2105 
«Холостяк» — це шоу, яке я дивлюся на швидкості 1,75, коли мию посуд, пересаджую вазони або просто намагаюся ігнорувати серйозні дорослі справи. Компанію мені вже не один сезон складають мільйони українок (і, можливо, українців).
Зізнаюся, що «Холостяк», а потім і «Холостячка» стали для мене guilty pleasure, розвагою. А проте чимала частина аудиторії сприймає це шоу як таку собі методичку з побудови стосунків або навіть шлюбу. І знаєте, що? Ця методичка працює краще, ніж хотілося б: мізансцени не втрачають актуальности, а типажі героїв уже вкотре стають рольовими моделями для численних глядачів.
Мета «Холостяка» — знайти ідеальну претендентку на роль дружини для ідеального одинака. Протягом 10+ епізодів він зустрічається одночасно з усіма учасницями, користуючись перевагами демоверсій стосунків із ними. Перемогу здобуває «найсправжніша жінка» (читай: збірний образ жінки в патріархальному суспільстві), яка аж до наступного сезону нестиме на своїх тендітних плечах відповідальність за свій гепі-енд.
Чи потрібно пояснювати, де тут сексизм? А чи зникне він, якщо поміняти жінок і чоловіків місцями, поставити в праймтайм «Холостячку»? Спойлер: ні, ситуація тільки погіршиться.
Якщо ви раптом не дивилися «Холостяка» / «Холостячку»
Шоу з’явилося 2002 року у США, до 2021-го там вийшло аж 25 сезонів. Українська аудиторія з не меншим апетитом поглинає «Холостяка» місцевого виробництва з 2011-го (11 сезонів). У червні 2021 року «Холостяк» став «найрейтинговішим контентом каналу» СТБ із часткою 12,4 % усіх переглядів. Випуски на ютьюбі впевнено залітають у тренди завдяки постійним 1–2 млн глядачів/-ок.
У першій серії кожного сезону нам традиційно представляють групу однотипних учасників або учасниць, які боротимуться за серце Холостячки/Холостяка. Три місяці вони ходять на індивідуальні і групові побачення, які часто-густо позиціонуються як ексклюзивний досвід (завдяки екзотичним локаціям і небуденним активностям). У кожному випуску шоу покидає один учасник або учасниця, які не отримали троянду чи бутоньєрку.
Спритно апелюючи до прийому «бомбардування любов’ю» (англ. Love bombing), сценарист(к)и шоу постачають нам щедрі дози турботи, уваги й ніжности, які ми, істоти соціальні, вдало проєктуємо на себе. І це лише один зі сценарних гачків-наживок для мільйонів.
Читаю ваші думки про «постановочне шоу» і беззаперечно погоджуюся. Утім, меседжі, які транслює це постановочне шоу, викликають у мене тривогу і бажання, щоб українська аудиторія назавжди розпрощалася з цією франшизою.
«Холостячка»: очікування і реальність
Здавалося б, інкорпорування пуританських концептів у шоу, де одна людина має знайти собі дружину чи чоловіка, зустрічаючись при цьому із 15 кандидат(к)ами одночасно, мало провалитися ще на початку. Проте вже 18 сезонів поспіль США транслює «Bachelorette» — альтернативну версію проєкту, у якій головною героїнею є жінка. Спершу такий хід викликає щире захоплення: нарешті в центрі уваги жінка, її погляди, смаки і потреби. Саме вона матиме останнє слово у виборі партнера і висуне свої правила для їхніх дальших стосунків.
У 2020 році СТБ на власний страх і ризик запустив перший (і тріумфальний) сезон «Холостячки». Головною героїнею стала акторка Ксенія Мішина. Їй за 30, вона виховує дитину самостійно і є жертвою домашнього насильства, про що відкрито говорить на шоу. Ідея брати архетип матері на романтичне реаліті дещо революційна, правда? Водночас Мішина поводиться з чоловіками досить розкуто, щоб її сімейність не стала на заваді гострим сюжетним поворотам на побаченнях. І от ми опиняємося перед образом мадонни-повії, який передбачає нездорове сприйняття жінки у двох контрастних амплуа — ідеальної богині (яку готові кохати) та хтивої повії (з якою готові кохатися).
Як бачимо, українські режисери сприйняли «жіночу версію шоу» на свій лад і буквально виставили жінку в ролі об’єкта, додавши нереалістичних очікувань. І вони влучили в ціль: виявляється, справжня природа запиту української аудиторії — у мізогінії та вкоріненні зручних чоловічих стандартів. У коментарях під пілотним випуском «Холостячки» чітко відстежується бажання «помститися» за попередній формат і повернути лицарські традиції завоювання жінки.
Саме тому мені важче дивитися «Холостячку», ніж «Холостяка»: ні побачення, ні сценарні репліки, ні гіперболізована сексуальність не зробили це шоу більш феміністичним, ніж усі попередні випуски франшизи. Ба більше, ідеальні холостяки генералізуються в образ чоловіка, якого бачить середньостатистична глядачка, коли всі претендентки показуються занадто поверхово, щоб укорінювати якісь цінності.
