18 липня, 2024

Як залучати татів у догляд за дітьми з найранішого віку?

24 березня 2024
Поширити в Telegram
692

«Останніми десятиліттями у світі зростає розуміння важливості залучення чоловіків до догляду та всебічного розвитку дітей раннього віку. Тата можуть сприяти здоровому зростанню своїх маленьких дітей, проявляючи дбайливість та турботу. Це передбачає взаємодію з дітьми з урахуванням їхніх потреб, зокрема гру, годування, виховання, а також позитивні стосунки зі своїми партнерками»,

– пише у своїй статті Джошуа Чон, науковий співробітник факультету громадського здоров’я ім. Т. С. Чана Гарвардського університету.

Участь татів у вихованні дітей будь-якого віку напрочуд важлива. Гендер в деталях вже писав про виклики татівської ролі в Україні:

Ідеальний тато / реальний тато. Частина 1 та Ідеальний тато / реальний тато. Частина 2 Наталії Бурмаки.

Сьогодні ж хочемо поділитися українською адаптацією статті від Джошуа Чон. Разом із командою вони здійснили огляд соціальних і поведінкових втручань, спрямованих на залучення чоловіків до догляду за дітьми у віці від народження до 5 років у країнах із низьким і середнім рівнем доходів. Під час дослідження команда виявила декілька цікавих прикладів організації активностей для татів, що сприяли зміні поведінки для залучення та підтримки чоловіків. Прочитати статтю Джошуа Чона в оригіналі можна за посиланням.

Ця стаття з Early Childhood Matters доступна українською мовою через партнерство між Фондом Бернарда ван Ліра та Міжнародною асоціацією «Крок за кроком» (ISSA) у співпраці з Всеукраїнським фондом «Крок за кроком», членом ISSA, а також партнерству з ресурсом Нова українська школа.

Участь татів у догляді за дітьми зараз вважається найприйнятнішою за всі часи

Переважна більшість активностей на етапі раннього й дошкільного дитинства орієнтовані виключно на мам. Даних про те, як краще розробляти й впроваджувати активності, що допоможуть більше залучати чоловіків до догляду за маленькими дітьми й надавати їм підтримку в цьому, майже немає.

На те, наскільки активну участь у вихованні маленьких дітей беруть татусі, впливає багато чинників. Це, зокрема:

  • їхня обізнаність у питаннях догляду за дітьми,

  • задоволеність шлюбом,

  • психічне здоров’я,

  • соціально-економічний статус,

  • ставлення до гендерних ролей.

Соціальні норми змінюються в багатьох культурних середовищах – дедалі більше чоловіків у світі мешкають разом зі своїми партнерками й дітьми, а участь татів у догляді за дітьми нині вважається прийнятною більше ніж коли-небудь раніше. Ця активність більше відповідає нормативному наповненню маскулінності, ніж раніше, коли діти, особливо малі, вважалися виключно жіночим клопотом.

Такий перебіг справ свідчить про наявні сьогодні можливості залучення чоловіків у всьому світі до ініціатив збільшення участі в догляді за дітьми.

Як ми вже розповідали вище, команда Джошуа Чона зробила огляд соціальних і поведінкових втручань, спрямованих на залучення чоловіків до догляду за дітьми у віці від народження до 5 років у країнах із низьким і середнім рівнем доходів. 

Команда хотіли розвʼязати такі завдання:

  • знайти ефективні підходи залучення чоловіків до догляду за дітьми;

  • ідентифікувати чинники, які перешкоджають і які сприяють їх залученню;

  • а також виявити прогалини в даних для майбутніх досліджень.

Результати їхньої роботи нині проходять рецензування для публікації, але в підсумку їм вдалося виявити активності, які відповідали заданим критеріям *докладніше про огляд соціальних і поведінкових втручань від команди Джошуа можна знайти в рубриці «Prospero» на сайті британського Національного інституту досліджень у сфері охорони здоров’я). У більшості таких активностей татів (разом із їхніми партнерками) запрошували до участі в програмах, які в основному зосереджувалися на питаннях харчування та здоров’я і реалізовувалися на рівні громад.

Огляд команди Джошуа виявив, що в більшості з 33 активностей використовувалися лише декілька основних технік зміни поведінки татів (здебільшого надання консультацій або інформації), які мали обмежену ефективність – частково через низький рівень відвідування таких програм чоловіками. 

Однак команда виявила й декілька дійсно вартих уваги прикладів, два з яких описано нижче. 

У них організатори застосували творчий підхід, використавши низку технік зміни поведінки для залучення та підтримки чоловіків-опікунів.

