22 квітня, 2024

«Дівчатка ніжні, а хлопчики сміливі»

15 лютого 2024
Поширити в Telegram
95
Діана Андрусенко

Копірайтерка в ІТ.

У грудні моя двоюрідна сестра виходила заміж, і я заздалегідь сіла писати для них із нареченим привітання. Писала сама, але в якийсь момент вирішила пошукати щось в інтернеті — раптом побачу влучну фразу чи важливе побажання. А знайшла тільки комбо різноманітного трешу.

Очікувано, в усіх привітаннях неодмінно фігурують різні варіації на тему «діточок, як на небі зірочок». Байдуже, чого хочуть молодята, чи можуть вони фізично мати дітей і наскільки болюча це для них тема. Бажаємо народжувати чимшвидше і чимбільше!

Окремі привітання зайшли так далеко, що здивували навіть мене. «Бажаємо вам багато дітей, і нехай вони будуть такі самі гарні, стрункі й милі, як матуся, такі сміливі, сильні й вольові, як татко». Отак, наречена, бачиш — жодних чеснот, крім зовнішности, в тебе немає. Ти не можеш бути сміливою чи вольовою, головне — будь стрункою, навіть якщо народиш десяток дітей. Повірте, якби мені таке побажали на весіллі, я була б далеко не милою.

Ці гендерні стереотипи в’їлися в кожну сферу нашого життя, бо їх вкладають у голови з раннього дитинства. Недавно я натрапила на відео, на якому дітям у дитсадку пропонують розібрати різницю між хлопчиками і дівчатками. Почалося з того, що у хлопчиків коротке волосся, а у дівчаток довге. Автори відео, мабуть, дуже давно не виходили на вулицю, бо, наприклад, мій тато в юності грав у рокгурті і на весільних фото у нього довше волосся, ніж у мами. Друга «відмінність» у тому, що хлопчики носять штани, а дівчата — сукні. Тут я переконалася, що авторам понад сто років і вони думають, що жінкам штани досі заборонено.

Та це був тільки безневинний початок. Далі діти дізналися, що хлопчики сильні і сміливі, а дівчатка ніжні і красиві. Ні-ні, хлопчик не може бути красивим (ми ж знаємо, що він має бути трохи гарнішим за мавпу), а от для дівчаток це головне, тож можете вже з садочка готуватися вкладати у свою зовнішність багато грошей і часу.

Та хіба сила, ніжність, сміливість не зроблять життя всіх людей кращим? Невже проживати емоції не корисно всім? Хіба ініціативність і наполегливість не допоможуть у житті кожній людині? Навіщо розділяти емоції і якості за гендером?

Крім того, дітям треба було вгадати, що подобається хлопчикам, а що — дівчаткам. Ви ж знаєте, кому може подобатися грати у футбол, бавитися з ляльками, ремонтувати машинки і носити прикраси? Крок ліворуч, крок праворуч — розстріл. Жодної ляльки, сину, ану швидко ремонтуй трактор! Автори люб’язно повідомляють нам, що хлопчики люблять гратися машинками, літаками, конструкторами і казковими героями, а дівчатка — ляльками, дитячим посудом, дитячою косметикою та м’якими іграшками.

Нагадаю, що це молодша група дитячого садочка. Одних дітей це просто ображає («взагалі-то я люблю гратися ляльками і м’якими іграшками, хіба я не хлопчик?»), а інші запам’ятовують і далі використовують у житті, особливо якщо поруч немає дорослих, які скажуть, що це повна маячня.

Отак і починається все з дитсадка, коли дівчатка дізнаються, що їхнє — це тільки кухня, косметика й ігри в материнство, а не конструктори й іграшки для різнопланового розвитку. Потім у школі дівчатка з’ясовують, що математика, наука й техніка — це хлопчаче, а для них лише творчість і гуманітарні науки. Ну, і далі гендерно ділиться спорт, хобі, сфери роботи, ролі й майбутнє людей. Живіть за шаблоном, дітки.

Авторам відео і тим, хто їх підтримує, я хочу сказати одне: зіпсували життя собі — не псуйте життя своїм дітям. Не обмежуйте їх з раннього віку, дайте їм можливість розвиватися в різних сферах та обирати свій шлях.

У нашому суспільстві культивують активність, прагнення змінювати світ на краще й досягати успіху. Важливо бути достатньо сміливими, щоб користуватися можливостями долі й відмовлятися від тих, які нецікаві. То чому з дитинства ми привчаємо до цього дітей тільки однієї статі? А потім кажемо, що жінки просто слабші, дурніші і не створені бути лідерками, вченими, програмістами й так далі.

То, може, не треба привчати маленьких дівчаток до однієї лише ролі? Щоб їм не потрібно було з роками самостійно розширювати свій горизонт і з’ясовувати, що «жіноче» насправді все. Це зекономило б нам багато часу й зусиль і суттєво розвинуло б наше суспільство, якби ми почали казати ВСІМ дітям, що вони можуть бути сильними, сміливими, ніжними, наполегливими, емоційними і взагалі такими, якими вони хочуть бути.

15 лютого 2024
Поширити в Telegram
95
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.
«Чому ви не цінуєте домагання?!»
В реальності домагання зовсім не те, що уявляють чоловіки.
«Жінки ніколи не зможуть зрівнятися з чоловіками»
Чому рівність — це не про однаковість, а про можливості.