556 До війни моя діяльність була спрямована на розвиток громад, насамперед в Запорізькій, Донецькій та Луганській областях: мобілізація через створення жіночих груп самодопомоги, налагодження комунікації та взаємодії між місцевою владою та громадськістю, навчання людей адвокатувати, вирішувати конфлікти через діалог, шукати шляхи залучення ресурсів – як людських, так і фінансових – для змін.
З 2014 року працювала в напрямку інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Як тренерка, фасилітаторка, медіаторка, медіа-екпертка, також брала участь у різних міжнародних проєктах, реалізувала власні ініціативи з громадською організацією «Укрпростір». Все в моїй діяльності було спрямовано на мотивацію людей бути спроможними самостійно будувати своє «ідеальне» життя.
Робота з громадами в перші місяці війни
Вже в перший тиждень повномасштабного вторгнення значна частина Запорізької області була окупована. І під загрозою залишилися люди, з якими я працювала. Коли перебуваєш в шоковому стані від нерозуміння, що взагалі відбувається, від відсутності якихось логічних обґрунтувань подій – для мене важливо щось робити. Хоча б тому, щоб не зійти з розуму, постійно гортаючи новинну стрічку.
Перші три місяці ми йшли за запитами від громад – передавали медикаменти на окуповані території та в місця бойових дій. Адже, якщо з продуктів харчування у людей ще були запаси, то ліки швидко зникли з аптек. Більше того, були повідомлення про смерті людей, які вчасно не змогли отримати ані медичну допомогу, ані ліків. Ми дуже вдячні волонтерам та фондам, які доєднались та допомогли нам. Згодом, ми почали передавати продуктові набори, засоби гігієни.
Ми також взяли на себе координуючу роль між громадами і волонтерськими організаціями, які займалися гуманітарною допомогою. Адже, наш попередній досвід роботи з громадами надав довіру, а робота в громадському просторі – контакти та дружні відносини. Коли голови громад приїжджали до Запоріжжя, у них зазвичай було декілька годин, щоб завантажити гуманітарку для своїх жителів і до комендантської години повернутися додому. Варто було швидко відреагувати саме на конкретні запити, знайти, де що є, домовитися про завантаження. І ми в цьому їм допомагали.
Перші місяці робота була саме така. З травня минулого року ми розпочали проводити фокус-групи на виявлення потреб. Поступово гуманітарна допомога відійшла на другий план, а пріоритетом стали психологічна допомога, підтримка та спілкування. І ми сконцентрувалися саме на цьому.
Безпечні простори для жінок як форма підтримки у громадах
У вересні минулого року, за підтримки Структури ООН Жінки в України, ми відкрили два Безпечні простори для жінок – у Запоріжжі та в с. Лукашеве Широківської громади Запорізької області. Сьогодні ми працюємо з жінками, які були змушені через війну переїхати до цих населених пунктів.
Адже, саме від жінок сьогодні багато залежить у цивільному житті, а звідси і підтримка військовим. На жінках зараз найбільше навантаження. Окрім власної психологічної травми, на жінок покладається догляд за дітьми, батьками та підтримка чоловіків – і всі у стресовому стані. До того ж, жінки беруть на себе більше в облаштуванні життєвого простору, вирішують організаційні питання з отримання гуманітарної допомоги та фінансових виплат. Якщо не підтримати жінок зараз, то далі буде складніше.
Це підтверджують і результати наших фокус-груп: відвідувачки Безпечних просторів, з якими працюють психологи і які вже мають певне коло спілкування, вже більш усвідомлено ставляться до навколишніх подій, підтримують одна одну і, навіть, думають про власний розвиток. В той час як жінки, які приходять вперше, на прохання назвати своє ім’я, плачучи, розповідають про жахіття дороги з окупованих територій, про обстріли та руйнування в місцях бойових дій. Вони – з опущеними руками.
Окрім психологічної допомоги, тренінгів з вирішення та запобігання конфліктів, ми вчимо жінок економічній безпеці – адже, це і про протидію насильству, надаємо базові знання з фізичної безпеки – зокрема, першої домедичної допомоги, мінної безпеки, звертаємо увагу на інформаційну безпеку.
З вересня минулого року, у двох Безпечних просторах ми змогли надати допомогу понад 300 жінкам. Декілька жінок вже почали впроваджувати свої бізнес-ідеї. Радіємо з активності при організації заходів самими жінками. Адже, підштовхуємо їх до того, що ми самі плануємо та будуємо своє життя, а необхідна підтримка завжди знайдеться.
Підготовка жінок до відбудови країни
Ми вже зараз готуємо жінок до відбудови. Адже це не тільки про інфраструктуру, це насамперед – про суспільство. А воно починається окремо з кожної родини, з кожної людини. Готовність самостійно приймати рішення, а не чекати та сподіватися на когось, чітке розуміння своїх бажань та планів, усвідомлення необхідних кроків – це те, на що буде спиратися наша подальша діяльність.
Відійти від інфантильності та брати на себе відповідальність в усіх сферах життя – це буде особливо важливо на етапі відбудови країни. Ми плануємо продовжувати навчання жінок, в тому числі шукати та залучати ресурси – як фінансові, так і людські – для становлення, адвокатувати зміни для відстоювання своїх прав та втілення планів.
У роботі з жінками ми ставимо їм питання: з якою метою ви виїжджали з окупації або з-під обстрілів? Щоб вижити. І це не має бути дарма. Коли довелось подолати стільки перешкод, пережити такі жахіття заради життя, то треба жити, згадати свої мрії, бажання – і втілювати їх.
Цей проєкт — спільна ініціатива громадської організації «Український жіночий конгрес» та австрійської організації «Жінки без кордонів». Серія інтерв’ю розповідає про досвід і лідерство українських жінок під час війни.
