22 квітня, 2019

Рецензія на книгу Мар'яни Рубчак "New Imaginaries: Youthful Reinvention of Ukraine’s Cultural Paradigm"

26 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (118 КБ)
Дафна Рачок
магістр критичних гендерних досліджень (Центральноєвропейський університет) та антропології (Університет Альберти). Коло зацікавлень: антропологія сексуальності, етнографії пост/соціалізму, антропологія неформальності, наукова фантастика, штучні мови.

Позбуваючись обмежень, що накладаються на інтелектуальний дискурс тоталітарним режимом минулого, молоді українські вчені зараз займаються багатьма західними теоріями та практиками в атмосфері інтелектуальної свободи та без цензури. Звільняючись від радянської спадщини визначеної думки, жінки-учасниці розвивають свою роботу з західними течіями, хоча пережитки радянських ідей, методології дослідження та письма й досі затримують поступ. Результатом є артикуляція "Нових образів" - не радянських, і не західних -  які пропонують унікальний підхід до вивчення гендеру, представляючи портрет українського суспільства.

Рецензія на книгу Мар'яни Рубчак "New Imaginaries: Youthful Reinvention of Ukraine’s Cultural Paradigm"

26 липня 2018
Завантажити у форматі: PDF (118 КБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Матеріали по темі
Інтерв’ю з Ларисою Кобелянською про результати гендерних проектів в Україні
Лариса Кобелянська[1] — кандидатка філософських наук, доцентка, експертка й дослідниця з гендерних питань, консультантка міжнародних проектів. Закінчила філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Ступінь кандидатки філософських наук здобула в Інституті філософії НАН України. Викладала в Українському транспортному університеті, Дніпровському гірничому інституті, працювала в Академії наук України. Заступниця віце-президента Національної академії державного управління при Президентові України (2012–2013).
Гендерний аудит діяльності вищих навчальних закладів
Оскільки розвиток системи вищої освіти сьогодні відбувається в євроінтеграційному контексті, особливої актуальності набуває завдання зі створення в університетах умов, які давали б кожній людині змогу реалізуватись незалежно від гендерної приналежності. Найкращі практики розвинених країн світу щодо створення рівних можливостей у здобутті вищої освіти свідчать про актуальність врахування гендерного компонента у системі організації та реалізації всього освітнього процесу.
Як українські медіа здавали тест "яке ти 8 березня"?
Матеріал було розміщено за згоди Інституту масової інформації (ІМІ), де його було опубліковано вперше. 
Світ без жінок: стать у польському громадському житті
Агнешка Графф має надзвичайну здатність дивуватися явищам, з якими ми повсякденно стикаємось, але через повсякчасне їхнє повторення вважаємо нормальними. Проте ці явища – суспільна патологія. Треба тільки вміти бачити. Виявляється, в країні "матері-польки" жінки вилучені з мови, закону, суспільного життя, з цілої сфери суспільної свідомості. Книга Агнешкі Графф – це бравурний, яскравий, переконливий аналіз мови масової пропаганди, що упродовж років розвивається в демократичній Польщі.
Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні
Пропонована колективна монографія є однією з перших спроб висвітлен­ня ролі жінок в українській історії. На основі широкого кола історичних джерел та літератури досліджується і аналізується становище українських жінок, особливості їх політичного та соціального статусу в різні періоди історії - з найдавніших часів до сьогодення. Комплексний підхід до вивчення «жіночих сторінок» зумовив особливості структурної побудови монографії, у якій систематизовано наявну літературу з питань становища жінок, зібрано біографії жінок, діяльність яких суттєво вплинула на суспільно-політичний та культурний розвиток України, складе­ но перелік жіночих громадських організацій, що були і є невід’ємною частиною громадянського суспільства.
Теми-2019 на «Гендер в деталях»: що ми зробили, чого хочемо і як цього досягнемо?
Як швидко пролетів час! П’ять років тому героїчна боротьба Майдану закінчилася перемогою, а здається, це було лише вчора. Країну і всіх нас кинуло в такий стрімкий вир подій, що ми рятували і волонтерили, ініціювали і допомагали, а інколи просто виживали. Ми й не помітили, як бійчині стали ветеранками, а волонтерки — депутатками і міністерками. Що ми помітили і помітила вся країна, так це величезну кількість сильних, активних жінок, які з’явилися в публічному просторі і почали змінювати свої царини. Ці жінки вже не були «поодинокими квітками» в чоловічому царстві. Емансиповані і продуктивні, вони відмовилися від п’єдесталу пошан (часто лицемірних) на користь реформ. Громадські діячки, бізнесовиці, політикині почали проговорювати також свій жіночий досвід, звертати увагу на становище жінок у суспільстві, і виявилося — сюрприз сюрприз, — що дискримінація існує і пронизує все наше життя.
Село і гендер. Кому належить українська земля: чоловікам чи жінкам
Індекс гендерної рівності входить до системи показників, на основі яких міжнародні організації складають рейтинги, які відображають в тому числі рівень захисту прав людини. Такі рейтинги суттєво впливають на імідж країни, перспективи залучення іноземних інвестицій, можливості отримання грантових та кредитних коштів. «Доступ жінок до землекористування, контролю та власності на землю» (Women’s access to land use, control and ownership) – один із важливих показників гендерного індексу і включає користування, володіння та контроль над землями. Він входить до загального показника доступу до активів.
Гендерно-орієнтоване бюджетування в Україні: теорія та практика
Сьогодні політика гендерної рівності є важливим чинником глобального розвитку і фундаментальним правом людини. Більшість урядів узяли на себе зобов’язання щодо досягнення цілей гендерної рівності і впровадження гендерних аспектів у державну політику. З цією метою були створені численні інструменти і підходи. Починаючи з 1995 року ряд міжнародних організацій та інституцій, зокрема Фонд розвитку для жінок ООН (ЮНІФЕМ, зараз ООН Жінки), Програма розвитку ООН (ПРООН), Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) та інші, виступили ініціаторами інтегрування гендерного підходу до бюджетів і таким чином сприяли розвитку концепції і стратегії гендерно-орієнтованого бюджетування (ГОБ).
Інтерв’ю з Тетяною Ісаєвою про феміністичну просвітницьку діяльність і жіночі музеї
Тетяна Ісаєва[1] — засновниця першого в Україні музею, присвяченого історії жіночого руху і темі забезпечення гендерної рівності. Вона, зокрема, авторка ідеї і директорка проекту «“Створимо музей про себе!”: створення першого в Україні гендерного музею» — Музею жіночої й гендерної історії[2]. Презентувала український Музей жіночої й гендерної історії під час П’ятої (Мехіко, Мексика), Другої (Бонн, Німеччина) і Третьої (Буенос-Айрес, Аргентина) міжнародних конференцій жіночих музеїв світу.