Загальні поняття про трансгендерність

Стать і гендер

З чого вони складаються 

Перш ніж говорити про трансгендерність, варто почати з гендеру як такого.

Якщо «стать» — це сукупність біологічних ознак організму, так чи так пов’язаних із функцією репродукції (тобто розмноження), то «гендер» — соціальна надбудова над ними. «Чоловічі» й «жіночі» традиційні ролі, способи поведінки, сфери діяльности і пов’язані з усім цим установки — усе це стосується саме гендеру, а не статі.

Коли кажуть, що дівчата носять сукні, а хлопці — штани; що жінки — «прекрасна стать», а чоловіки — «сильна стать»; що жінці головне — вдало вийти заміж, а чоловікові — стати крутим босом; і багато інших таких речей — це традиційні стереотипні уявлення, які стосуються жіночого і чоловічого гендеру.

Відокремлювати гендер від статі почали порівняно недавно — в 1970-х роках, коли завдяки феміністським дослідженням стало зрозуміло, що гендерні прояви відрізняються в різних культурах, різних цивілізаціях, а ще дуже змінюються з плином історії. Отже, вони не є наслідком якоїсь особливої «жіночої» і «чоловічої» будови мозку^[i], як уважалося раніше, а зумовлені суспільним устроєм.

Проте поняття «стать» і «гендер», своєю чергою, може бути розділено на багато складників. Погляньмо, на які саме.

- Генетична (хромосомна) стать. Визначається статевими хромосомами: якщо їх представлено набором XX, то це жіноча стать, якщо XY — чоловіча.

- Гонадна стать. Визначається статевими залозами, які виробляють статеві гормони: з чоловічою статтю пов’язують сім’яники (яєчка), з жіночою — яєчники.

- Гормональна стать. Визначається за тим, рівень яких статевих гормонів домінує в організмі. Чоловічі статеві гормони узагальнено називаються андрогенами, головний із яких — тестостерон, жіночі — естрогени, а також прогестини.

- Генітальна стать. Визначається за статевими органами (первинними статевими ознаками): пеніс — чоловіча стать, вагіна — жіноча.

- Морфологічна (фенотипова) стать. Визначається за сукупністю так званих вторинних статевих ознак, які так чи так проявляються в зовнішності. Жіночими вважаються груди, які виступають, відсутність волосся на обличчі (вусів і бороди), вузька талія, широкі стегна, нижчий зріст, менший об’єм м’язів тощо. Чоловічими, відповідно, навпаки.

- Приписана (акушерська) стать/гендер. Визначається при народженні, зазвичай за формою статевих органів, і, як правило, вказується у свідоцтві про народження.

- Громадянська (документальна) стать/гендер. Визначається за вмістом графи «стать» чи «гендер» (також це називається «гендерний маркер») у паспорті та інших документах, які посвідчують особу.

- Стать/гендер виховання. Визначається за тим, відповідно до якої статі/гендеру людину виховували в дитинстві. Хоча коректніше говорити про виховання як частину загальнішого процесу — гендерної соціалізації. Адже гендерні установки можуть закладатися в мозок не лише з прямими вказівками родителів та інших вихователів, а й унаслідок будь-якої взаємодії з оточенням^[ii]. До того ж у зрілому віці цей процес не припиняється, а триває, зокрема вже свідомими зусиллями самої людини.

- Соціальна гендерна роль. Визначається за тим, як (відповідно до якої статі/гендеру) людина позиціонує себе в соціальних взаємодіях: чітко заявляючи свою гендерну приналежність, називаючи себе займенниками відповідного роду, беручи на себе функції та обов’язки, пов’язані в суспільстві з певним гендером, тощо.

- Гендерна експресія. Праворуч і ліворуч та сама пара, змінивши одяг і аксесуари.] Одяг, аксесуари, зачіска, а також мовлення, інтонація, жести — багато таких зовнішніх проявів часто грають роль «третинних статевих ознак», на основі яких люди автоматично визначають особу за тим чи тим гендером.

Наведений перелік не вичерпний, можливо, якісь компоненти до нього можна додати (а один ми випустили свідомо, бо далі про нього йтиметься окремо). Головне, що він показує, наскільки стать і гендер — складна і багатовимірна структура.

