3097 
Таким чином, iснують двi пов’язаних проблеми: α) рiзка змiна суспiльного клiмату зробила нерелевантними всi попереднi знання про рiвень гомофобiї (i загалом ксенофобiї) в Українi, отже українськi ЛГБТ-органiзацiї та впливовi мiжнароднi агенцiї не мають чiтких даних для формулювання стратегiї подальшої дiяльностi щодо розбудови нацiональної системи захисту прав людини; β) видимий в окремих випадках ухил суспiльства вправо при загальнiй слабкостi нинiшнiх державних iнституцiй пiдвищує соцiальну уразливiсть мiнорних соцiальних груп, зокрема ЛГБТ. На їх вирiшення i було спрямовано цей дослiдницький проект...
Дослiдження i публiкацiя здiйсненi в рамках проекту «Пiсляреволюцiйна Україна: толерантнiсть чи ухил вправо», виконаного Громадською органiзацiєю «Мiжрегiональний центр ЛГБТ-дослiджень Донбас-СоцПроект» за пiдтримки Rosa-Luxemburg-Stiftung в Українi з коштiв МЗС Нiмеччини.
Публiкацiя мiстить аналiтичний виклад результатiв дослiдження змiн ставлення до ЛГБТ, якi вiдбулись в українському суспiльствi за час, що минув з початку Євромайдану. Дослiдження базується як на порiвняннi даних двох опитувань 2013 i 2016 рр., а також публiчних виступiв праворадикальних лiдерiв.
Шестаковський О. Пiсляреволюцiйна Україна – толерантнiсть чи ухил вправо: науковий звiт про дослiдження / ЛГБТ-центр "Донбас-СоцПроект"; О. Шестаковський, О. Трофименко, М. Касянчук, М. Вознесенський. - Київ, 2016. - 137 с.
