16 липня, 2024

«Депутатка звучить як проститутка». Серйозно?

13 червня 2024
Поширити в Telegram
175
Діана Андрусенко

Копірайтерка в ІТ.

Ви вже здогадалися, що сьогодні ми з вами говоритимемо про фемінітиви. Хоча мені ця тема здається заяложеною, оскільки я давно й послідовно їх використовую, виходячи зі своєї «бульбашки», я розумію, що треба ще «лупати сю скалу».

Нещодавно побачила хороший допис про фемінітиви й вирішила почитати коментарі. Люблю інколи почати день із мазохізму, дуже, знаєте, бадьорить. Коментарі жінок, які я там побачила, хочу обговорити в цьому тексті, адже прикро, що такі думки виникають саме в представниць нашої статі: «Офіцерка чи ветеранка звучить просто кринжово. Я відмовляюся, щоб мене називали -кою, бо відчуваю приниження». «Депутатка для мене звучить так само, як проститутка чи кухарка»…

Отже, перший і головний аргумент противниць фемінітивів — вони звучать зневажливо. Якщо відверто, я давно чую таку думку, але, як не намагаюся, не можу побачити приниження. Чому «пожежник» — нормальне слово, а «пожежниця» — ні? Чому бути «директором» престижно, а «директоркою» принизливо?

Я не бачу в цьому жодної зневаги, але розумію, чому деякі люди бачать. Бо вважається, що «по-чоловічому» звучить більш поважно, адже бути чоловіком краще, престижніше. Тому деякі жінки в професіях не хочуть асоціювати себе з жіночою статтю, обираючи, натомість, чоловічу.

Думаю, вам доводилося чути від деяких жінок щось на кшталт «я стільки працювала, щоб бути професором, а не професоркою».

Чому так? Бо все жіноче в нашому суспільстві вважається гіршим. Жіночі фільми чи романи — це щось легковажне й дурненьке. Жіночі журнали вказують жінкам на їхнє місце — кухня, діти, зовнішність, «обов’язок зберегти родину». Навіть у жіночого щастя дуже низька планка — достатньо, аби поруч був чоловік.

Якщо ж говорити про роботу, то ті сфери, які вважають «чоловічими», престижні й високооплачувані, а «жіночі» — навпаки. Якщо чоловік хоче будувати кар’єру в «жіночій» сфері, то часто може досягти успіху, доклавши менших зусиль, аніж жінка. Наприклад, у школах чоловіків-учителів, за різними даними, менш ніж 10–15%, зате на посаді директора майже 30%.

Якщо ж жінка прагне пробитися в «чоловічу» сферу, їй потрібно знати і вміти більше, ніж середньостатистичний чоловік, який у цій сфері працює. Притім їй часто доводиться працювати більше, а грошей отримувати менше.

Тож було б дивно, якби з огляду на такий стан речей до фемінітивів ставилися по-іншому. Зневага до жінок переноситься на зневагу до назв професій.

Це зумовлене мізогінією, яка панує в нашому суспільстві, зокрема й увнутрішненою (зневага жінок до своєї статі). Але з нею, як і з негативним ставленням до фемінітивів, ми останні десятиліття успішно боремося і зрештою поборемо.

«Навіщо взагалі робити акцент на стать?»

Оскільки ми звикли до чоловічого роду як пріоритетного (питаємо, наприклад, «хто там прийшов?», а не «хто там прийшла?» чи «хто там прийшли?»), декому з нас здається, що маскулінітиви безстатеві. Але це не так, це все ще маскулінітиви, і «науковець», як не крути, — це чоловік. От кого ви уявляєте, коли чуєте слово «хімік» або «програміст» без контексту? Невже жінку?

В українській мові є поняття роду, на відміну від, скажімо, англійської, тому ми в будь-якому випадку вказуємо на стать. Якщо називати всіх у чоловічому роді, збільшаться шанси на виникнення непорозумінь. Коли мережею ширилася новина, що «провідник намагався вдатися до орального сексу з пасажиром, який спав», то маскулінітив одразу перестав бути нейтральним і всім замуляв.

А щодо того, що деякі фемінітиви здаються незвичними чи немилозвучними, то це через звичку та постійне вживання. Слово «загуглити» колись також було незвичним, а тепер це частина нашого активного словника. Повірте, з маркетологинею чи військовослужбовицею буде так само.

Насамкінець хочу наголосити, що я за те, щоби людей називали так, як їм комфортно, особливо в особистому спілкуванні. Але жінкам, яким неприємні фемінітиви, хочеться порадити відрефлексувати цю тему та зрозуміти для себе, звідки таке неприйняття.

Бо якщо позбутись увнутрішненої мізогінії, то виявиться, що дизайнерка, продавчиня, менеджерка — це просто слова без емоційного забарвлення, які допомагають краще зрозуміти, про яку людину мовиться, і поліпшити видимість жінок у різних сферах.

13 червня 2024
Поширити в Telegram
175
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
«ЧОЛОВІКИ З МАРСА, ЖІНКИ З ВЕНЕРИ. АЛЕ ТІЛЬКИ НЕ ДЛЯ ФАРМИ»
Чоловіки і жінки —різні. Але там, де треба подбати про відмінні потреби жінок, запал зникає.
Влучно про мікрофемінізм.
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.