Україна

ГО «Жінки в медіа» опублікували дослідження «Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток». Це дослідження проводили з метою дослідити явище гендерної дезінформації в Україні, акцентуючись на специфічних загрозах, що постають перед українськими медійницями під час виконання журналістської роботи. Це одна з перших ґрунтовних спроб дослідити питання гендерної дезінформації, зокрема щодо українських журналісток, під час російської військової агресії в Україні.

Яку допомогу українки можуть отримати в різних європейських країнах?

Фемінізм і патріотизм — інгредієнти політичного успіху Мілени Рудницької

Мілена Рудницька формувала фемінізм, який уважала найкращим для українського жіноцтва, реагуючи на світові досягнення, але не копіюючи їх. Її активна діяльність припала на важкі міжвоєнні часи, коли Україна не мала власної держави, і Рудницька добре усвідомлювала важливість синергії фемінізму й патріотизму та залишила теоретичний доробок, актуальний дотепер.

Олена Шевченко — українська громадська діячка і правозахисниця, феміністка, ЛГБТ+ активістка. У правозахисті вже близько двадцяти років. «Гендер в деталях» розпитав Олену про її життєвий шлях, становлення, ЛГБТ+ активізм і фемінізм, а також про перспективи розвитку руху за рівні права в Україні.

Сприяння широкому залученню жінок до дослідницької діяльності є важливим напрямком сучасної наукової політики розвинених країн. У історичному аспекті ця проблема пройшла еволюцію від популяризації окремих наукових досягнень жінок упродовж 20 ст., оголошення гендерної рівності в науці одним із головних завдань побудови Європейського дослідницького простору та одним із пріоритетів наукової політики Європейського Союзу на 21 ст. до встановлення Міжнародного дня жінок і дівчат у науці постановою 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН в 2015 р. та рішення інтегрувати гендерний підхід у Рамкові програми ЄС з досліджень та іновацій, в тому числі пакети програм «Горизонт-2020» і «Горизонт-Європа». 

Чи вільний фемінізм від імперіалізму? Як дивляться на своїх сестер з інших країн західні феміністки? Чи існує порозуміння між українським і російським фемінізмом? Зрештою, які є постколоніальні клопоти, як ми бачимо самі себе та чи виробляємо власну критику і знання?

У квітні 2021 року «Міжнародна амністія» в Україні у співпраці з аналітичним центром «Інфо Сапієнс» провели велике кількісне репрезентативне опитування про досвід насильства в житті чоловіків. Питання стосувалися видів насильства, яких зазнавали чоловіки, їхнього ставлення до насильства, уявлення про приклади різних форм насильства, уявлення про загрози насильства, досвіду насильства в дитинстві і в дорослому віці (зокрема в родині, шкільному, робочому середовищах, на вулиці), а також готовности протидіяти насильству. Про результати — у статті.

Гумор може не тільки руйнувати стереотипи, а й підживлювати їх, укорінювати в суспільній свідомості. А як щодо офіційного радянського гумору? Чи вдалося сатирикам Радянської України створити образ емансипованої жінки, яка нарівні з чоловіком б’є рекорди на виробництві і є соціально активною? Чи, навпаки, гумористи відтворили патріархальність суспільства «розвинутого соціалізму» та гендерні стереотипи, які в ньому існували? Відповіді на ці питання — далі в статті.

Можливості самореалізації жінок у шахтарських містечках дуже обмежені. Мало того, з часом шахти закриватимуться і регіон може перетворитися на депресивний. Справедлива трансформація й інновації — спосіб зменшити ризики та розвинути потенціал і регіону, і його жительок та жителів.