Натомість холостячки на прикладі Мішиної й Огнєвіч напряму транслюють той образ, що його має наслідувати жіноча аудиторія. Чи варто казати, що такі стандарти встановлюються чоловіками і майже в кожному випуску повторюються устами учасників як мантра? Самостійна, але беззахисна. Жіночна, але смілива.
Якщо Мішина в першому сезоні ще хоч якось боронила свої кордони, дискутувала з чоловіками про їхні цінності і вчинки, а якось навіть публічно засудила одного зі своїх залицяльників за його байдужість до сина і невиплату аліментів, то Огнєвіч — просто втілення служниці патріархальних цінностей. Своєю візитівкою Огнєвіч дала зрозуміти, що в стосунках хоче знайти притулок, «кам’яну стіну» і чоловіка, на якого можна «покластися в стресових ситуаціях». Водночас вона висуває запит на романтичні жести, емпатійну поведінку, повагу до себе та фокус на сім’ю.
Зупинимося на одному, дуже показовому прикладі. У другому випуску «Холостячки» з Огнєвіч, коли в проєкті залишалося 15 учасників, вирішили провести «контактну імпровізацію». Чоловіки танцювали зі Златою, у якої була пов’язка на очах, і торкалися її тіла. Вона, своєю чергою, мала сказати, чиї «дотики, запахи і мелодія тіла» їй найближчі. За словами конкурсантів, «найнеприємнішим» у цій активності було те, що кожному довелося спостерігати за діями конкурентів, а не сам факт порушення особистих кордонів малознайомої людини і ледь не тваринні доторки. Огнєвіч здебільшого заохочувала таку взаємодію, бо в стосунках «тактильна», і не зупиняла чоловіків у моменти, коли їй було некомфортно.
Які висновки можна зробити з цього епізоду?
1. Жінки тактильні. Їм подобається, коли їх торкаються навіть на початку стосунків.
2. Під час неприємної фізичної взаємодії з чоловіком не слід говорити йому про свій дискомфорт.
Казати, що культуру зустрічання тут викривлено, означає применшити значущість хаосу, який транслюють на телебаченні. Невже аудиторія так зголодніла, що їй можна згодувати навіть таке? Шкода, що реалізованій у кар’єрі Златі це рейтингове шоу може принести більше травматичного досвіду, ніж романтичного.
«Холостячка» — історія не про фемінізм, а про токсичну маскулінність
Неготовність української аудиторії до розмови про кризу маскулінности спричиняє чергову появу образу «справжнього чоловіка» на екрані. Учасників жіночої версії шоу можна легко проаналізувати завдяки чотирьом ознакам маскулінности за Бренноном (Brennon Masculinity Scale; переклад термінів узято з книжки «Захисники Галактики» Тамари Марценюк).
- «Без бабства» (No sissy stuff)
- «Великий бос» (The big wheel)
- «Міцний дуб» (The sturdy oak)
- «Задай їм жару» (Give them hell)
Із відеовізитівок першого епізоду ми бачимо, як учасники випромінюють успішність і впевненість. Їх ставлять поруч зі спортивними авто і вдягають у розкішні костюми, а зйомки проводять у величезних світлих офісах або розкішних апартаментах. На відміну від учасниць «Холостяка», які мріють створити сім’ю, учасники «Холостячки» зосереджені передусім на професійних досягненнях.
Попри сміливі заяви про те, що вони готові адаптувати свій спосіб життя і графік до майбутньої партнерки, схоже, що змінюватися доведеться якраз партнерці, щоб відповідати неабияким амбіціям кандидатів. Такі висновки напрошуються, щойно нас знайомлять із плеядою представників канонічно чоловічих професій (бізнесмен, підприємець, пілот, поліцейський, тренер, лікар) та оголошують їхні плани завоювати світ.
Цікаво звернути увагу на репрезентацію жінок, крім головної Холостячки, яка отримує 100 % «беззаперечної любові». Майже кожен чоловік згадує досвід нещасливого кохання з минулого. Вони постають жертвами, чиї почуття хронічно знецінюють: їм зраджували, їх покидали заради краще забезпечених партнерів, їм не народжували дітей, а дехто навіть мусив розірвати стосунки через нерівні амбіції (звичайно, жінка «не хотіла розвиватися заради свого чоловіка», а не навпаки). Варто зазначити, що агресивна демонізація колишніх партнерок поволі викликає співчуття до цих персонажів — усі їхні дальші слова ми сприйматимемо з часткою емпатії.
У прикладі продемонструю, як розмова Холостячки Огнєвіч з одним із її залицяльників про його особистий біль впливає на формування думки аудиторії про аборт. (Крапля контексту: в минулому конкурсант розірвав стосунки з дівчиною, бо вона зробила аборт без його відома.)
— Моя дівчина завагітніла, але вирішила перервати вагітність і зробити аборт. Вона вирішила, що в неї пік кар’єри, вона до цього не готова...