Усе було б доволі просто, якби всі перераховані компоненти завжди між собою збігалися і давали в результаті чітко чоловічий або чітко жіночий набір. Саме на цій ідеї побудовано гендерно-бінарну систему, якої притримуються багато людей традиційних поглядів. Однак реальність далеко не завжди вписується в бінарну модель. Наведемо кілька прикладів того, як саме вона може не вписуватися.

- Іноді люди народжуються з нестандартним хромосомним набором, наприклад XXY.

- У разі вживання гормональних препаратів рівень статевих гормонів в організмі змінюється і перестає відповідати тому, що виробляють гонади.

- В окремих людей може бути зовнішність (через природні особливості чи підтримувана свідомо), за якою їхня належність до жіночої або чоловічої статі не зчитується однозначно. 

Модель Андрея Пеїч в період, коли вона підтримувала андрогінну зовнішність

- Особа може не погодитися з тим набором гендерних установок, який їй прищепили, виховуючи відповідно до приписаної при народженні статі.

- Людина із зовнішністю, що сприймається як жіноча, може мати чоловічі геніталії (і навпаки).

«Гендерний ілюзіоніст» Ласло Перлман

- Гендерний маркер у документах може не відповідати тому, як людина себе позиціонує і проявляє в суспільстві.

Таких прикладів, звісно, може бути набагато більше. З них можна побачити, що стать і гендер — це фактично цілий простір, континуум^[iii], у системі координат якого різні люди можуть займати дуже різні позиції.

«Гендерний пряник» як модель гендерної варіативности

Загалом, випадки, коли набір статевих і гендерних характеристик відрізняється від суто «жіночого» й «чоловічого», можна об’єднати у дві великі групи.

- Ситуації, коли людина від початку народжується або ж її організм природним чином розвивається зі статевими ознаками, які поєднують жіночі й чоловічі, або ж їхню «стать» узагалі не може бути встановлено однозначно. Це явище називається «інтерсекс».

- Ситуації, коли особа з певних міркувань цілеспрямовано змінює свої статеві чи гендерні характеристики. Це явище називається «трансгендерність».

Інтерсекс — сама по собі велика тема, яка заслуговує на окремий розгляд, і тут ми не будемо в неї заглиблюватися. Що ж до трансгендерности, для продовження розмови про неї якраз настав час запровадити поняття «гендерна ідентичність».

Гендерна ідентичність

Що це і яка вона буває

Гендерну ідентичність можна означити як внутрішнє відчуття особою її приналежности до того чи того гендеру. У цьому сенсі вона одна з багатьох ідентичностей людини, таких як національна, професійна, політична, субкультурна, які так само визначаються як відчуття приналежности до певної соціальної групи. На думку декого з психологів, сукупність ідентичностей якраз і становить те, що заведено називати особистістю.

Якщо повернутися до гендеру, то більшість людей визначають свої ідентичності як чоловічі або жіночі. Однак буває й таке, коли людина відчуває для себе чужим (або не відчуває вповні своїм) і чоловічий, і жіночий гендер і означує свою ідентичність якось інакше. Такі ідентичності збірно називають небінарними, що вказує на їхній вихід за межі традиційної гендерно-бінарної системи.

Серед видів небінарних ідентичностей можна навести такі:

- Андрогін. Ідентичність визначено як таку, що перебуває поміж жіночою й чоловічою та поєднує риси обох гендерів.

- Бігендер. Тут теж поєднуються прояви чоловічого й жіночого гендеру, але, на відміну від андрогіна, бігендер виявляє їх навперемінку, часто залежно від ситуації, кола спілкування та інших зовнішніх чинників.

- Гендерквір. Цим словом називають себе люди, які засадничо не хочуть визначати себе в категоріях «чоловічого» і «жіночого». Вони часто не просто виходять за межі бінарних уявлень про гендер, а й навмисно кидають їм виклик, що проявляється в зовнішності та поведінці. Іноді гендерквір може бути радше політичною ідентичністю, коли людина підтримує ідеологію небінарности, але не обов’язково втілює її у власній гендерній експресії. В окремих випадках термін скорочують до просто «квір», хоча первісно квір більше пов’язували з небінарним сприйняттям сексуальности.

- Гендерфлюїд. Цей вид ідентичности можна вважати розширеним варіантом бігендерности: якщо там сприйняття свого гендеру «стрибає» туди-сюди від чоловічого до жіночого, то тут воно може взагалі «вільно плавати» і набувати дуже розмаїтих форм.

