98 
Недавно я в гарному настрої гортала стрічку Тіктоку, аж раптом побачила такий коментар: «Чоловіки повинні стільки всього зробити, щоб мати секс, а до вас просто так домагаються і ви це проблемою вважаєте. Та це ж щастя!»
Думаю, ви здогадалися про мою реакцію. І позаяк така думка не поодинока, спробую пояснити, що з нею не так. Якщо ви чоловік і хоча б частково погоджуєтеся з коментарем, імовірно, вам доведеться зібрати всі свої рештки емпатії й уявити себе в ситуаціях, які я опишу. Будь ласка, спробуйте це зробити.
Отже, на думку коментатора, жінки мають бути щасливі, коли їх домагаються. А які емоції у нас виникають насправді? Огида і страх. Поясню на прикладах.
Чомусь коли чоловіки кажуть, мовляв, ох, я все віддав би, щоб до мене жінки чіплялися, то думають про молодих учасниць конкурсів краси. Та чи тішилися б ви так, якби вас домагалася 65-річна вахтерка з вашого будинку? Або бездомна жінка з алкозалежністю? Чи навіть просто жінка, яка вас абсолютно не приваблює?
У такому разі вас навряд чи переповнюватиме збудження, радше вам буде гидко, смішно й ніяково. Однак це не зрівняється з тим, що відчувають жінки в такі моменти, тому що вам не страшно. Ви не думаєте, що вам якось зашкодить бабця, яка активно натякає на секс.
Щоб краще зрозуміти жінок у таких ситуаціях, уявіть, що відповідні знаки уваги до вас активно і зовсім серйозно виявляє двометровий накачаний молодик вагою під 120 кг чистих м’язів. Гей або просто чоловік, якому захотілося поекспериментувати. От просто зараз зупиніться й уявіть, як ви їдете з ним у порожньому вагоні метро і він кладе руку вам на коліно, погладжує, нахиляється до вас і каже: «Не переймайся, тобі сподобається. Перед ким ти тут вимахуєшся і корчиш із себе недоторканого? Я ж знаю, що ти хочеш».
Або це ваш таксист, і він робить масні натяки, а після цього з’їжджає з маршруту. Або пасажир, який чіпає вас за сідниці в переповненому транспорті. Або молодик напідпитку, який свистить вам на вулиці поночі і пропонує провести додому. Або ваш викладач, який пропонує вам окремо прийти на перездачу в його кабінет, інакше ви не отримаєте залік. Або вчитель фізкультури, який «підсаджує» вас під зад, поки ви підтягуєтесь.
Ну як, схоже на щастя? Проте й це не все, є ще важлива деталь, яку чоловікам буде справді важко зрозуміти. Усе це доповнює жахливе відчуття сорому. Наче це ви вчиняєте злочин, а не щодо вас. Ніби це ви винні, що з вами так поводяться.
Ви завмираєте від страху і при цьому розумієте, що якщо з вами щось зроблять, правда не на вашому боці. Що масово за вас не заступляться, що вас зроблять у цьому винним. З’ясовуватимуть, який у вас був вигляд, які неоднозначні знаки ви подавали і який у вас бекграунд. Можливо, ви самі хотіли? Чи заслужили такого поводження, адже колись у 15 років носили викличний одяг і викурили свою першу пачку цигарок?
Вам скажуть: «Не псуй хлопцеві життя» — а на ваше зіпсоване життя всім буде начхати, бо воно менш цінне. І він почуватиметься безкарним, а вам доведеться роками пропрацьовувати на психотерапії сором і моральні травми. Звучить як досвід, який хочеться цінувати, правда?
Чесно, я не знаю людей, які раді були б будь-якому сексу — де, коли і з ким завгодно, хоч із першим-ліпшим перехожим на вулиці. Я не кажу, що секс має обов’язково бути по любові, але ж йому має передувати взаємна симпатія, флірт, пристрасть. Ти хочеш людину, бачиш, що вона хоче тебе, ви подаєте одне одному якісь знаки, і від цього бажання стає ще більшим.
Та якщо ти бачиш, що людина тебе не хоче і що це абсолютно недоречно, то в чому суть таких «залицянь»? Домагання — це не весело, не сексуально, не «класна пропозиція сексу, всім би так». Це ніяково, страшно, соромно, і ти почуваєшся абсолютно беззахисною і брудною. Якщо вас це збуджує (не як рольова гра) і ви вважаєте, що маєте право так тиснути на людей, ізолюйтеся від суспільства, будь ласка.
І завжди ставте себе на місце жінки, до якої ви залицяєтесь, а замість себе уявляйте 120-кілограмового чоловіка. Якби ви хотіли, щоб після вашого ступору чи слова «відчепися» він від вас відступився, робіть так само.
