21 травня, 2018

ПАРК РОЗВАГ ДЛЯ ДОРОСЛИХ... БАТЬКІВ

9 квітня 2018
Галина Шиян
Перекладачка, письменниця, поетка, фотографиня. У 2012 році у її перекладі вийшов роман лауреата Букерівської премії ДіБіСі П’єра «Світло згасло в Країні Див». На його основі Шиян створила проект «Декаданс Бере Своє», який об’єднав учасників під зареєстрованою авторкою творчою маркою «Батрахоміомахія» http://btrmiomax.com/. Має своє коло читачів, активно дописує в мережі https://www.facebook.com/halya.shyyan, працює над фотопроектами в жанрі репортажної вуличної зйомки, які синтезуються з письмом. У 2014 році у «Видавництві Старого Лева» вийшов друком дебютний роман «Hunt, doctor, Hunt!», проілюстрований подругою авторки Маріанною Винар.

У нашій уяві секс і материнство — наче окремі сфери життя, хоча насправді вони безпосередньо пов’язані. Галя Шиян розмірковує про те, що стається з тілом і можливостями жінки після пологів та як молодим батькам дбати про свої сексуальні потреби без зайвих докорів сумління.

Звідти беруться діти?

Незважаючи на прямий причинно-наслідковий зв’язок між статевим актом і дітонародженням, важко змиритися з тим, що всіх людей без винятку зроблено саме в такий спосіб, у який їх насправді зроблено.

Звісно, я вивчала будову репродуктивної системи на уроках біології і, звісно, як контрол-фрик обсесивно застосовувала контрацепцію, відколи почала статеве життя, хоча моє покоління ставилося до пігулок з пересторогою, а до презервативів — зі зневагою. Та коли свідомо бажана вагітність настала в цілком зрілому віці, який давно перевалив за тавро «старої первородящої», все ж таки дуже дивно було, що всі ці процеси з формування нового організму безпосередньо пов’язані з хтивими тілесними утіхами, а попросту кажучи, з хорошим сексом.

Можливо, це механізм сильного інцестуального захисту, який змушує проводити кордон між еротизмом і родинними зв’язками. Проте дуже важливо запобігти тому, щоб цей кордон не проліг одночасно між батьками дитини, які від обміну рідин усе ж таки не поріднилися між собою біологічно.

Якщо споглядаючи несвідоме немовля невеликих розмірів, ще можна припустити, що нещодавно жінка виштовхнула його через піхву, то коли дитина стає більшою, дедалі парадоксальнішим видається спосіб розмноження ссавців.

Наше психічне і фізичне здоров’я прямо пов’язано з повноцінним статевим життям, тому дуже важливо шукати всі можливі способи для досягнення балансу між загальносімейним та індивідуально-інтимним.

Бо якщо для дослідження власної сексуальності до дітонародження йдеться про психологічне відмежування від попередніх поколінь, то з появою дітей нас ніби захоплюють у лещата, де з другого боку — покоління наступні. Не дати розколоти цю делікатну шкаралупку інтимної зони, потрібну кожному з нас, — завдання не меншої життєвої ваги, ніж правильне харчування і підтримка тіла в добрій формі.

Мама 102 в 1

Вічний і добре відомий широкому загалу конфлікт між «шльондрою» і «мамою», які самозречено шукають гармонійного сусідства в більшості жіночих тіл, — чи не головна причина сильного внутрішнього дисонансу, що часто захоплює новоспечених батьків зненацька. Що цікаво, навіть у ліберальних суспільствах, не кажучи вже про патріархальні, чоловіків не ставлять у чіткі й суворі рамки з вимогою поєднувати батьківство і сексуальність. Не часто почуєш шеймінг типу «він же батько» на адресу грайливого татуся, який вибрався ввечері наодинці в бар; тим часом суспільний тиск із хештегом #онажемать чомусь наполягає, що «шльондра» і «мати» в опозиції, хоча насправді вони нерідко по-сестринськи обіймаються і разом плачуть або сміються, бо прокрутивши хоч раз своє тіло через м’ясорубку повного циклу репродуктивної функції, ми починаємо краще його розуміти, менше соромитися, а відтак легше отримувати задоволення і сильніше цього задоволення прагнути. Проте на заваді стають втома, брак часу й особистого простору. З появою дитини їх стає несподівано мало, і якісно відволіктися на себе і партнера часто буває непросто. За таких обставин легко потрапити в пастку замкнутого кола, коли загальний сексуальний тонус втрачається через відсутність регулярної практики. У суспільстві вважається за норму, коли молоді мами не харчуються і не сплять нормально, а тільки доїдають за дітьми і дрімають під час їхнього сну, тому надзвичайно важливо переконати саму себе, що дбати про час на те, що приємно і важливо для тебе, — корисно для всіх навколо хоча б тому, що звільнить від напруги і неврозів. Адже, як каже давня приказка, «ваша мама спить для вас», і все решта теж!

