Глянцева шкіра, худорлява статура й солдатська дисципліна з безперервними тренуваннями та жорсткою дієтою, щоб аж дух запирало від утоми. Бо “успішна жінка” — не людина, а неземне створіння.
У новому випуску шоу «Дорослі дівчатка» Маша Єфросиніна стверджує: інколи єдине, що допомагає їй не з’їхати з глузду в умовах війни, це її зовнішній вигляд.
Здавалось би, вже не залишилося місця для сценарію виснаженої ляльки Барбі, яка відчайдушно хапається за свою зовнішність. Але ні, Маша гордо розповідає про свою дієту: на сніданок шматочок сиру, два яйця і підсушений чорний хліб, «корочки». Це наче її вибір, і на звинувачення в пропаганді нездорової худорлявости Маша відповідає, що не несе жодної відповідальности за дії інших. Справді, хіба ж тисячі дівчат-підлітків, котрі мріють виглядати як Маша, стануть істерично викреслювати все зі свого раціону та харчуватися тільки сухим хлібом? Тим часом, згідно з даними Асоціації нервової анорексії та пов'язаних розладів (ANAD) за 2022 рік, від 60 до 70% дівчат-підлітків невдоволені своїм тілом через тиск суспільних стандартів.
Бо зовнішній вигляд — це не даність, а солдатська дисципліна. І не смійте казати про те, що ви є людиною, яка має певні бажання і хоче, попри той клятий живіт, з’їсти шоколаду. Тільки дисципліна. І хоч Маша й не промовляє до мене через екран щохвилини, я все ж почуваюся нікчемою, бо посміла з’їсти печива о восьмій вечора, а Маша, уявіть собі, майже не вечеряє!
Я почуваюся нікчемою, бо мій спосіб життя не скидається на солдатську дисципліну. Я харчуюся тричі на день і смію їсти масло, а не підсушений хліб.
А в школі захоплювалася худорлявими дівчатами. Звісно, в мене не було наставниці, яка розповіла б мені, що така худорлявість або вроджена, або від нескінченних знущань із себе. І це нормально, що твої стегна не 90 сантиметрів. Ти ростеш, дівчинко! Ні, я, неотесана і зелена, в свої 15-ть вирішила худнути. Я добре пам'ятаю ту «солдатську дисципліну» інстаграм-просвітниць. Той самий підсушений хліб, чай на вечерю та огірки. В ті дні шкільний коридор мені здавався вічністю, бо я ледве переставляла ноги. Шкіра геть пожовтіла від нестачі всього, нігті відшаровувалися, а волосся пасмами лягало на щітку, не в змозі втриматися на голові.
Врешті-решт почалися проблеми з гормонами й менструальним циклом. Лікар дав чітку вказівку — їсти. Проте річ була уже далеко не в їжі. Зациклена на кожному “зайвому” кілограмі чи сантиметрі, я зненавиділа своє відображення в дзеркалі. З часом психотерапія та підтримка рідних помалу витягли мене з цього стану. Я крок за кроком вчилася знову любити себе, своє тіло.
Тим часом ринок краси не вгавав. Модні подіуми заледве погодилися на кількох плюс сайз моделей (і нічого, що це середньостатистичне жіноче тіло, а не якийсь там плюс) і все. Реклама в таких країнах, як Німеччина або Швеція, рідкість. Там старші жінки звичайної зовнішности, із сивиною і без макіяжу можуть рекламувати яхти, банкінг і дорогі годинники. В Україні ж на вітринах і далі худорляві красуні у рекламі всього. Ера тілопозитиву і самосприйняття триває кілька десятків років, а мода на нездорову худорлявість щораз повертається, виринаючи трендами вже у нових, наймолодших поколіннях. Як-от нещодавно молоді дівчата масово поширювали тіктоки «хочу бути худою, як Сніжана Онопко» і її давню цитату, де Сніжана перед показом зізнається: не їсть нічого.
Наприкінці свого шоу Маша Єфросиніна та Оля Полякова вправно переходять до реклами вітамінів. «Наша краса — це волосся, нігті, шкіра». Ідеальна стратегія: спочатку нав’язуєш своїй авдиторії комплекси, а потім на цих комплексах продаєш вигадану красу. Ах, правда, де ж узятися тому здоровому волоссю, нігтям, шкірі, коли ти заледве проковтуєш хоча б одну порцію їжі на день?
Можливо, саме тому це все триває досі? Бо ДОВОЛІ худа/товста, молода/стара, висока/низька, тобто просто звичайна різна жінка, не купуватиме гори непотребу щороку? В 1950–1960-х роках у США маркетологи свідомо протистояли емансипації жінок, вважаючи, що знуджена домогосподарка купить більше, ніж жінка, яка працює. Вихід жінок на ринок праці їм зупинити не вдалося, але жінкам все ще не дають бути собою, бо тоді на них просто не зароблять.
Коли на комплексах жінок хочуть заробити чоловіки, це не дивує. Коли ж таке намагаються робити жінки, усвідомлюючи, що створюють ще більш нестерпні правила гри й для самих себе, стає страшно.