254 
Якщо в 2020 році ви тижнями сиділи вдома і з доступних розваг були хіба Інстаграм та ТікТок, то... приблизно в такому ж становищі була більшість людства. Мільйони людей гортали стрічки соцмереж, щоб бодай подумки кудись втекти з-під домашнього арешту. Залишити безумний світ пандемій і карантинів, вирватись з бетонних джунглів великих міст, з крихітних квартир, де всі товчуться один в одного на голові. Кудись на волю, на природу, де все живе в злагоді і гармонії.
Наприклад, в мальовничу сільську місцевість, де в гарненьких будиночках серед зелені і квітів оселилися ніжні феї з атласними стрічками у довгому волоссі. Живуть тихе сільське життя, збирають лаванду в плетені кошики, печуть домашній хліб, вручну збивають масло і розставляють старовинний посуд на білих крохмальних скатертинах. Все це роблять у романтичних сукенках з 100% органічної бавовни, з пишними рукавчиками і нижніми спідницями з прошвою по краю, з професійним макіяжем на лиці та ідеальними локонами. Навколо них казкові краєвиди, спів пташок і гамаки в садах, де вони лежать по обіді і гортають старовинні книги тонкими пальчиками з нюдовим манікюром.
Цей чарівний світ повільного сільського життя, де нема важкої праці, мозолів, бруду й ароматів корівника, нема навіть осінніх калюж і снігу по пояс взимку, а є лише суцільна райська пастораль, дбайливо оброблена інстаграмними фільтрами, отримав назву Cottagecore. І набув величезної популярності в той час на початку 2020-х, коли людям хотілося втекти подумки в якусь фантазію, чим менш реалістичною вона буде - тим краще.
Цілком очікувано бавовняні сукні в дрібну квітку, пейзанські блузи і жилетки ніби з клаптикової ковдри, рукави-ліхтарики і вирізи сердечком, атласні бантики на волосся і такі інші атрибути стилю котеджкор увірвалися в моду і заполонили магазини.
Це не перший випадок в історії, коли гламурна гра у "тихе життя на природі" ставала модним трендом. У XVIII сторіччі це було популярно у французької аристократії, навіть королева Марія Антуанетта створила для себе «сільську» резиденцію, так званий Hameau de la Reine, «хуторець королеви». Це була справжня ферма з садами, городами та виноградниками. Там королева носила прості муслінові сукні і солом’яні капелюхи, збирала квіти в саду і відпочивала від придворного пафосу і метушні. Практично як сучасні інфлюенсерки, що просувають стиль котеджкор. Вочевидь Марія Антуанетта не доїла сама кіз і не топила піч. Її «хуторець» обслуговували десятки людей і розташований він був в межах королівського парка у Версалі. Але її розслаблені білі муслінові сукні, підперезані не на талії, а під грудьми, започаткували моду довжиною в кілька десятирічь. Нам вона відома як стиль ампір або стиль регентства.
Вже у ХІХ сторіччі ідеалізація «простого сільського життя» в гармонії з природою, подалі від міської метушні, була важливою складовою тодішнього романтизму. Промислова революція була в розпалі, великі міста вкривалися смогом від фабричних труб, новітні залізниці лякали гуркотом і швидкостями. Куди від цього сховатися як не в казковий будиночок в селі, з пічною трубою на даху і привидами на горищі.
У 1970-ті роки у США, Австралії та інших країнах стали виникати жіночі аграрні комуни. Їх створювали радикальні феміністки і так звані лесбійські сепаратистки, які просували ідею жіночого усамітнення. Мовляв, жінки мають жити повністю автономно і незалежно від чоловіків і створеного ними патріархального світу. Покинути великі міста, просякнуті капіталізмом і пригніченням жіноцтва, створити власний сільський жіночий рай. Для цього вони купували землю і створювали ферми, де жили і працювали самі жінки. Це був далеко не гламурний світ, світ важкої праці, ризиків, викликів і радикально лівих поглядів, які ці жінки втілювали на свій розсуд. Навіть якщо в ті часи існували би соцмережі, навряд чи хтось з тих комун створив би прилизаний глянцевий блог про своє буцімто легке і безтурботне сільське життя.
Проте в наш час ідею тихого життя і ручної праці на лоні природи успішно використовують крайні праві. Коли жінки втомилися від подвійного навантаження – працювати, ніби не мають сім’ї, і піклуватися про сім’ю, ніби не мають роботи – їм пропонують втекти від цього. Відмовитися від метушні і почати нове, щасливе й тихе життя в «традиційній» гендерній ролі.
