17 січня, 2020

Форум «Українська жінка у національному та глобальному просторі»: сто років солідарності

26 грудня 2016
Поширити в Telegram
3344
Ганна Гриценко

Авторка досліджень з гендерних студій та правого радикалізму, феміністка, перекладачка, редакторка сайту «Товаришка» (https://independent.academia.edu/GannaGrytsenko).

Форум «Українська жінка у національному та глобальному просторі»: сто років солідарності

Фото: Феміністський десант на Форумі «Українська жінка у національному та глобальному просторі: історія, сучасність, майбутнє» на тлі виставки «Українки у сяйві світової слави» (видання і публікації про видатних жінок). З ліва на право: Оксана Кісь, Олена Стрельник, Тамара Марценюк, Ганна Гриценко, Іванка Черчович.

Читайте також:

24–25 листопада на базі Дрогобицького державного педагогічного університету відбувся Перший міжнародний науковий форум «Українська жінка у національному та глобальному просторі: історія, сучасність, майбутнє». Дводенний захід було приурочено до 100-річчя Союзу українок та до 50-річчя Світового конгресу українців, а також до 160-ї річниці від дня народження Івана Франка.

Прикро визнавати, але частина виступів на форумі містила патріархальні уявлення про місце і роль жінки в суспільстві. Зокрема, як виявилося, чоловіки досі пишуть праці під назвою «Етикет сучасної жінки», у яких не рекомендують жінкам носити брюки, хіба що — так тому й бути! — в холодну пору року. Така робота може бути корисною хіба як фіксація поточних патріархальних стереотипів та як джерело для вивчення історії гендерно зумовленої поведінки, втім, і в цьому разі вона далека і від науковості, і від новизни. Інші виступи уникнули аж таких курйозів, проте однаково звучали не цілком коректно. Справді, погляд, що жінка не може бути снайперкою на війні, чи наголос у доповіді про Наталю Кобринську на тому факті, що вона «не зазнала щастя материнства», лише з великою іронією можна назвати широким діапазоном підходів до концептуалізації та змістового наповнення фемінності. Аж занадто широкий цей діапазон і потребує звуження. Погляд на трансгендерність як на «баловство», що прозвучав в обговоренні однієї з доповідей, теж ні науковий, ані етичний. Розповідь про місце жінки в Новому Заповіті могла би бути цікавою як результат релігієзнавчого дослідження, але не в рамках привітання учасниць форуму від університетського капелана. Зрозуміло, що гендерні дослідження для України — порівняно нова галузь знань, і брак фахової освіти дається взнаки, але підмінювати наукове знання приватною думкою, яка проситься бути висловленою, бо гендерні питання так чи так зачіпають усіх, таки не варто.

На відміну від українських гендерних досліджень, український жіночий рух має тривалу історію. Постаті Наталі Кобринської та Мілени Рудницької, перших українських феміністок і громадських діячок, надихали учасниць та забезпечували спадкоємність між історією громадсько-політичної діяльності жінок початку XX століття і реаліями сучасної України, у якій теж є і специфічно жіночий рух, і широка участь жінок у суспільно-політичних процесах. Цей історичний досвід має значення і вплив: це суспільство вже не може масово і всерйоз відправляти жінок босими й вагітними на кухню, якщо йому відомо, що ще сто років тому жінки були політикинями чи волонтерками, які допомагають вести бойові дії. Тому центральною тенденцією заходу було все-таки унаочнення і визнання участі та ролі жінок у політичних і суспільних процесах. Чимало виступів або було виголошено дослідницями, які вважають себе феміністками, або вони загалом вписувалися в рамки сучасних підходів до гендерних студій. У кількох доповідях прозвучала тема жіночої солідарності як важливого чинника активності жінок та утвердження гендерної рівності.

Виступ історикині Оксани Кісь «Вижити — значить перемогти» ґрунтувався на дослідженні спогадів українок-політв’язнів ГУЛАГу. Основна теза цієї доповіді — деконструкція наративу жертви та підкреслення того факту, що навіть в умовах життя в бараках і важкої фізичної праці без вихідних у холодному кліматі жінки зберігали свою гідність і проявляли солідарність: і між собою, і з ув’язненими чоловіками. Вони потайки відправляли церковні служби, перешивали штани на спідниці, щоб підкреслити свою фемінність, робили з підручних матеріалів мальовані й вишиті листівки одна одній і родинам та відсилали їх потайки через дружніх охоронців. У цих випробуваннях встановлювалася міцна жіноча дружба, яку часто жінки зберігали і через багато років після звільнення.

Тему жіночої солідарності доповнив виступ соціологині Лариси Хижняк, яка досліджує адаптації жінок, звільнених із місць позбавлення волі, — у цій соціальній категорії теж діють взаємодопомога і взаєморозуміння. Проблеми адаптації цієї категорії жінок суттєві — багато з них після тривалих термінів ув’язнення мусять заново отримувати освіту чи навчатися комп’ютерної грамотності, бо інакше не зможуть працевлаштуватися і реінтегруватися в суспільство.

Соціологиня Олена Стрельник виголосила доповідь про гендеровані протести в сучасній Україні, які охоплюють різні питання — від материнства до вступу жінок в армію. Сам процес входження жінок до лав Збройних сил України обговорювали в окремій секції «Жінки на війні або голоси “невидимого батальйону”», наголошуючи на труднощах, із якими вони стикаються в цьому процесі, а це передусім юридична й інфраструктурна «невидимість» жінок, виділення їм в армії посад, що їх можна охарактеризувати як обслуговчі. Боронячи право на гендерну рівність і право на працю (а ЗСУ — один із найбільших працедавців у сучасній Україні), жінки також виявляють взаємну підтримку і взаємне визнання заслуг.

Олександра Герман із університету Варшави презентувала дослідження сфер відповідальності жінок з української етнічної меншини з переміщеним корінням у Польщі. Вона підкреслює, що жінки — значущі і чи не основні носії колективної ідентичності в цій категорії людей. Анна Рудник здійснила унікальне дослідження долі трьох сестер Степана Бандери — Марти, Оксани і Володимири, з двома останніми вона тривалий час спілкувалася.

Слід відзначити і доповіді Іванни Черчович, котра вивчала злочини жінок проти власних дітей у Галичині кінця XIX — початку XX століття, та Алли Марчишиної, яка працювала з темою репрезентації гендерної ідентичності жінки в сучасній англомовній художній літературі від романів Енн Оуклі до «Stone Butch Blues» Леслі Файнберг.

Крім панельних і секційних засідань, на форумі відбулася презентація видань на гендерну тематику, зокрема тих, які вийшли за підтримки фонду Гайнріха Бьолля, — «Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства», «Гендер для медій» та «Образ, тіло, порядок».

Добірку виступів учасниць і учасників форуму надруковано окремим виданням.

26 грудня 2016
Поширити в Telegram
3344
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Друга світова війна, яку програли всі жінки
Скажу чесно, я зробила кілька спроб написати вступну частину, присвячену невідривному зв’язку між воєнними діями та сексуальним насильством. Але, попри розуміння цього явища в теорії, сформувати (і ніби-то прийняти його як даність) в мене не вийшло. Тому давайте одразу переходити до рекомендації — роман «Жінка в Берліні» від журналістки Марти Гіллерс (у нас, подібно до його першої редакції, він виданий від імені Аноніму).
Неймовірні пригоди гендерної теорії в Україні
На момент написання цього тексту слово ґендер стало широко вживаним в українському суспільному дискурсі, а ґендерна політика ось уже понад п’ять років є державною справою. Десь за двадцять років у країні відбулися не лише запровадження й узвичаєння нового англомовного терміна, але й дивовижний рух його смислів і значень. У цьому тексті я маю на меті не описати в деталях цей захопливий процес, а простежити саме методологічні трансформації ґендерної теорії на українських теренах у їхньому співвіднесенні з аналогічними процесами на Заході. 
Невидима дискримінація в освіті
Чи є дискримінація в освіті? На перший погляд, наче немає — обидві статі мають рівний доступ до навчання. Та якщо придивитися, починається: ось уже й археологія не жіноча справа, а увага до жіночої історії в студентському есе може спричинити конфлікт з викладачем та заниження оцінки. Чи може бути інакше? Має бути інакше!
Феміністична академія майбутнього
Спроби уявити феміністичне майбутнє академії одразу ж повертають думки до сучасности. З одного боку, до не-феміністичної сучасности як протилежности такого майбутнього. Українська академія переважно залишається в полоні упереджень, які обмежують жінок і чоловіків. Не лише в академічній спільноті, а й поза нею, бо академія докладається до встановлення гендерного порядку в усьому суспільстві. Завтрашні рішення про закони, стандарти й політики ухвалюватимуть учорашні студентки і студенти. Водночас роздуми про феміністичне майбутнє змушують згадати, що «сучасність» дуже неоднорідна. Поки в одних контекстах сьогоденням є патріархальна архаїка, в інших уже настало феміністичне майбутнє. Зміни в напрямі рівности жінок і чоловіків, які ми можемо собі уявити, десь уже були до якоїсь міри реалізовані. Хтось уже помислили, сказали, довели на практиці, що це — можливо, що так — буває, що звичному безрадісному стану справ є альтернативи. Що ж змінилося у феміністичній академії майбутнього?
Інтерв’ю із Сарою Філліпс про жіночий активізм в Україні — погляд із США
Сара Філліпс (Sarah D. Phillips[1]) — докторка (PhD) і професорка антропології, директорка Інституту російських і східноєвропейських досліджень[2] Індіанського університету (США). Викладає різноманітні курси[3] з антропології, а також «Постсоціалістичні гендерні утворення», «Культура, здоров’я та хвороби», «Чорнобиль: спадщина розпаду» й ін. Дослідницькі інтереси Сари Філліпс — це медична антропологія, студії інвалідности, гендерні дослідження, ВІЛ-СНІД, наркозалежність, антропологія фармацевтичних засобів, Чорнобиль, громадянське суспільство й неурядові організації (НУО), розвиток. Географічні зони спеціалізації — Центральна і Східна Європа, колишній Радянський Союз, особливо Україна й Росія, США. Авторка численних наукових статей, розділів у книжках і монографій. Стипендіатка таких престижних фондів, як The Woodrow Wilson National Fellowship Foundation, Fulbright-Hays Doctoral Dissertation Research Abroad Grant та ін.
Інфографіка: Жінки та чоловіки в енергетичному секторі України
Інфографіка представляє основні результати дослідження «Жінки та чоловіки в енергетичному секторі України», яке було виконано у 2018 – початку 2019 рр. за підтримки Heinrich Böll Foundation, Бюро Київ – Україна Державною установою «Інститут економіки та прогнозування НАН України» з метою виявлення найбільш актуальних гендерних проблем у сфері працевлаштування в енергетичному секторі України та пошуку можливих шляхів їх вирішення для забезпечення сталого і соціально справедливого розвитку української енергетики. Партнерами дослідження виступили ГО «Жіночий енергетичний клуб України» та Апарат Урядової уповноваженої з питань гендерної політики.
Жіноча історія як напрямок історичних досліджень: становлення феміністської методології
У статті представлено критичний огляд теоретичних дебатів у середовищі західних істориків феміністичного спрямування протягом 1970-х – початку 1980‑х рр. Авторка аналізує, які пізнавальні й політичні завдання ставила перед собою жіноча історія на першому етапі свого розвитку, висвітлює ті проблеми вивчення, які опинилися у центрі феміністської полеміки в даний період, а також розглядає дискусію про андроцентризм історичної науки, смисл поняття патріархату, особливості джерельної бази жіночої історії, концептуальні підходи до вивчення жіночого досвіду.
Сценарії гендерної успішності й структура гендерної влади серед українців-фермерів у Західній Канаді до 1939 року
З 1890-х до 1939 року українці двома хвилями здійснили масове переселення в Західну Канаду. За незначними винятками це були західно-українські селяни й дрібні ремісники, які, переїжджаючи, здебільшого намагалися заснувати фермерські угіддя або наймалися на низькокваліфіковані роботи в шахти, на залізницю, до інших фармерів у помічники тощо. У статті авторка розглядає способи адаптації українців і вживання їх у культурне і соціальне оточення нового краю. Налаштувавши оптику аналізу на гендерну складову, авторка акцентує особливості обставин, з якими стикалися імігранти, залежно від того, були це чоловік чи жінка, вивчає специфіку задач і викликів, які треба було долати чоловікам чи жінкам, і як по-різному сприймалися громадою деякі нові, модерні вибори молоді, залежно від того, йшлося про парубків чи дівчат. В статті також розглянуто вибори і рішення, що не вписувалися в установлений гендерний канон того часу. 
Права людини жінок зі спільноти ЛБТіК в Україні
У цій публікації наведено огляд національних правових актів та документів ООН щодо прав жінок ЛБТІК та представлена стисла інформація про ситуацію стосовно прав жінок ЛБТІК в Україні.
Гендерні аспекти сексуальної моралі в ОУН і УПА у 1940-50-х роках
У статті проаналізовано подвійні моральні стандарти щодо чоловічої і жіночої сексуальності в ОУН і УПА у 40-50-х роках ХХ століття. Визначено причини їхньої появи, особливості функціонування і вплив на гендерні відносини і становище жінок у підпіллі ОУН і повстанському русі.