22 квітня, 2024

«Я хотіла б дитину, якби була татом, але не мамою»

7 грудня 2023
Поширити в Telegram
135
Діана Андрусенко

Копірайтерка в ІТ.

«У вас такий чудовий чоловік!» — відповіли жінці, яка написала, що її чоловік проходить медогляд з їхньою дитиною. Та про все по черзі.

У тіктоку лікарка-педіатриня опублікувала «гумористичне» відео, де чоловік приходить з малям на огляд і на всі питання відповідає на зразок «та нормально росте», «як усі діти», «та нормально їсть», «не знаю, чи є алергія» і т. д. А мама натомість знає напам’ять навіть показники аналізів.

У коментарях — що мене особливо засмутило — люди переважно сміялися й писали «Все так», ніби це справді норма. Одна жінка прокоментувала, що її чоловік постійно проходить з дитиною медогляди, і авторка відео відповіла їй, що в неї чудовий чоловік. Я запитала, чи каже вона жінкам, які приводять дітей на огляд і знають усе про стан їхнього здоров’я, що вони чудові дружини й мами, але відповіді не отримала. Хоча мовчання — це вже досить промовисто.

Недавно я побачила фразу: «Я хотіла б дитину, якби була татом, але не мамою», — і я цілком її розумію. Вимоги до батька дитини в суспільстві надзвичайно низькі. Якщо він доглядає свою дитину, виховує, годує, навчає, водить у поліклініку, міняє памперси, купає, він — герой. Неймовірний, прекрасний, геніальний. Дякуємо від усього суспільства! Його дружина повинна з нього пилинки за це здувати!

Якщо він грається з дитиною п’ятнадцять хвилин увечері і годує хотдогами із заправки, поки мама дбає про здорове харчування, він — веселий тато. Ха-ха, от молодець! Це вам не мама, з ним прикольно. А всю щоденну рутину хай робить жінка, не чоловіча це справа. І якщо в дитини болітиме живіт після нездорової їжі, розбиратися з наслідками теж буде мама. Взагалі нехай подякує, що не покинув її з дитиною.

Якщо він покинув сім’ю і не бере участи в житті дитини, ну, це ж чоловік. Помилився, спіткнувся, з ким не буває. Колись, може, схаменеться, і через двадцять років захоче познайомитися з власною дитиною. Народжувати треба для себе, не розраховувати ні на кого.

Тож батьківство для чоловіка — безпрограшний варіант. Він нічим не ризикує: ні своїм здоров’ям, ні роботою чи кар’єрою. Якщо пара живе разом, чоловік майже ніколи не буває головним відповідальним за дитину і рідко коли бачимо рівноцінний розподіл відповідальности. Частіше буває, що чоловік другорядний або й ледь присутній у форматі «тата вихідного дня».

Я розумію, що на чоловікові, згідно з тими самими гендерними стереотипами, часто лежить одноосібна відповідальність забезпечувати сім’ю, але ж цю відповідальність можна розділити, як і догляд за дитиною. Думаю, жінки, які колись були в декреті, погодяться з тим, що працювати на роботі легше, ніж цілодобово сидіти з малям. На роботі ти можеш сходити на обід, погортати стрічку, поспілкуватися з колегами. Якщо це інтелектуальна діяльности, мало хто справді відпрацьовує вісім годин, бо в такому випадку неможливо бути постійно продуктивними. Тому це нормально — відволіктися й зайнятися на якийсь час своїми справами.

Якщо ти в декреті з дитиною, ти працюєш 24/7. Ти стресуєш, бо дитина плаче, бо в неї щось болить, їй сумно, вона не хоче вдягатися, не хоче їсти, не хоче, щоб банан був жовтим, а трава — зеленою. У тебе мінімум спілкування з дорослими людьми, ти не можеш сходити в душ, а ранковий чай п’єш холодним о 16 годині, твої дні постійно однакові і залежать від розпорядку дитини. У тебе немає відпусток, вихідних і тобі за це не платять.

Звичайно, в цей період є багато радости від дитини, її розвитку, часу з нею, але це не скасовує того, що це дуже тяжка праця, якщо виконувати її самотужки. А ми як суспільство досі це заохочуємо. І сміємося з відео, де жінка каже: «Коли віддала дитину чоловікові і через десять хвилин чуєш: “Давай подивимося, де наша мама”». У цей час жінка намагається злитися з пейзажем. Смішно? Мені, навпаки, сумно, що це вважається нормою. І що в парі, де обоє хочуть дітей, саме жінка має бути готова пожертвувати всім.

Я вважаю, що кожна сім’я може для себе вирішувати, як їм комфортно, і не кажу, що терміново треба всім примусово ділити декрет чи вираховувати, скільки часу хто витрачає на дитину, щоб було порівну. Проте змінювати суспільну думку необхідно.

Не повинно бути так, що мама робить усе = норма, а тато робить базовий мінімум = який він молодець, як жінці пощастило. Дитина — це спільна відповідальність, і якби всі чоловіки це усвідомлювали, то діти були б справді бажаними для обох батьків і росли б у набагато щасливіших сім’ях.

7 грудня 2023
Поширити в Telegram
135
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.
Про стереотипи з пелюшок.
«Чому ви не цінуєте домагання?!»
В реальності домагання зовсім не те, що уявляють чоловіки.