Позитивні приклади з Уганди та В’єтнаму

  • Ініціатива «РЕАЛЬНІ батьки», яку реалізували на півночі Уганди, – це наставницька програма з 12 занять, спрямована на зниження рівня неналежного поводження з дітьми й насильства між сексуальними партнерами.

Її проводили тата-наставники на волонтерських засадах. 

Ця програма поєднувала індивідуальні зустрічі та групові заняття, націлені на розбудову соціальної взаємодії та підтримки серед чоловіків. Крім того, щоб забезпечити підтримку всередині сім’ї, на дві індивідуальні зустрічі та одне групове заняття разом із татами запрошували їхніх жінок-партнерок.

Під час занять наставники демонстрували стратегії уникнення насильства, наприклад, систему «жовтої картки», яка дає змогу зупинити сварку з партнеркою, коли підвищується ймовірність її ескалації до насильства. Пари практикували цю систему під час занять із наставниками.

Наприкінці кожного заняття татам давали домашнє завдання – нові навички, які потрібно було відпрацювати. Учасники ділилися своїми успіхами на наступному занятті.

Для ширшого розповсюдження інформації про цю ініціативу також використовували друковані матеріали: у публічних місцях, де часто бувають молоді татусі, розміщували постери, які зображували чоловіків, що беруть участь у догляді за дітьми.

Наприкінці програми в громаді провели захід, на який запрошували партнерок та сім’ї татів, які брали участь у програмі. Під час заходу учасники ставили перед собою цілі щодо застосування набутих знань та підтримання засвоєних технік поведінки.

  • В іншому дослідженні, у В’єтнамі, медичних працівників навчали проводити консультації з групами татів у медичних закладах, а також здійснювати домашні візити протягом перших декількох місяців після народження дитини.


Джерело: familyincluded.com

Медичні працівники консультували татів, як взаємодіяти з немовлятами, прислухаючись до їхніх потреб, як допомагати своїм партнеркам із грудним вигодовуванням і як стати справжньою батьківською командою.

Медичні працівники також показували татам, як бути уважними до малюків, як розмовляти з ними, розпізнавати їхні сигнали, як робити практичні речі, наприклад, міняти підгузки. Татам давали календар із рекомендаціями щодо взаємодії з малюками на різних етапах їхнього розвитку. Постери в громаді поширювали інформацію про важливість участі татів у догляді за дітьми, і щотижнева десятихвилинна програма, яка транслювалася через вуличні динаміки, запрошувала татів до участі.

За допомогою групи громади у Facebook регулярно проводилися зустрічі «Клубу татусів», на які запрошували не лише тат, а й лідерів громади. Тут обговорювали труднощі та успіхи й надавали взаємну підтримку. Програма завершилася «Змаганнями татусів», де чоловіки публічно демонстрували членам громади набуті навички.

В Україні подібні ініціативи реалізували проекти «Тато школа». Читайте про них більше у статті Досвід України, Білорусі і Швеції у створенні тато-шкіл.

Можливості для майбутніх досліджень

Окрім цих обраних позитивних прикладів, огляд команди Джошуа виявив дві стратегії, які рідко застосовувалися батьками й заслуговують подальшого дослідження їхньої ефективності.

  1. Перша дає татам змогу насправді взаємодіяти з дітьми під час занять, отримуючи водночас поради та зворотний зв’язок від фасилітаторів у реальному часі. Цей підхід добре зарекомендував себе в роботі з мамами.

  2. Ще один підхід, який мало застосовувався, – використання текстових або відеоповідомлень. Він також виявився ефективним у роботі з мамами. Застосування технологій може мати неабиякий потенціал у роботі з татами з огляду на труднощі з відвідуваністю, з якими часто стикаються програми, орієнтовані на залучення чоловіків.

У світі зростає розуміння важливості залучення чоловіків до участі в активностях, які мають стимулювати комплексний розвиток дітей. 

Джошуа та його команда сподіваються, що розробники таких активностей дедалі більше впроваджуватимуть і вдосконалюватимуть стратегії зміни поведінки, щоби підвищити зацікавленість та залученість чоловіків, посилити вплив на їхню поведінку в турботі про своїх дітей і родини.

Джошуа Чон, науковий співробітник факультету громадського здоров’я ім. Т. С. Чана Гарвардського університету (м. Бостон, Массачусетс, США)

Титульне фото: vecteezy.com

Читайте також поради психологині про Активне батьківство з перших днів життя дитини Марти Приріз

24 березня 2024
Поширити в Telegram
692
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою