50 
Думаю, ви пам’ятаєте історію про насильство та розбещення неповнолітніх, яке вчиняв актор Костянтин Темляк, та як це сколихнуло соцмережі? Як завжди, постраждала жінка через звинувачення, однак загалом реакція людей показала, наскільки виросло наше суспільство за останні 10–15 років.
Ми побачили, що йдемо в правильному напрямку: постраждалі від насильства отримують щораз більше підтримки, а кривдники — щораз більше осуду (щоправда, юридичні наслідки так і залишаються рідкістю).
Але я зауважила закономірність: камені кидали і чоловіки, і жінки: «а чому вона мовчала?», «якщо вона не йшла від нього, отже, її все влаштовувало». Проте засуджували дії Темляка переважно жінки. Чи означає це, що чоловіки в більшості своїй підтримують насильство? Звісно, ні. Однак те, як пропорційно мало чоловіків відреагувало на цю історію, багато про що говорить.
Мені дуже сумно від того факту, що голоси чоловіків, які нас підтримують, ми чуємо хіба вдома на кухні. В публічному просторі їх набагато менше, навіть коли мовиться про такі резонансні історії. Можу припустити, що на це є кілька причин.
По-перше, чоловіки не хочуть засуджувати інших чоловіків через солідарність. По-друге, вони значно рідше стикаються з домашнім чи сексуальним насильством, тому їм байдуже до того, що їх ніяк не стосується. Або ж вони недооцінюють проблему й не усвідомлюють, наскільки серйозним є насильство, як воно руйнує життя і як важко про це розповідати.
А найголовніше те, чоловіки можуть не усвідомлювати, якими важливими є їхні голоси, щоб скоротити кількість випадків насильства. Насильників живить мовчання. Ніщо так не стимулює насильство, як безкарність.
Кривдники мають здебільшого патріархальну прошивку, тому радше прислухаються до чоловіка, ніж до жінки. Отже, надзвичайно важливо, щоб якнайбільше чоловіків відкрито виступали проти насильства.
Уявімо ситуацію: постраждала на загал розповіла свою історію. Інші кривдники дивляться на реакцію людей і бачать, що чоловікам у цілому байдуже, а на реакцію жінок байдуже їм. Тому насильники розуміють: можна спокійно робити те саме, і навіть якщо це десь спливе, більшости буде байдуже, навіть знайдуться ті, що стануть на їхній бік.
А тепер уявімо, що кривдники бачать зовсім іншу реакцію: блогери, яких вони дивляться, висвітлюють цю ситуацію, підтримують постраждалу, забезпечують розголос, радять телефони гарячих ліній, на які можна звернутися. Бізнесмени заявляють, що це неприпустимо, що якби вони дізналися, що їхні співробітники або партнери чинять насильство, то припинили б із ними співпрацю та забезпечили їм погану репутацію.
Друзі пишуть, що якби це був хтось із їхніх знайомих, то вони зробили б так, щоби кривдник відчув свої дії на власній шкірі. Однозначну думку висловлюють політики, співаки, спортсмени, непублічні люди. Така реакція змінила б усе — і для кривдників, і для потерпілих.
Також чоловічі голоси допомогли б зробити цю проблему важливою для правоохоронних органів. Зараз під кожною історією пишуть, що, мовляв, якщо чоловік щось порушив, то доведіть це в суді. Однак ті самі люди, коли чують про корупційні злочини, вже не так вірять у нашу правову систему, але це вже інше.
Правда в тому, що поліція дуже часто байдуже сприймає домашнє насильство, бо воно вважається тільки жіночою проблемою. У відповідь на розповідь про насильство Костянтина Темляка безліч жінок поділилися своїми історіями. Серед них було багато про спроби звернутися в поліцію, однак там не хотіли приймати заяви, бо це ж «побутова справа». Навіть соромили за спробу вимоги правосуддя: «Як? Ти підеш проти свого чоловіка / батька твоїх дітей?!».
Якщо суспільству стане важливо, щоб насильство було покаране, правоохоронні органи будуть змушені під це підлаштовуватися й ставитися до таких справ з усією серйозністю. Але для цього знадобиться якнайбільше голосів небайдужих людей обох статей.
Знаю, що багато чоловіків проти насильства, бо не хочуть, щоб їхні доньки, мами, сестри, подруги страждали від цього. Однак дуже важливо сказати про це публічно.
Дякую кожному, хто вже це зробив і робитиме, змінюймо ситуацію разом!
