10 
Перед будь-якою людиною, що береться за висвітлення теми насильства, будь-то журналістський матеріал, книга чи кіно, стоїть три ключових запобіжника:
-
не зробити тотальну «чорнуху»;
-
не перетворити травму на видовищність;
-
не впасти в моралізаторство чи легковажність.
Серіал «Тиха Нава», запрем’єрений на «Київстар ТБ» 15 січня, в цілому, впорався. Автор(к)и серіалу позиціонують його як перший в Україні true-crime, але я б радше охарактеризувала це як один з перших масових українських продуктів, що заходить у цю складну тему насильства і не намагається виглядати черговою кримінальною історією заради криміналу.
Формально, це детектив. Молодий юрист Адам Юшкевич (актор — Олександр Рудинський) приїжджає працювати до містечка Тиха Нава у поліції. За два роки до цього тут зґвалтували його колишню дівчину. Місцева поліція не розслідувала належно злочин; травмована дівчина почала підозрювати у насильстві самого Адама, і саме це відчуття несправедливості і тотального замовчування рухає Адамом впродовж сюжету — він хоче знайти справжнього злочинця.
За час його роботи, в місті стається серія тяжких злочинів — зґвалтування, частка з яких завершується вбивством. Згодом з’ясується, що ідентичні злочини тривають кілька років, а місцева поліція приховує правду та подає чисту статистику. Намагаючись розібратись з усім цим, Адам Юшкевич зіштовхується не лише із фактами злочинів, але й з людьми — з їхнім страхом, небажанням говорити, травмами, агресією, зручним забуттям, звичкою жити так, ніби нічого не сталось. Зрештою, ми звісно дізнаємось, хто є злочинцем, однак серіал не стільки про те, хто вчинив злочин, скільки про те, як на нього реагують.
Тиха Нава — невелике місто, де всі усіх знають, і зґвалтування та вбивства, з одного боку, є надзвичайною подією, яка одразу піднімає шум у вулику, з іншого — цей шум дуже швидко стає фоном, який намагаються не помічати. Тут героям та героїням заклали у сценарій всі найпопулярніші коментарі на фейсбуці — «та вона сама винна», «ну а чого вона отак пізно йшла», «ну ти подивись на неї, не так поводилась», «не треба було…» і т.д. Хтось з місцевих переводить тему у площину чуток і пліток, де реальні люди зникають, а залишаються лише зручні версії кожної з ситуацій. Хтось щиро співчуває, але мовчки й про себе. Хтось — обирає позицію «мене це не стосується». Партнер однієї із постраждалих дівчат, що дивом вижила, каже Адаму, що більше «не хоче її, ну ти ж мене розумієш як чоловік, да».
Місцевий поліцейський, що проводить допит постраждалої у лікарні, уточнює, як саме її ґвалтували, просить детально описати всі дії і навіть пропонує можливий, на його думку, перелік дій при злочині. Вже інший місцевий поліцейський, допитуючи неповнолітню постраждалу, глумливо підкреслює, що її історія буде відома всім, всі у школі будуть з неї сміятись, коментувати, а всі навколишні — ставити незручні питання.
В цьому плані серіал показує до болю знайомий український контекст, де насильство наскрізно вмонтовано у всю систему, а не існує у вакуумі. В цій, багатьом знайомій системі, замість захисту є формальні процедури, замість підтримки — скепсис та ретравматизація, а замість розслідування — спроби все замовчувати і «не розгойдувати човен».
Адам Юшкевич, молодий, столичний та ідейний, не погоджується із такою системою і виступає дзеркалом, в яке вона має себе побачити себе та всю свою гнилість. Натомість, один з головних персонажів, місцевий поліцейський Капінус (актор — Михайло Жонін) — це буквально втілення всієї системи, що до останнього буде захищати саму себе, а не постраждалих чи бодай якусь справедливість. Всі його дії впродовж сюжету — це намагання зберегти ту саму тишу, яка дозволяє системі існувати, не руйнувати усталені порядки і нічого не змінювати. Те, як він замовчує минулі злочини, впливає на постраждалих, аби вони не надавали свідчення, фальсифікує дані — дуже нагадує інші гучні випадки систематичних насильств, зокрема із тих, що стали відомими у нашому публічному просторі за останній рік. Коли система не виконує покладених на неї обов’язків, боротьба із проблемою майже унеможливлюється.
Цікава й інша персонажка — місцева поліцейська Кіра — чию роль зіграла Анастасія Пустовіт. Втомлена жінка, що колись була така ж сама ідейна, як і Адам, але яку вся та ж система ломала через коліно. Вона врешті обирає захист та правосуддя, але дуже довго й сама є жертвою, яка зіткнулась з домаганнями, насильством, шантажем, і постійно намагається вибратись зі свого ж внутрішнього конфлікта між тим, як правильно і як зручно.
Постраждалі у серіалі не ідеалізовані. Вони всі різні, із різною реакцією на насильство, із своїми страхами і мовчанням. Варто сказати, що одна з персонажок, на мій погляд, була недоречною — мова йде про героїню, що, зазнавши зґвалтування, потім шукала злочинця, аби… пережити такий секс ще раз. Це дуже вибивається із загального наративу серіалу і шкодить сприйняттю проблематики.
У мережі багато коментарів, що знято занадто мрачно, і багатьох деталей та сцен можна було уникнути. Якщо ви зіштовхувались із насильством — деякі сцени дійсно можуть бути травматичними; якщо ви з тих людей, хто вже набирають коментар «шо оце про насильство балакати, подивились ми першу серію, ну всім же ясно, що йти увечері дорогою від залізничної станції небезпечно», вмикайте другу.
В кінці залишається дискомфорт. Але насильство не зникає від того, що ми відвертаємось, вимикаємо серію чи пишемо коментар «сама винна, от я так не роблю». Насильство зникає лише тоді, коли його називають насильством, коли вірять постраждалим і коли система нарешті починає захищати людей, а не саму себе.
P.s.: серіал виходить не сам по собі, а у співпраці з громадською організацію «Ла Страда Україна», інтегруючи в свій публічний простір інформацію про реальну допомогу постраждалим від насильства.
Якщо ви стикалися з сексуальними домаганнями, насильством, дискримінацією за ознакою статі, гендерної ідентичности чи сексуальної орієнтації, можете звернутися по допомогу на Національну гарячу лінію з запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації: 0800 500 335.
Правничу допомогу і супровід у справах надає Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем»: 0800 30 55 90.