Сотні інфлюенсерок накрутили локони, пов’язали фартушки на довгі сукенки в стилі котеджкор і пішли знімати відео про те, як вони в своїх ідеальних будиночках з ідеальними садочками будують ідеальну сім’ю. Так звані «традиційні дружини» ведуть прямі репортажі - зазвичай з дорогого, просторого заміського маєтку - про те, як вони все роблять власноруч, печуть, смажать, миють, шиють і прасують, паралельно бавлять дітей, десь ще на проході тих дітей народжують і грудьми годують, не відходячи від плити й мітли, а тим часом мужу вклоняються до землі і дякують. Бо він – голова сім’ї, бог, цар і керівник, він забезпечує жінку і дітей, за це його слід благословляти і коритися його волі. Так прямо і кажуть в камеру гарними напомаженими губами.
Молоді, конвенційно красиві жінки, хтось з них колишня модель, як Нара Сміт, хтось навіть балерина, як славнозвісна Ханна Нілман з її блогом Ballerina Farm. І вони послідовно навіюють жінкам, що їхнє покликання – бути домогосподаркою і догоджати чоловіку. Що освіта, власна кар’єра і фінансова незалежність жінці ні до чого, то тільки злі феміністки вчать жінок працювати на роботі зранку до ночі і світу білого не бачити. А справжній шлях жінки – працювати зранку до ночі і світу білого не бачити, тільки не десь там на роботі за гроші, а вдома на кухні безоплатно. В сподіванні, що чоловік завжди прогодує і підтримає і її, і дітей.
Брехня і лицемірство цих ікон «традиційної сім’ї» не тільки в тому, що алгоритми соцмереж і величезні рекламні бюджети деяких ультра-правих і релігійних організацій роблять їхні блоги більш популярними і більш прибутковими, ніж будь-який звичайний, поміркований сімейний блог, не заряджений ідеологією.
Брехня і підлість не тільки в тому, що праві політики намагаються стимулювати народжуваність через заборону абортів і через ці сиропні блоги про «ідеальне» материнство – замість того, щоб підвищити допомогу матерям, гарантувати робочі місця після пологів і забезпечити доступні дитячі садочки.
Брехня не тільки в тому, що сім’ї цих блогерок дуже заможні, вони знімають свої відео в просторих кухнях з дорогим облаштуванням і не кажуть всієї правди про своїх помічниць, нянь і прибиральниць. А тим часом переважна більшість людей навіть в розвинутих країнах не заробляє стільки, щоб утримувати сім’ю на один дохід. І тому ідея жінці відмовитися від роботи часто ставить сім’ю на межу бідності, а тоді народження кожної нової дитини відсуває її все далі і далі за цю межу.
Головна брехня навіть не тільки в тому, що ці «традиційні дружини» юні, гарні, їхні блоги зняті професійно і дуже естетично і тому їх дивляться і вкладають їхню локшину собі на вуха мільйони. А тим часом купа інших жінок розповідають на камеру, як чоловіки покинули їх після років зразкового «традиційного» шлюбу – без освіти, без досвіду роботи, без кредитної історії, без житла, без грошей і з малими дітьми на руках. Та ці жінки вже не такі юні, вони знімають свої відео в стареньких машинах, в яких змушені їздити прибирати чужі хати, бо це єдине, що вони добре вміють. І звісно, їхні відео виходять не такими привабливими і не набирають мільйони переглядів.
Але головний цинізм «традиційних дружин» навіть не в цьому. Головне шахрайство в тому, що насправді ніякі вони не домогосподарки. Їхні блоги – це прибуткові бізнеси, у них величезні рекламні контракти і часто власні торгові марки, вони дуже добре заробляють. Самі. Своєю власною щоденною працею – і ні, не працею на кухні, а працею на камеру. Тобто насправді вони бізнес-леді, мають кваліфікацію, досвід, зв’язки і план В на той випадок, якщо план «ідеальна сім’я, де чоловік заробляє на всіх» чомусь не спрацює. Але іншим жінкам вони продають пастку залежності в красивому фантику жіночності. Штовхають жінок в ХІХ сторіччя зі смартфонами і мобільним інтернетом, але без прав і без життєвих перспектив.
Від моди на пасторальні сукенки і столовий посуд в стилі Cottagecore шкоди не багато. Аби вона не тягла за собою моду на «традиційних дружин» - це значно більш небезпечно!
Придбати книгу «Патріархи: витоки нерівності» Анжели Саїні можна на сайті видавництва «Лабораторія».