Надихнутися на це і зрозуміти, що ви не одні долаєте такі щоденні проблеми, допоможуть іронічні фотопроекти на зразок цього від Сюзан Копіч.

Та гранично реалістичні фотопроекти від Анни Ог’єр Блумер.

Тілесне перезавантаження

З післяпологовими змінами і віком стає дедалі важче підганяти своє тіло під гламурні стандарти привабливості, які заведено вважати сексуальними, хоча вони такі часто лише з погляду візуальності.

Можливо, жінки, які рано народжують, мають більше ресурсу на відновлення, і їхні тіла повертаються до допологової форми без жодних ознак наслідків дітонародження, але більшості таки доводиться визнати перед дзеркалом і собою появу вад шкіри, втрату пружності і спотворення силуету. Усі ми знаємо, що доклавши зусиль і ресурсів, це можна виправити, але тільки найсильнішим і найорганізованішим не бракує на це енергії й часу.

Я одного разу бачила таку супержінку, яка штовхаючи перед себе візок, попивала лате, при цьому не обляпалась, не обпеклася, не зашпорталася на запаморочливій платформі, ідеально підібраній до міні-сукні, і навіть не напоїла помилково кавою немовля. Мені вдалося її розпитати, як таке взагалі можливе, і вона мене вразила ще більше, відповівши, що намагається прокинутися раніше за дитину й чоловіка, щоб привести себе до ладу і накласти макіяж. Звісно, вона мене абсолютно паралізувала своїми надможливостями, бо що там приховувати — один із драматичних виборів материнства, який досі часто постає переді мною, полягає в тому, чи поголити у вільний мамський час ноги, чи краще спробувати прочитати кілька абзаців, перш ніж вирубитися.

Однак суперсили цієї жінки свідчили тільки про те, що вона дає собі раду з тим, щоб відповідати образу щасливої й успішної мами, який, безумовно, допомагає бути в тонусі і краще почуватися, але зовсім не є гарантованим ключем до сексуальної гармонії.

Коли я виходила на перші прогулянки з дитячим візком, то, звісно, жодної мови не було про те, щоб мати такий самий бездоганний вигляд, як вона, але все-таки, думаю, не вигляд був причиною того, що чоловіки дивилися крізь мене. Усі ми знаємо, що справжня сексуальна привабливість криється не в зовнішньому вигляді, а в енергії, яку ми випромінюємо. Вільна грайлива жінка — завжди цікавіший партнер для флірту, ніж жінка, обтяжена материнськими обов’язками і, з високою імовірністю, зв’язана матримоніальними.

Хоча тоді я мала намір бути single mother, від усвідомлення, що в найближчий час мені мало що світить, я мало не впала в легкий дівчачий відчай.

Щоб прийняти свою тілесну оболонку такою, якою вона стала після вагітності і пологів, а також якщо є внутрішня потреба виробити стратегію надання їй тієї форми, якої самій хочеться, спираючись передусім на особисті відчуття, а не на гламурні стандарти, раджу переглянути фотографії Джейд Біл. Авторка відома тим, що вона не ретушує свої роботи, а намагається подивитися з ракурсу краси на те, що звикли маскувати як новоодержану ваду.

Ну, й важливо пам’ятати про приємний компенсаторний бонус тих пластів сексуальності, які розгортаються перед нами, щойно ми відновимося після пологів.

Гормональні атракціони

Лібідо вагітних і молодих мам — цікавенна лотерея. Як і реакція на такий стан справ з боку чоловіків.

Гормони кидають нас із крайнощів у крайнощі: хтось усю вагітність задихається від збудження і втілює його в найвигадливіших форматах, хтось переживає щось схоже на підліткову сексуальність, коли дуже хочеться, але страшно, бо «що скажеш мамі, якщо це зашкодить плоду», хтось добачає еротизм у годуванні грудьми й отримує від нього пряму сексуальну стимуляцію, а хтось дочекатися не може, коли молочні залози, нехай втративши в об’ємі, повернуться в одноосібну власність і не потребуватимуть бюстгальтерів.

