цих галузях є темою недослідженою, зокрема через відсутність відкритих даних.
Це дослідження підтверджує припущення, що участь жінок є низькою через гендерні стереотипи, обмежений доступ до освіти та відсутність державної політики гендерної інтеграції. Міжнародний досвід (зокрема Швеції, країн ЄС і НАТО) демонструє, що гендерна рівність у сфері оборонних технологій підвищує інноваційність і стійкість сектору військових технологій. Україна потребує переосмислення кадрової політики у стратегічних галузях, зокрема через дослідження бар’єрів і розробку інструментів для розширення економічних можливостей жінок. Жінки у світі, зокрема в Україні, стикаються з обмеженим доступом до економічної участі через гендерні стереотипи, нерівність в оплаті праці та непропорційне навантаження з догляду.
До війни чоловіки домінували на ринку праці, особливо у високооплачуваних секторах. Повномасштабна війна загострила ці нерівності. Мобілізація чоловіків та вимушене переміщення створили дефіцит кадрів, що стимулює залучення жінок до традиційно «чоловічих» сфер. Очікується, що до 2032 року Україна потребуватиме 8,6 млн нових працівників, зокрема для відновлення країни, що вимагає активної інтеграції жінок та інших маргіналізованих та малозалучених груп населення. Залучення жінок до галузі новітніх військових технологій є не лише питанням професійної рівності, але й важливим завданням сучасної політики національної безпеки. У контексті євроінтеграції та виконання зобов’язань України щодо гендерної рівності це також відповідає принципам інклюзивності та сталого розвитку сектору безпеки й оборони. Всеохопна оборона як стратегія мобілізації всіх суспільних ресурсів для захисту держави передбачає рівну участь жінок у технологічному розвитку, що дозволяє розширити кадровий резерв, підвищити інноваційний потенціал і забезпечити більш збалансований підхід до вирішення стратегічних викликів.
Методологія дослідження охоплює кабінетний і польовий етапи, включно з глибинними інтерв’ю (представники і представниці громадського сектору та бізнесу), а також онлайн-опитуванням працівниць сектору оборонних технологій та STEM. Це дозволило комплексно оцінити мотиваційні чинники, бар’єри та перспективи участі жінок у галузі.
Розділ 1. Огляд поточного стану розвитку сфери новітніх військових технологій та перспектив залученості жінок у неї.
Сектор військових технологій, зокрема виробництво БПЛА, стрімко розвивається, також і завдяки адвокаційній діяльності жінок щодо перспективності сфери ще до широкомасштабного вторгнення росії. Кількісна участь жінок залишається низькою — особливо на керівних посадах і серед засновниць бізнесів. Через дефіцит кадрів виробники розуміють перспективний потенціал залучення жінок, зокрема до виробництва, комунікації з розвитку партнерств, продажів, загального менеджменту. Державна політика не передбачає спеціальних заходів для розширення участі жінок у секторі. Нестабільність замовлень, заборона експорту та непрозорий розподіл ресурсів ускладнюють довгострокове планування і впровадження гендерно чутливих стратегій. Пілотні ініціативи, як-от Women in Drones, досвід окремих жінок-засновниць стартапів, керівниць бізнесів демонструють потенціал підтримки та визначають чинні стратегії. Перспективними напрямами є перенавчання жінок, інформаційні кампанії, підтримка жіночих стартапів та створення безпечних і гнучких умов праці, менторство та інформаційні кампанії про історії успіху жінок у технологічному секторі опору.
Розділ 2. Ключові бар’єри реалізації жінок у галузі новітніх військових технологій.
У системі всеохопної оборони обмежений доступ жінок до освіти та професійного розвитку в технологічному секторі суперечить принципу мобілізації всіх ресурсів. Освітні програми часто не враховують потреб жінок, є застарілими та негнучкими, що спричиняє відчуження та ризик відсіву. Понад 30% респонденток онлайн опитування вважають, що програми потребують модернізації. Особистісно-психологічні бар’єри, напр., синдром самозванця, соціальний тиск, суттєво обмежують участь жінок у військово-технологічних проєктах. Понад 40% опитаних жінок, які працюють у секторі, вказують на складність поєднання роботи з сімейними обов’язками, а 53% — на сумніви у власних силах ще на етапі навчання. Гендерні стереотипи та дискримінація при працевлаштуванні залишаються стійкими бар’єрами: 52% жінок відчувають тиск ще на етапі професійного самовизначення, а 18% — стикаються з упередженим ставленням роботодавців. Це знижує мобілізаційний потенціал держави та послаблює її обороноздатність. Гендерні стереотипи та упередження залишаються одним із найстійкіших бар’єрів для інтеграції жінок у галузі новітніх військових технологій. Низька репрезентативність створює «ефект меншості», що посилює тиск і ризик вигорання. Вертикальна сегрегація та «скляна стеля» обмежують доступ жінок до керівних посад, навіть за рівноцінної з чоловіками кваліфікації. Усе це призводить до втрати інноваційного та управлінського потенціалу жінок. У контексті всеохопної оборони гендерні стереотипи є не лише соціальною проблемою, а й стратегічним ризиком, що послаблює кадрову спроможність держави.
