241 
Звучить, як епіграф до якогось цікавого фентезі, але ні. Це коментар під твітом комікеси Насті Зухвалої про те, що вона хоче простого жіночого — побачити, як патріархат сконає. Автор коментаря нагадує: чоловіки створили все, що ми називаємо комфортом. Машини, домівки, електропостачання, водовідведення, метро, залізницю. Що чоловіки вивозять сміття, лагодять ліфти, утеплюють будинки, ремонтують дороги. Що все це — заслуга патріархату, і якби він раптом зник, ми знову почали б підтиратися лопухами і їздити на конях. Ну, добре, останнє я вже додала від себе, але, погодьтеся, такий висновок напрошується.
Така думка непоодинока, тому хочеться поговорити про це детальніше. Чи всі блага дали нам чоловіки? Чи наступив би хаос, якби патріархат зник?
Пропоную обговорити три твердження.
Перше: «без патріархату не було б винаходів, досягнень і комфортного життя»
Нагадує імперське мислення. «Ми принесли цивілізацію диким народам, без нас у них нічого не було б». При цьому ми знаємо, що імперія знищує культуру, ідентичність, самобутність. Не дає права на самостійний розвиток. Мовчу вже про те, що вбиває, ґвалтує, переселяє, асимілює і так далі.
Чому в імперії вирішили, що без їхнього поневолення завойовані народи не розвивалися б? Не створили б усе те саме, а може, й краще? «О, а давайте заберемо в групи людей можливість розвиватися і розвивати світ навколо, а потім скажемо, що вони завдячують усьому саме нам».
Ми не знаємо, у якому світі жили б, якби не було патріархату. Можливо, це був би світ без дискримінації, з летючими машинами і телепортом. Ми не можемо тепер сказати, був би цей світ кращим чи ні. Але руїна без патріархату? Ну, чесно, хто з вас у це вірить?
Друге: «жінки нічого не винайшли»
Століттями жінок дискримінували, не допускали до навчання, науки, більшості професій. І навіть у таких умовах окремим жінкам вдавалося створити і запатентувати певні винаходи й технології. Циркулярна пилка, посудомийна машина, засіб зв’язку, який використовують у Wi-Fi, кевлар, сигнальні ракети, автомобільний глушник, перший у світі компілятор — лише кілька прикладів відкриттів і винаходів жінок.
А ще скільки є винаходів, які зробили жінки самі або разом із чоловіками, але слава і визнання дісталися чоловікам.
Зрештою, чого коштувало те, що чоловіки могли займатися наукою? Жінки взяли на себе всю побутову роботу, втративши можливість вчитися, розвиватися, створювати щось нове. Чи багато винайшли б чоловіки, якби поміняти гендерні ролі?
У цьому моменті хтось точно скаже: «Ну, це ж усе було раніше, а нині вам хтось забороняє щось винаходити?» Ніхто не забороняє, але той-таки патріархат досі створює перешкоди. У масштабах тисячолітньої історії суспільства ці кількадесят років, коли щось поступово змінюється в плані гендерної рівности, — це мить. Навіть якщо змінилося законодавство, свідомість людей глобально залишилася та сама.
Досі є «нежіночі» й «нечоловічі» справи, гендерні стереотипи, які вкладають у голови дітям з раннього віку, суспільні очікування, які передбачають, що жінка — це мати й берегиня сімейного вогнища. Розподіл, мовляв, жінки — гуманітарії, а чоловіки — технарі. У коментарях до початкового твіту дівчина розповідала, що в школі вчитель інформатики садовив дівчат грати в «Сапера», а предмет викладав тільки хлопцям. І такі приклади всюди.
Досі хтось — батьки, бабусі й дідусі, вчителі, люди на вулиці, герої й героїні фільмів, знаменитості — каже дівчаткам, де їхнє місце і що вони мають робити. І, повірте мені, це місце не директорське крісло, а робота не наукові винаходи.
Третє: «чоловіки виконують усю важку роботу»
Жінки теж працюють на шахтах, залізницях, заводах, теж кладуть асфальт. Особливо в містечках і селах, де більше немає роботи. Звичайно, на таких посадах їх менше з кількох причин. По-перше, тому що окремі навчальні заклади досі не беруть жінок на певні професії (машиніст, слюсар з ремонту рухомого складу, монтер колії, столяр та ін.). По-друге, через упередження в суспільстві щодо «жіночої» й «чоловічої» роботи, яку нав’язав той-таки патріархат.
То чи варто нам насправді дякувати патріархату?
Насамкінець хочу сказати дві речі.
1. Чомусь чоловіки, які не зробили нічого, частенько люблять примазатися до чоловіків, які щось винайшли. Типу «так, усе на світі створили чоловіки, от такі ми класні, не те, що ви, жінки». А коли їм кажуть, що більшість насильства теж скоюють саме чоловіки, їхнє прагнення зачислити себе до групи кудись зникає і наперед виходить «не всі чоловіки такі, навіщо узагальнювати». То, друзі, в першому випадку теж далеко не всі чоловіки.
2. Те, що ми стільки часу жили в патріархальному світі, не означає, що це має тривати далі. Ми повинні подолати несправедливість, розкрити потенціал жінок, дати можливість вільно розвиватися всім, не ділити сфери впливу на жіночі й чоловічі. Від цього виграє і все суспільство, і кожна окрема людина.
А на руїну в таких умовах може перетворитися хіба що слабке патріархальне чоловіче его.