Проте виклик, який об’єднує всіх цих жінок і їхніх актуальних партнерів чи партнерок, полягає в тому, як же збалансувати нову лавину обов’язків і не втратити інтенсивне й цікаве життя сексуальне, якщо воно для них важливе, а не було одноразовою акцією з метою продовження роду.

Безумовно, можна побачити багато зворушливого в тому, як чоловік заглядає в ліжечко, чи не будить він дитину, коли фрикції стають інтенсивнішими, безумовно, смішно, коли те, що коле в сідниці, виявляється брязкальцем, а не іграшкою із секс-шопу. Та всі ці милі моменти швидких батьківських розваг незабаром приїдаються, і можливі вони лише в той короткий період, поки статеве життя в безпосередній близькості з його плодами прийнятне. Щойно погляд у дитини стає свідомим, а реакції безпосередніми, виникає гостра потреба в інтимності. Однак тут на матерів чигає з-за рогу відчуття провини, особливо якщо дитина звикла до постійного емоційного тілесного і фізичного контакту, а в побуті території дорослого і дитячого життя не розділено окремими кімнатами чи навіть ліжками.

Хай там як сильно ти розумієш, що секс тобі зараз потрібен як незамінний елемент повноцінного фізичного і психологічного функціонування, якщо догребти до нього є надія лише після тривалого присипляння дитини, шанси на феєричну оргію вкрай низькі. Очевидно також, що контекст затишного родинного побуту і догляду за ним не такий збудливий, як вечори в барах і клубах, просяклі фліртом і феромонами.

Батькам треба проявляти неабияку винахідливість, щоб улаштувати собі можливість добре провести час наодинці — майже як підліткам, яким треба його викроювати, коли вдома нікого немає. Ще складніше в цьому випадку мамам, які не мають постійного партнера чи партнерки, бо якщо пара може на кілька годин покликати няню і втекти в готель, то тим, хто не в стосунках, потрібно ще й синхронізувати все з часом і настроєм на пошук того, з ким це зробити.

Часто до оази релаксуючого оргазму треба продиратися крізь заклопотаність і втому, мотивуючи себе тим, що секс — чи не єдине, що може повернути відчуття повноти життя.

Та якщо ми намагаємося дбати про інші аспекти здоров’я і побудови взаємин, то найкраще, що можна зробити для себе в цьому напрямку, — взяти прапор мілфа і гордо його нести, радіючи тому, що вік і материнство дарують нашому тілу не лише складки на животі, які, до речі, в певному ракурсі цілком звабливі. Ми також отримуємо загострення відчуттів і свободу від стереотипів, мудрість не заморочуватися тим, яка ти на вигляд у певній позі, а просто прислухатися, як себе в ній відчуваєш. Розуміння, що від того, що це тіло народило нову людину, воно не стало священним чи тим паче нечутливим — геть навпаки. А головне, попри все не стало належати нікому іншому, крім тебе, і цей кордон треба чітко прокладати, не вважаючи, що через це стаєш поганою мамою. Бо ніжність до дитини і брутальність у ліжку не заперечують одне одного.

Кожна людина має беззаперечне право отримувати тілесні задоволення саме в той спосіб, який їй подобається, і як дитяча кімната — це територія ігор, так само має бути відмежовано дорослий простір, щоби без зайвих докорів сумління робити там те, що подобається вам!

9 квітня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
В муках: как рожают в украинских роддомах
Родить ребенка в Украине – в каком-то смысле настоящий подвиг. Часто женщине в один из самых важных и уязвимых моментов в ее жизни приходится сталкиваться как с агрессивным поведением медицинского персонала, так и с коррупцией в родильных домах. 
Діти — наше майбутнє. Яку ціну платимо за нього?
Діти — наше майбутнє. Хай там як заяложена, ця теза завжди істинна, та її частіше пафосно проголошують, аніж задумуються, якою ціною це майбутнє дається. Що означає бути мамою і татом у сьогоднішній Україні? З якими труднощами стикаються батьки протягом життя, адже татівство й материнство — це робота, з якої неможливо «звільнитися». Наскільки суспільство усвідомлює потреби людей з дітьми? Чи виконує держава свою частину репродуктивної праці, чи кидає батьків напризволяще, прикриваючись красивими гаслами? Які гендерні особливості цих процесів? З усім цим у деталях розбиратимемось протягом весни й літа 2018 року за допомогою наукових консультант_ок теми Олени Стрельник і Олега Марущенка та наших автор_ок.