Розділ 3. Професійні можливості та бар’єри розвитку та утримання працівниць на робочих місцях у галузі.
Проведене дослідження засвідчило, що, попри поступове зростання кількості жінок у секторі, проблема стабільного професійного закріплення залишається невирішеною. Аналіз анкетних даних виявив спектр проблем, які безпосередньо впливають на мотивацію жінок залишатися в професії: від обмеженого доступу до можливостей розвитку і кар’єрного просування до низької підтримки з боку керівництва, непрозорих процедур підвищення та відсутності гендерно чутливих політик у компаніях. Зокрема, 56% респонденток відзначили нерівність у можливостях професійного розвитку, 45% — відсутність кар’єрного планування, а понад 40% — складність поєднання професійних та сімейних обов’язків. Ці показники свідчать, що навіть за умов поступової інституціоналізації гендерної рівності на рівні дискурсу, реальні умови праці жінок у галузі залишаються асиметричними. Водночас результати дослідження демонструють, що роботодавці, які впроваджують програми навчання, гнучкі форми зайнятості та безпекові стандарти, мають вищий рівень кадрової стабільності та нижчий показник плинності персоналу. Отже, ефективність залучення жінок у сферу новітніх військових технологій безпосередньо залежить від того, наскільки системно компанії інтегрують підходи до гендерно чутливого розвитку персоналу, орієнтованого на довгострокову професійну реалізацію.
Розділ 4. Аналіз провідних національних та міжнародних практик залучення жінок до сфери новітніх військових технологій.
На основі проведеного аналізу було ідентифіковано ключові чинники, що сприяють сталому залученню жінок до галузі оборонних технологій: синергія між зацікавленими сторонами через різноманітні формати міжсекторальної співпраці; єдина ціннісна та нормативно-правова рамка, яка забезпечує узгодженість підходів до гендерної інтеграції; посилення інституційної спроможності шляхом впровадження гендерного мейнстримінгу в усі аспекти операційної діяльності та управління людським капіталом; підтримка маломобільних, маргіналізованих та мало представлених груп населення через програми навчання, перекваліфікації та розвитку людського потенціалу. Попри наявність окремих успішних ініціатив розширення економічних можливостей жінок в Україні, у сфері новітніх військових технологій сталих та системних практик такої підтримки не було виявлено. Наявні приклади мають фрагментарний характер, обмежене масштабування, сильно залежать від іноземного донорського фінансування. Необхідна розробка державної стратегії для розширення економічних можливостей жінок у сфері оборонних технологій.
Висновки і рекомендації.
Сформульовано низку рекомендацій для держави, бізнесу та громадянського суспільства щодо розширення участі жінок у сфері оборонних технологій. Для державних органів пропонується імплементація стандартів гендерної рівності, що вже детально передбачено в Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року, а також розвиток формальної та неформальної освіти, створення програм перекваліфікації, запровадження грантів на дослідження та інноваційне виробництво для дівчат і жінок у галузі новітніх військових технологій. Підтримка державою жіночих стартапів через ініціативи типу BRAVE1, інвестиція у безпеку виробництва, наприклад, вентиляція приміщень та сховищ є важливими для прийняття рішення жінками перевчитися на професію у виробництві технічних засобів ведення війни. Особливу увагу треба приділяти підтримці жінок, які можуть підлягати інтерсекційній дискримінації, зокрема ВПО, матерів, які самостійно виховують дітей та жінок, які виховують дітей з інвалідністю. Бізнесу рекомендовано впроваджувати інклюзивні політики найму, створювати гнучкі умови праці, підтримувати жіночі професійні спільноти, менторство жінок, які вже досягли успіху в секторі новітніх військових технологій, здійснювати гендерний аудит та формувати нові наративи про роль жінок у сфері безпеки й технологій. Громадянське суспільство, зокрема професійні асоціації виробників, які працюють над збільшенням технологізації війни, можуть зосередитися на популяризації участі жінок у галузі новітніх військових технологій, реалізації інформаційних кампаній, масштабуванні публічних заходів, медіапроєктів та розвитку менторських програм.
Дослідження реалізовано ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» в межах проєкту «Гендерний підхід в контексті всеохопної оборони», на кошти гранту «Найкращі практики шведського гендерного підходу як інструмент розширення можливостей українських жінок для впровадження сталих реформ і сприяння євроінтеграції України», за фінансової підтримки Шведського інституту, у партнерстві зі Шведським міжнародним ліберальним центром.
Проєкт взорується на практики гендерного підходу у системі всеохопної оборони Швеції та є першою в українському контексті спробою вивчити можливості впровадження в Україні стратегії всеохопної оборони за шведським зразком, з одночасним урахуванням гендерного підходу, в таких секторах як економіка, доглядова праця, армія, цивільна оборона, урядування, інформаційна політика, волонтерський рух.
Авторка ідеї і керівниця проєкту — кандидатка філософських наук, голова ГО «Експертний ресурс Гендер в деталях» Тамара Злобіна.
Менторки проєкту і рецензентки аналітичних звітів:
Докторка соціологічних наук Олена Стрельник.
Гендерна експертка Ганна Гриценко.
Менеджерки проєкту: Альона Грузіна, Галина Репецька.
