154 
Від багатьох людей можна почути, що насправді сексизму не існує. «Нічого не знаю, мене ніколи не дискримінували», — кажуть жінки, які ще не розвинули феміністичну оптику, після якої «розбачити» сексизм уже неможливо.
Колись давно я теж думала, що мене це не стосується. Я вічна відмінниця, легко навчалася, швидко знаходила роботу, отримувала підвищення. Про які утиски мовиться? Але коли почала занурюватися в тему фемінізму, то зрозуміла, що не все так просто.
Коли люди кажуть, що ніколи не стикалися з сексизмом, мені здається, вони уявляють, що сексизм — це коли напряму говорять «фе, ти жінка, ми тобі заплатимо менше, бо не любимо жінок». Однак насправді його прояви зазвичай не такі очевидні, хоч він і присутній у майже всіх сферах життя. Перейдімо до прикладів.
Під час огляду житла рієлтор пропонує мені подивитися, як усе влаштоване на кухні, адже я господиня. Неважливо, що насправді я взагалі не люблю готувати, переважно цим займається мій партнер. Місце жінки на кухні, пам’ятаєте?
Масажист, до якого я прийшла на лікувальний масаж, заразом бʼє мене спеціальними паличками, пояснюючи, що «це від целюліту». Целюліт мене анітрохи не турбує, але масажист поводиться так, наче робить мені велику послугу. Я ж жінка, маю оцінити страждання заради зовнішности.
Ще один масажист після того, як запитав про мою вагу, каже: «Ну ось, народите дитинку й погладшаєте». До чого це було сказано і чому він вирішив, що я обов’язково маю народжувати, я так і не зрозуміла.
Під час відпочинку на природі чоловіки всі разом стоять біля мангала і стежать приготуванням м’яса, тобто відпочивають. Жінки в цей час накривають на стіл, нарізають овочі, роблять бутерброди, прибирають.
Дівчину зі школи називають шльондрою через те, що в неї рано виросли груди і вона спілкується з хлопцями.
На справедливе невдоволення або вияв протесту чую «у тебе що, ПМС?».
Хлопець на вулиці надокучає проханням узяти мій телефон, щоби дізнатися, чи я у стосунках. Моє «ні» та «я не хочу знайомитися» нічого не значать, поки він не дізнається, що я вже є «власністю» іншого чоловіка.
Промовистий приклад, який навів айтівець в опитуванні ТСН про сексизм: менеджерка в компанії програмістів не отримує належної поваги як технічна фахівчиня, до неї ставляться як до дівчинки, яка розмовляє з клієнтом. Хоча чоловіка на такій самій посаді поважають і вважають справжнім босом проєкту.
Учителі в школі кажуть, що дівчата мають бути спокійними, тихими, слухняними — простіше кажучи, зручними, «а хлопці є хлопці, що з них візьмеш?». Вгадайте, кому легше в дорослому віці гучно заявляти про себе, висловлювати невдоволення і ставити себе на перше місце?
Якісь сторонні люди називають мене «тендітною дівчинкою», розповідають якусь маячню про «жіночу зміїну дружбу», роблять мені недоречні компліменти, оцінюють зовнішність жінок без запиту, сумніваються в експертности фахівчинь тільки через їхню стать.
І це лише кілька прикладів побутового сексизму без урахування насильства, домагань, різниці в зарплаті, «скляної стелі», меншості у владі, кар’єрного регресу через декретну відпустку тощо.
Невже ні в кого із жінок дійсно не було жодного випадку зневажливого чи стереотипного ставлення через стать? На це часто отримую відповідь: «Я просто не звертаю на таке уваги». То сексизму немає чи на нього не варто звертати уваги? Бо це ж одразу змінює стан справ.
Мені здається, що жінки заперечують сексизм із двох причин. По-перше, його дійсно не розпізнають. Ми всі живемо в патріархальному суспільстві і призвичаюємося до дискримінації, тож треба іноді подивитися на ситуацію зовсім іншим поглядом, щоби зауважити несправедливість.
По-друге, жінки вважають, що це робить їх якимись «неправильними». Ніби це вони дозволяють себе утискати, що принизливо. Однак насправді з сексизмом стикаються всі жінки, які живуть у соціумі: від власниць бізнесів до домогосподарок і школярок. Це не поодинокі випадки з жінками, а системна дискримінація.
З одного боку, я рада за жінок, які не бачать сексизму, бо їхня нервова система міцніша, ніж моя. А з другого — проблему можна вирішити, тільки побачивши й визнавши її.
