288 
Іноді, щоб мати хороший оргазм, треба дослідити не лише тіло, а й контексти, які нас сформували: соціальні норми, релігійні тексти, масову культуру.
У світі є багато речей, створених чоловіками для чоловіків. Та оскільки до сексу (деяких чоловіків) залучені жінки, буде справедливо розповісти трошки більше про жіночу сексуальність.
«Жінки, що біжать з вовками«» — Клариса Пінкола Естес
Попри те що книжка має трохи езотеричну репутацію, бо мовиться про «дику жінку», вона варта уваги. Психологиня розповідає казки різних народів світу й акцентує на тому, як зображені в цих історіях жінки, де їхню свободу обмежують, і як у складних умовах шукати силу.
Я читаю її так: дивлюся на зміст і обираю, що цікавить мене цієї миті найбільше. Наприклад, «Дика плоть», «Пара, союз з іншими» чи «Жар, повернення священної сексуальності».
Читаю казку на цю тему та аналіз міфу, що ліг в основі цієї історії. Книжка написана так, що читати від початку до кінця (чи навіть кінця глави) необов’язково.
Книжка про те, чому нам варто бути добрішими до себе, і про силу, яку ми в собі не помічаємо. Одна з думок, яка мене зачепила: доньки часто зневажливо ставляться до тіл своїх матерів і бабусь: «Як ти могла так себе запустити?». Але чи зможемо ми любити своє тіло, якщо зневажаємо тіло жінки, з якого вийшли?
«Кінчай! Твоє право на задоволення» — Лорі Мінц
«Лише 4% жінок здатні отримати оргазм від пенетрації (без інших стимулів)». Тож якщо ви не кінчили у відповідь на пенетрацію з повною відсутністю ласк, яких потребуєте саме ви, тоді ви серед більшости.
Так вважає науковиця Лорі Мінц, яка викладає курс психології сексуальности в Університеті Флориди і провела ґрунтовне дослідження, що охоплює сфери біології, соціології, культурології, лінгвістики та сексології.
Її книжка допомогла зрозуміти, що таке секс саме для мене, дослідити, з чого будується саме мій оргазм. Це радикально змінює саме розуміння слова «секс». Адже якщо секс — це не пенетраця, то що? Ну і, звісно, цікава теорія знімає провину за те, що жінка не вписується в чоловічі очікування від сексуальности, над створенням яких чоловіки працювали століттями.
«Коротка історія мізогінії» — Джек Голанд
Чому ми соромимося свого тіла? Чому хочемо бути зручними?
Чому терпимо несправедливість навіть у дрібницях?
Бо систему, в якій ми намагаємося бути хорошими, вигадали ті, що намагалися нас контролювати, а не підтримувати. Голанд показує це чітко, навіть жорстко. Ось цитати відомих людей.
Демокріт: «Нехай жінка не розвиває свій розум, бо це було б жахливо».
Арістотель: «Жінка — це від природи знівечений мужчина» або «Раби, як і жінки, створені природою такими, якими вони є. Рабам узагалі не притаманно міркувати, тоді як жінці притаманно, але ця здатність не має застосування».
Уявіть, що ми з вами живемо в світі, де досі прийнято спиратися на вчення цих філософів. Вони збудували світ, в якому роль жінки зводиться до рабині, а її ключовою цінністю є послух «власникові». Особисто мене це змушує критично ставитися до кожного слова цих мислителів, їхніх послідовників і людей, вихованих у подібній системі цінностей.
Окрема увага в книжці приділена релігії, яка звинувачує жінку у вигнанні з райського саду на грішну землю. Голанд питає, чому жінки досі довіряють джерелам, які очевидно їх не поважають, чому хочуть знайти спосіб стати гарними в системі, створеній для домінування чоловіків над жінками.
Голанд показує на конкретних прикладах, чому сексуальна й упевнена в собі жінка — це не сором, а загроза для патріархату. І це цікаве відчуття — усвідомлювати, як багато небезпек у нас криється.
«Коли Бог був жінкою» — Мерлін Стоун
Але закінчимо на позитиві. Мене завжди дивувало, чому Бог — чоловік. Усі люди, яких я бачила, були народжені завдяки жінкам, то чому ціле людство створив Він, а не Вона?
Мерлін Стоун пояснює, що колись було інакше: жінка була творчинею, а не гріхом, головною, а не помічницею. А потім прийшла релігія, яка структурувала світ під ієрархію, і в ній жінці дісталася роль мовчазної служниці.
Ця книжка — археологія нашої сили. Вона витягує з глибин той момент, коли ми перебували в центрі, і нагадує, що «ми тут усіх створюємо». Ось де наше місце.
Отже, моя сексуальність не народилася з фільмів, інстаграму і слів «ти просто не розслабилася». Вона виникла через аналіз контексту і дослідження своїх бажань, які дозволили мені спитати, чому я думаю саме так, хто це вирішив і чи я з цим згідна.
А як у вас?
