56 
Жінки все ще потерпають від патріархальних стереотипів, проте існує ідеальний спосіб «насолодитися» ними сповна — народитися старшою сестрою. Ця роль гарантує вам відсутність нормального дитинства та перевтілення у ще одну опікунку для ваших молодших братів/сестер, що патріархат вдало покладе в обгортку «тренувань для майбутньої мами», якій варто навчитися турбуватися про всіх, тільки не про себе.
Недавні дослідження нідерландського видання Proceedings of the Royal Society B: Biological Science довели, що наявність старших на п’ять або шість років сестер збільшує шанси на ваше виживання в підлітковому та дорослому віці порівняно з наявністю старших братів.
То чому ж старші сестри частіше «омамлюються» (перебирають на себе роль батьків), аніж старші брати?
І перш ніж хтось почне стверджувати, що причиною цього є «материнський інстинкт», який пульсує в жилах кожної жінки і за найменшої нагоди вдаряє в голову так, що жінка готова глядіти, виховувати й тулити до грудей хоч самого дідька, поставлю одне питання: чи це отой «материнський інстинкт» спонукає старшу сестру до опіки над молодшими, чи, можливо, оточення, батьки, рідня, що змалечку мастять по мізках, що ти МАЄШ дбати про свого брата/сестру, глядіти їх?
Чи все ж таки річ у nature (природі) чи в nurture (вихованні), що жінки змалку доглядають молодших, а потім спрагло хочуть дітей, бо їх прив’язали до цього довбаного «стовпа доглядальниці» та розповідають про те, що вони мають вийти заміж, мати хорошу сім’ю і народити дітей. Емоційну та фізичну експлуатацію суспільство запаковує в гендерне упередження необхідности, щоб виправдати свої дії.
Згодом увесь цей тиск, як снігова куля, мчить з гори, вбираючи все більше нав'язливих думок про відповідальність за молодших, постійну провину за те, що не зробила достатньо, і нав’язливий контроль всього і всіх навколо. В підсумку ця куля розбиває всі твої амбіції та намагання ще трохи побути дитиною.
І ти ростеш, формуєшся з цим тягарем на плечах та нав’язливим голосом у голові, що без угаву нашіптує: «Ти маєш їм допомогти, ти повинна це зробити». Ба більше, зважаючи на те, що ти вже тепер офіційно піклувальниця, батьки відчувають, що можуть покладатися на тебе. Постійна інфляція, погоня за грішми й невдячна робота висмоктують усі сили, то чому б не найняти старшу доньку як безкоштовну робітницю? І щойно появиться пагін нахабства — «я не хочу, я теж дитина», жбурнути ще одну кулю докорів, мовляв, нам і так важко. Звісно, це ж я, старша донька, завдала вам стільки клопоту! І замість того щоб плекати пагін любові до себе, ти годуєш паразита провини та загальне відчуття того, що ти відповідальна за сімейний побут так само, як дорослі.
Згодом стає ще гірше. Позаяк тебе змусили надягнути на себе маску ще однієї мами, твій молодший брат або сестра, які так щиро потребують твоєї підтримки, отримують ще одного з батьків і почуваються зрадженими. Ти втрачаєш їхню довіру, бо виховуєш, повчаєш.
І знову куля летить з гори, набираючи обертів докору, що ти не стала тією крутою сестрою, яка рятує від суворих батьків, позичає гроші на колу, та постійного бажання «залатати» це ще більшою опікою. А воно вже ні на що не налазить, бо ти стала нестерпною для молодших, як і твої батьки.
Старші «омамлені» сестри є ще одним доказом того, що патріархат залишається потужною системою, яка диктує правила і норми багатьом. Це приводить до того, що старші доньки з раннього віку вчаться бути відповідальними за молодших. І батьки часто виправдовують це «підготовкою до дорослого життя», диктуючи власну версію цього життя своїй дитині. Згодом старша сестра захоче реалізуватися в цій ролі. Але постає питання: чи дійсно це буде її свідомим вибором, а чи вона, як та куля, помчить з гори, не маючи змоги бачити інші стежки?
