22 квітня, 2024

«Жінки ніколи не зможуть зрівнятися з чоловіками»

15 лютого 2024
Поширити в Telegram
95
Діана Андрусенко

Копірайтерка в ІТ.

В одній дискусії пролунала така думка: «Не може жінка виконувати фізичну роботу нарівні з чоловіком! Не буває гендерної рівности, тож не забивайте людям голову дурницями».

Обговорення жінок у шахтах, на бойових посадах в армії та іншій важкій роботі завжди викликають емоційну реакцію від «Та що ті жінки можуть?! Їхнє місце на кухні» до «Жінки можуть вагони однією лівою перекидати» і «Чому взагалі жінки повинні йти на таку роботу?» Пропоную трохи відокремити мух від котлет і розібратися, чим гендерна рівність відрізняється від фізичної однаковости.

Гендерна рівність — це не про те, що жінки й чоловіки фізіологічно однакові, бо це не так. Коли ж про цей очевидний факт говорять, особливо феміністки, дехто із сексистів переможно кричить: «Ага! Бачите! Жінки не такі, як чоловіки». Начебто чоловіки — це еталон, до якого жінки повинні прагнути.

Так-так, жінки, витривалість і сила м’язів, що їх зумовлено чоловічим набором гормонів, «важливіші» за вищий больовий поріг і можливість виносити й народити дитину. Не можете швидко набрати м’язову масу? Отримайте «другу зміну» вдома і на 20 % меншу зарплату на тій самій посаді, що й ваш колега чоловік. Звучить абсурдно, правда? Ми не хочемо мірятись і підлаштовуватись під «стандарти», бо хтось колись вирішив, що чоловічі фізіологічні особливості кращі.

По-друге, є інший момент. Наприклад, дослідження показують, що жінки трохи гнучкіші за чоловіків через особливості суглобів, м’язів і набору гормонів. Та повірте, якби ви оцінили мене за цим критерієм на стретчингу, то викреслили б мене, дерев’яну, з категорії жінок.

Як ви здогадались, я проти узагальнень. Жінки й чоловіки — це мільярди різних людей зі своїми фізичними даними і пріоритетами. Я знаю дівчину, яка займається різними видами спорту і може зробити 100 берпі менш ніж за 10 хвилин або присісти і пробігтися з вагою 70+ кг на плечах. І це не її робота, вона і її подруги просто горять спортом та розвитком можливостей свого тіла. Ще я знаю кількох хлопців, які від природи кволі, зневажають будь-яку фізичну активність і більшість часу проводять удома.

Якщо я зараз порівняю чотирьох своїх знайомих чоловіків, вони всі будуть різними за зростом, вагою, силою й іншими характеристиками, адже є безліч чинників, які впливають на фізичні можливості. Жінки, які працюють доглядальницями важкохворих людей і перевертають їх кілька разів на день, часом сильніші, ніж офісні працівники, котрі раз на тиждень ходять у спортзал. Чоловіки, які працюють на фізичній роботі, часто витриваліші за чоловіків-касирів. Мовчу вже про хвороби.

До чого я веду. Те, що статистично чоловіки сильніші й витриваліші за жінок, не означає, що це має впливати на статус і ставлення в суспільстві. Чи ми будемо всіх оцінювати за силою? Хто підняв найважчу штангу, той стає директором? Може, реалізуємо міф про Спарту і будемо скидати слабких людей у прірву? Бо якщо йти цим шляхом, то далеко не всі чоловіки пройдуть випробування на міцність. Може, не слід оцінювати й дискримінувати людей за фізичними даними?

Що стосується тяжких і небезпечних робіт — у мене немає легкого рішення для такого складного питання. Звісно, хочеться, щоб усе це виконували ро́боти, бо жодна людина не повинна цього робити. Хочу вірити, що колись ми до цього дійдемо.

А поки нам треба боротися з гендерною нерівністю і стереотипами, які ділять роботу на «чоловічу» й «жіночу». Щоб жінки не мусили влаштовуватися на роботу в шахту неофіційно за меншу зарплатню. Щоб жінки могли робити кар’єру в армії і їх не записували кухарками, якщо вони снайперки, як було раніше. Щоб мотивованих жінок без перешкод брали у військо.

Щоб жінки не були повністю відповідальні за дітей і побут, бо тоді напрошується питання: якщо я, жінка, зобов’язана виконувати всю домашню роботу і обслуговувати всіх членів родини, чому я ще й повинна йти укладати колії? Моральне навантаження в першому випадку набагато вище, а якщо в родини є господарство, то й фізичне може з ним позмагатися.

Часто чоловіки, які із затишних офісів відправляють жінок на шахти, забувають про своїх бабусь. А вони в селі переробили за життя стільки тяжкої роботи, що онукам, які росли в добу технологій, не снилося і в страшних снах.

Я безмежно вдячна нашим військовим і взагалі людям, які виконують важку роботу, — і чоловікам, і жінкам. Проте фізичні можливості не повинні визначати цінність людини і поглиблювати дискримінацію. Саме розвиток гендерної рівности допоможе залучити більше жінок до будь-якої роботи — як фізично тяжкої й небезпечної, так і науково-технологічної, яка допоможе полегшити тяжку.

15 лютого 2024
Поширити в Telegram
95
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Оксана Кісь: про ролі жінок у Радянському Союзі й незалежній Україні, історію протидії сексизму в рекламі та перспективи феміністичного руху після перемоги у війні
Оксана Кісь — відома українська історикиня, докторка історичних наук, президентка Української асоціації дослідниць жіночої історії. Гендер в деталях розпитав експертку, як і коли в Україні вперше заговорили про сексизм та що стало поштовхом до протидії цьому явищу в українському суспільстві. Також Оксана Кісь поділилася порадами і своїм баченням того, як слід реагувати на прояви сексизму та зупиняти їх.
Про стереотипи з пелюшок.
«Чому ви не цінуєте домагання?!»
В реальності домагання зовсім не те, що уявляють чоловіки.