- Агендер. Цей вид ідентичности стоїть окремо, бо передбачає заперечення гендеру як такого. Часто такі люди намагаються досягнути «позагендерности» і в зовнішності, максимально згладивши видимі статеві ознаки та дотримуючись унісекс-стилю в одязі.

Актриса Розалінда Челентано як приклад агендерної експресії

Це лише кілька прикладів видів гендерних ідентичностей, насправді ж їх може бути набагато більше. Тим паче іноді люди не хочуть прив’язуватися до вже наявних понять і самі собі придумують назви.

Варіанти гендерних ідентичностей

Гендерна експресія людей із жіночою й чоловічою ідентичністю теж може широко варіюватися. Так з’являються, зокрема, «фемінні чоловіки» і «маскулінні жінки». Якщо їхні прояви виходять далеко за межі того, що вважається загальноприйнятним для їхнього гендеру, це називається «гендерною неконформністю».

Зазвичай неконформність не обмежується гендерною експресією, але й не передбачає невідповідности між ідентичністю та іншими параметрами статі чи гендеру. Наприклад, кросдресери — чоловіки, які люблять носити жіночий одяг (у нас їх часто називають «трансвеститами», але цей термін уже вважається некоректним), — переважно не прагнуть якось змінити свої статеві ознаки і відчувають свою ідентичність як чоловічу.

Кросдресери

Так само маскулінні лесбійки — бучі, яких за їхню зовнішність і поведінку нерідко можуть приймати за чоловіків, але вони ідентифікують себе як жінки.

Бучі

Також до гендерно-неконформних людей можна віднести багатьох феміністок, котрі відкидають набори установок і очікувань, що їх стереотипно пов’язують із жіночим і чоловічим гендером. Радикальні феміністки мають спільне з гендерквірами в тому, що виступають проти гендерно-бінарної системи як такої, бо бачать у ній насамперед засіб пригноблення, а отже, ставлять собі за мету її зруйнувати. Водночас вони не припиняють ідентифікувати себе з жінками як соціальною групою і відповідно не відчувають потреби змінювати своє гендерне позиціонування чи параметри статі.

Якщо ж до суттєвих змін на гендерно-статевому континуумі людину штовхає саме відчуття гендерної ідентичности, то можна вже говорити про трансгендерність.

Звичайно трансгендерних людей означують як таких, у кого гендерна ідентичність не збігається зі статтю, приписаною при народженні. Таке означення добре працює у випадках незмінної, статичної ідентичности, але, як показано вище, вона може бути динамічно змінною і тоді збіг теж виявляється непостійним. Тому спробуємо сформулювати ширше означення: трансгендерні люди — це ті, хто змінюють або прагнуть змінити параметри своєї статі чи гендеру, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з їхньою гендерною ідентичністю.

Люди, які не є трансгендерними, тобто не мають бажання й потреби змінювати щось у своїх статі й гендері, називаються цисгендерними. 

Зупинимося на ще одному важливому моменті. Часто трансгендерність плутають і змішують із сексуальною орієнтацією. Іноді, наприклад, можна почути, що транслюди йдуть на «зміну статі» заради того, щоб після неї їхні інтимні стосунки стали гетеросексуальними. Хоча така практика подекуди справді існує, наприклад в Ірані, але там вона має репресивний характер, бо гомосексуальність жорстоко карається. Загалом же гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація — не пов’язані між собою речі, і трансгендерні люди можуть бути гетеросексуалами, гомосексуалами, асексуалами і так далі, так само як цисгендерні.

Наприклад, дослідження, проведене 2015 року у США^[iv], виявило такі співвідношення:

- серед трансжінок 27 % визначили свою орієнтацію як гомосексуальну, 19 % — як гетеросексуальну, 20 % — бісексуальну, 16 % — пансексуальну, 6 % — квір, 6 % — асексуальну, ще 6 % не дали відповіді;

- серед трансчоловіків 12 % мали гомосексуальну орієнтацію, 23 % — гетеросексуальну, 12 % — бісексуальну, 17 % — пансексуальну, 24 % — квір, 7 % — асексуальну, 5 % не дали відповіді.

Згідно з іншим дослідженням, проведеним теж 2015 року теж у США^[v], 23 % трансгендерних людей визначають себе як гомосексуальні, так само 23 % — як гетеросексуальні, 25 % — бісексуальні, 23 % — квір, 4 % — асексуальні, 2 % — «щось інше».