662 
Таку сім’ю ви могли зустріти сьогодні на вулиці або в крамниці: чоловік, дружина і маленький син. Тато обіймає сина й тримає за руку маму. Вони здаються щасливими. Та випадкові перехожі не здогадуються, що під пишним кучерявим волоссям жінка приховує синці, а щойно зачиняться двері квартири — почнеться її особисте пекло.
Історія Марти, головної героїні «Порцелянової ляльки», вигадана, але вона цілком могла бути реальною. І вона точно реальна для тисяч жінок, які живуть у страху у власному домі. Звичайно, від насилля страждають не лише жінки, але цей роман — саме про гендерно-зумовлене домашнє насильство.
Книжка зацікавила мене темою, і я почала дізнаватися про неї більше. Так натрапила на кілька відгуків, які мене справді шокували: у них головну героїню називали слабкою, не здатною на важливі рішення. Мовляв, слабкість та інертність заважали їй урятуватися від насилля, тому історія неправдоподібна. Таке ставлення до проблеми — це відсутність емпатії і мислення стереотипами: жорстоке поводження можна спровокувати, коло насилля легко розірвати будь-якої миті, треба просто «бути сильною». Доки суспільство звинувачуватиме постраждалу, доки шукатиме причину в «слабкості» і неможливості постояти за себе, доти жінки боятимуться шукати допомоги і наразитися на зневагу.
У чому ж цінність «Порцелянової ляльки»? Вона чудово показує коло насилля і всі його види: фізичне, психологічне, економічне, сексуальне. Можна простежити, як змінюється Марта з часом: як вона стає дедалі більше заляканою, уникає людей, як змінюється хід її думок. Такі досвіди залишають непоправні шрами на людській психіці. Хай яка сильна й витривала особистість, вона кінець кінцем може зламатися від систематичних знущань і принижень.
Марта цілком реалістична. Це молода жінка, котра росла в нещасливій сім’ї і не бачила правильної моделі стосунків. Відтак вона й не знає, як їх будувати, а ще зазнає суспільного тиску: треба вийти заміж, створити родину — це мета для жінки. Марта носить у душі провину перед давно померлою матір’ю і вважає себе негідною щастя й кохання. Їй потрібен був психотерапевт, але, на жаль, ще багато людей досі не знають, як боротися з травмами минулого. Саме тому появу Максима вона сприйняла як подарунок. Почуття не важливі, чоловікова владність і суворість теж, адже він здавався Марті надійним партнером, якого вона навіть не заслуговує.
Максим же знайшов у Марті «ідеальну» дружину, яка його поважатиме і боятиметься. Від перших дзвіночків у вигляді зауважень чи зневажливих коментарів до систематичних побоїв, тиску й примусу до сексу минає не так багато. І що далі заходить насилля, то важче Марті виплутатися з цього кола. Максим заганяє її щодалі в більшу залежність, обмежує і перекриває можливості шукати допомоги. Жінка боїться побоїв і водночас осуду суспільства, не знає, де шукати допомогу, і не може суперечити чоловіку, боїться втратити сина, але й не хоче, щоб дитина була свідком побиття і знущань. Їй потрібна допомога.
Особливо я звернула увагу на те, як на Марту впливав газлайтинг. Як вона поступово починає вірити в те, що сама винна, що провокує Максима й заслуговує на таке ставлення. Змішуючись із давніми дитячими травами й невпевненістю в собі, ці переконання змушували жінку миритися і терпіти, а потім пробачати за «красиві» Максимові вчинки чи тимчасове припинення знущань.
Люди навколо можуть помічати ознаки, щось підозрювати, але обирати не втручатися. Проте ігнорувати проблему не можна, як і звинувачувати постраждалих. У насиллі завжди винен кривдник. Його не можна спровокувати вчинками чи характером. І якщо вам здається, що хтось поряд страждає, то, може, вам не здається? Може, саме ви можете врятувати чиєсь життя, допомогти розірвати коло насильства? Бо зробити це зсередини набагато важче без зовнішньої допомоги.
Такі теми дуже важливі, але, на жаль, їх рідко порушують у родині чи в школі. Дівчаток досі вчать бути терплячими хорошими дружинами, вписуватися в суспільні стандарти «ідеальної жінки». Натомість варто говорити про особисті кордони, про ознаки небезпечних стосунків і способи їх зупинити. Про те, що в таку пастку може потрапити кожна і що це не буде її провиною.
«Порцелянова лялька» й інші такі книжки покликані детально показати розвиток аб’юзивних стосунків, щоб дати розуміння перших ознак і навчити розпізнавати їх. А також нарешті навчити суспільство перестати шукати причини і показати, що провина завжди на кривднику.
Наталія Чайковська. «Порцелянова лялька»
Анотація:
Чоловіка Марти знайдено мертвим. Друзі їй співчувають, але Марта нарешті почувається вільною. Усе почалося п’ять років тому. Тоді Марта переживала важкий період після смерти матері. Тому коли познайомилася з чоловіком, який запропонував шлюб, вона довго не вагалася, вважала, що новий старт допоможе пережити втрату. Та невдовзі почало відбуватися щось дивне. Життя Марти перетворилося на пекло. І, здавалося, вихід із цього пекла був тільки один...
