Трансгендерність і небінарні гендери в історії й культурі

Іноді можна почути, що трансгендерність — це порівняно нове явище, «нове віяння» в історії людства, а раніше, мовляв, нічого такого не було. Звідси виникають розмови про «моду на зміну статі», «пропаганду трансгендерности» тощо.

Звичайно, термін «трансгендер» з’явився недавно, так само як технології гормональних і хірургічних змін, — за історичними мірками все це справді дуже молоде. Однак гендерні ідентичності, відмінні від чоловічої й жіночої, та гендерні прояви, відмінні від цисгендерних, існували набагато раніше в різних народів у різних кутках земної кулі. Такі явища часто об’єднують під умовною назвою «третя стать» або «третій гендер». Це може створювати помилкове враження про їхню схожість і спільне походження, але насправді в різних культурах такі гендери проявлялися зовсім по-різному.

У рукописах Давнього Єгипту періоду Середнього Царства (2000–1800 роки до н.е.) згадуються три гендери — чоловічий, жіночий і сехет^[i]. Останніх часто перекладають як євнухів, маючи на увазі, що їх кастрували, але однозначних підтверджень цього немає.

У давніх державах Месопотамії окремих людей, котрі виконували релігійні культи на честь богині Інанни або пізніше Іштар, описували як належних до третього гендеру^[ii]. Вони займалися культовою проституцією, виконували екстатичні танці й сюжети та поєднували в собі гендерні характеристики чоловіків і жінок.

Богиня Інанна

У давніх цивілізаціях Середньої Америки — в культурі ацтеків і майя — гендер часто розуміли як щось гнучке, пливке, нефіксоване, що не зводиться до двох категорій чоловічого і жіночого. Правителі майя часто носили костюми зі змішаними гендерними атрибутами, грали чоловічі й жіночі ролі в офіційних церемоніях.

В Індії третій гендер, відомий як хіджра, існує й сьогодні, його давня історія походить ще з часів Камасутри (початок нашої ери). Первісно хіджра — це релігійна каста, яка об’єднує людей із чоловічими біологічними статевими ознаками, котрі одягаються і поводяться, як жінки. Нині це поняття часто застосовують до всіх трансжінок у регіоні, їх кількість, за деякими оцінками, сягає кількох мільйонів. В Індії, Пакистані й Бангладеш хіджра можуть отримувати офіційне визнання як «третій гендер», але їхній соціальний статус здебільшого залишається низьким.

У Таїланді невилучною частиною культури стали катої. Хоча під цим поняттям іноді об’єднують усіх людей із приписаною чоловічою статтю та жіночною зовнішністю, у самому Таїланді трансжінки воліють інші терміни (phuying, sao praphet song). Натомість катой стосується людей, які при жіночному вигляді мають чоловічу ідентичність — фемінних геїв і кросдресерів. Дехто сприймає їх як окремий «третій гендер». Найчастіше катої зайняті у сфері послуг, шоубізнесі, сексіндустрії. Цю ситуацію великою мірою породжує відсутність достатньої кількости добре оплачуваних робочих місць у традиційно чоловічих професіях, тому можна впевнено казати, що в Таїланді трансгендерні прояви часто мають соціальні причини. Одним із наслідків такої ситуації став розвиток індустрії пластичної хірургії, у результаті чого таїландські хірурги тепер задають світові стандарти з операцій для трансжінок.

У культурах північноамериканських індіанців відомі прояви небінарних гендерів, що їх об’єднує загальний термін «люди з двома душами» (англ. two-spirit).  Раніше їх ще називали «бердаші», але від цього терміну відмовилися, бо він для багатьох образливий. Назва передбачає, що такі люди наче мають дві ідентичності в одному тілі і вони можуть проявлятися одночасно, поєднуючи чоловіче й жіноче, або ж по черзі, коли людина вдягається й поводиться то як жінка, то як чоловік. При цьому стать від народження у них може бути як чоловіча, так і жіноча.

У культурах Полінезії, головно на островах Самоа, третій гендер має назву фаафафіне, що буквально означає «як жінка». Це люди вродженої чоловічої статі, котрі одягаються і поводяться, як жінки. Найчастіше батьки вирішують виховувати хлопчика як фаафафіне, якщо синів у них більше, ніж дочок. Коли фаафафіне виростають, то зазвичай присвячують своє життя родині.

В Індонезії в народу буги на острові Сулавесі відомо цілих п’ять гендерів: крім звичайних чоловіка і жінки, є ще чалабай, чалалай і бісу. Тут чалабай умовно відповідає трансжінці, чалалай — трансчоловіку, а бісу поєднує жіноче й чоловіче одночасно. Ці гендери — частина місцевої релігійної культури, у якій їм відведено певні ролі і функції. При цьому бісу займає вищу позицію в такій гендерній ієрархії.

Бісу в селі Південного Сулавесі

На Балканах з ХІХ століття відомі «заприсяжні цнотливиці». Це люди первісно жіночої статі, які присягнули відмовитися від шлюбу й сексуального життя, після чого взяли на себе чоловічу роль, вели чоловічий спосіб життя і оточення сприймало їх нарівні з чоловіками. Причиною такого переходу часто бувало те, що в родині не залишалося чоловіків і хтось мав узяти на себе роль голови сім’ї. Іноді заприсяжними цнотливицями ставали, щоб уникнути небажаного шлюбу. Нині в балканських державах така практика залишилася майже винятково в Албанії^[iii].

Крім того, у різні часи в різних культурах трансгендерних людей міг приваблювати інститут чернецтва. Передбачаючи якоюсь мірою відхід від «мирської суєти», він означав, що немає потреби дотримуватися пов’язаних із нею гендерних і сексуальних ролей. Для агендерів це міг бути одинокий спосіб примиритися з навколишнім світом, але й для інших трансгендерів, котрі не мали можливости здійснити перехід, постриг у ченці міг стати спробою знизити гендерну дисфорію. Такі випадки в історії відомі^[iv].

Ми перерахували лише кілька прикладів гендерів, які виходять за межі цисгендерности. Більше їх у різних світових культурах можна знайти тут^[v], а якщо намагатися охопити всі, то треба писати цілу книжку^[vi].

Відзначимо, що якщо в одних культурах перехід до іншого гендеру міг бути особистим вибором, то в інших він передбачався з огляду на певні соціально обумовлені причини. Про можливі причини того, чому люди стають трансгендерними, ми ще поговоримо далі. А зараз повернімося до західноєвропейської цивілізації і подивімося, як тут розвивалися уявлення про трансгендерність, відколи за цю тему взялася медична наука.