— Вона була моделлю?
— Ні.
— Тоді що це за кар’єра така?
Далі Злата коментує цей діалог за кадром, підливаючи олії у вогонь: «Якби я була його жінкою, в житті не зробила б аборт. Напевно, на той момент його дівчина вагалася... Але пожертвувати дитиною через сумніви, заради кар’єри — це взагалі маячня».
Відверті прояви мізогінії, доповнені драматичною музикою і вдалим монтажем, роблять свою справу: жінкам укотре нагадують, що не їм вирішувати про власне тіло. Тим паче якщо чоловік видається надійним, а ваша професія далека від професії моделі.
Мені болить, що тема аборту і жіночого здоров’я, надзвичайно чутлива для української спільноти, так недбало подається в праймтайм і зводиться до бажання чоловіка продовжити свій рід. Жодного слова про заплановане батьківство. І це в країні, де чи не 50 % шлюбів закінчується розлученням і майже мільйон неповних нуклеарних родин (сімей без матері чи батька), із яких 96 % — з матерями-одиначками.
У продовження теми токсичної маскулінности пропоную низку сцен, де глядачам нагадують, що чоловіки — «сильна стать». Кілька разів протягом шоу Златі демонстрували театральні бійки за участю претендентів на її серце. Навіть якщо бійка — частина роботи (каскадера або поліцейського), сцени насильства позиціонувалися як уже звичні для персонажів — неначе вони ледь не щодня в такі потрапляють. Звичайно, дискурсу про нездорові вияви агресії очікувати не варто: небезпека для життя і здоров’я потенційної партнерки та дітей просто оминається.
Конкурсант бере участь у постановочній бійці перед Златою під час знайомства.
Конкурсант повів Злату на побачення, де вони разом з оперативною групою «захоплювали» ресторан.
Злата на побаченні в спортзалі, де вчиться основам каскадерної бійки.
Такі явища неважко підв’язати до лицарських поєдинків, які мали на меті довести фізичні переваги переможця і в такий спосіб «здобути» дружину-трофей (trophy wife). Здебільшого позиція жінки в таких активностях — пасивна споглядачка і натхненниця. Ясна річ, учасниці українського «Холостяка» за всі 11 сезонів і близько не опинялися у схожих сценах, адже суспільство засуджує агресивну поведінку жінки.
Ось що тимчасом відбувається в американському «Bachelor»:
Конкурсантки «Bachelor–25» змагаються за право піти на побачення з Холостяком.
До речі, про змагання: конкурс за Злату таки проводився в епізоді, у якому учасники мали подолати непросту смугу перешкод. Крім випробувань на фізичну підготовку, вони мали вдягнути жилети вагою 18 кг, щоб довести, що вони — «сильна половина». Знову-таки, «турнірів» серед учасниць «Холостяка» годі й шукати, адже більшість активностей там — перевірка дівчат у побуті або символічні ігри у твістер (у коротеньких коктейльних сукнях).
Учасники «Холостячки–2» долають смугу перешкод і змагаються за троянду та побачення.
Учасниці «Холостяка–11» грають у твістер у вечірніх сукнях.
Ще один шанс проявити себе «справжніми чоловіками» продюсери дають учасникам на побаченнях, коли Злата падає з мотоцикла чи борда. В епізоді, де на подвійному побаченні Злата двічі починала тонути, кожен учасник по черзі мав нагоду її врятувати. Ще раз на телебаченні щойно показали, як жінка вдає, ніби тоне, щоб оцінити своїх потенційних партнерів. Чудовий метод обрати собі партнера на все життя, як демонструє нам СТБ.
Постшоу української франшизи «Як вийти заміж» в ефірі вже кілька років. Крім обговорення найновішого епізоду, учасники й учасниці отримують поради від токсичних гостей-психологів. Цікаво, що концепція постшоу залишається незмінною незалежно від статі головної дійової особи. Тобто чоловічому сегменту аудиторії свідомо не пропонують контент штибу «Як одружитися», адже сам факт того, що чоловікові потрібна сватівська допомога у виборі партнерки, означає його неспроможність «підкорити» обрану жінку.
Насамкінець
Тема здорових партнерських стосунків в українських медіа непроста. Для будь-якого реаліті набагато легше апелювати до вже знайомих типажів і сценаріїв, ніж розкласти своїх героїв і героїнь по поличках, озвучити їхні страхи й бажання та прорефлексувати свою поведінку. От і в цій ситуації вкорінення гендерних стереотипів про «слабку» й «сильну» статі стало фундаментом романтичного рейтингового шоу, яке насправді могло вплинути на тенденції патріархального суспільства. Попри маску гумору і телевізійної чепурности, «Холостячка» заохочує об’єктивацію та ще більше обмежує жінку в її праві на вибір.
Я дуже хотіла б, щоб у найгіршому разі сценарист(к)и більше заглиблювалися в контекст, випускаючи чергове псевдофеміністичне шоу. У найкращому ж разі дуже чекаю, що ці холостяцькі троянди нарешті закінчаться.
