«Гендер в деталях» про материнство й бáтьківство: 11 тез, які мене здивували

Колись на одній науковій конференції я робила доповідь про сучасне материнство, його сконструйованість, ідеологію і професіоналізацію. Якась слухачка майже обурено прокоментувала, мовляв, що я говорю, яка ідеологія, адже «все, що потрібно дитині, — це любов».

З цією тезою важко не погодитися. А проте батьківство набагато складніше явище, і емоційні зв’язки батьків з дитиною — надважливий, але не одинокий його складник. Інакше (більш академічно) кажучи, це інститут, тобто регульована суспільством діяльність, та особлива практика, яка залежить від суспільних умов.

Тематичний випуск«Гендер в деталях» блискуче оперся на цю теоретичну основу, адже його автор(к)и висвітлили чи не всі фундаментальні виміри, які визначають сучасне материнство та бáтьківство: історію і культуру, державну політику, ринок праці, нарешті, наше повсякденне життя.

Тему батьківства обрано геть невипадково. Батьківство — один із найбільш гендерованих інститутів і практик, де гендер «працює» найвиразніше. Материнство тісно пов’язують із жіночою самореалізацією в суспільних установках і в соціалізації дівчат; дослідження свідчать, що навіть у сім’ях, налаштованих на рівний розподіл обов’язків, народження дітей стає чинником повернення до традиційного укладу, а гендерний розрив в оплаті праці виникає передусім коштом жінок-матерів.

«Гендер в деталях» ретельно проаналізував більшість можливих аспектів. Серед того, що залишилося «за кадром», назву хіба мистецьке втілення теми (каталог феміністичної виставки «Материнство» та рецензія на фільм «Таллі» не розкривають усе розмаїття тематики материнства і батьківства у світовій літературі, образотворчому мистецтві, кінематографі).

Хоча я багато років працюю з темою материнства і недавно видала монографію «Турбота як робота», автори й авторки здивували і мене несподіваними поглядами й критичними зауваженнями. Назву кілька таких тез.

1. Аргумент, який часто використовують журналісти, — про жінок, котрі теж не платять аліменти після розлучення (чинять насильство щодо чоловіків тощо), — небезпечне викривлення, адже він приховує гендерний характер цих проблем. 
   Див.: Людмила Малес. Діти є, що далі? Ресурси — у чоловіків, відповідальність — у жінок.

2. Практика почергового проживання дитини в обох батьків після їх розлучення неоднозначна з погляду користі для дитини: немає відчуття «дому», а отже, й захищеності; кількість стресових і конфліктних ситуацій зростає, бо один із батьків може забороняти те, що дозволяє інший, і т. д.; батьки не діють як одна команда, а постійно змагаються одне з одним, висувають різні правила й вимоги; сором’язливим дітям важко постійно пристосовуватися до нового оточення тощо. 
   Див.: Наталія Бурмака. «Батько має право»: чи все гаразд із цією ініціативою?
    
3. Дитяча праця, велика кількість дітей — найманих працівників, байдуже (з сучасного погляду) ставлення до дітей і насильство щодо них — реалії традиційного українського суспільства, а «природна» любов до дитини і дитиноцентризм — це явища сучасного соціуму. 
4. Партнерські пологи — феміністичний проект, а присутність чоловіка на пологах розхитує владну ієрархію «лікар/ка—пацієнтка» на традиційно «жіночій» території пологового будинку. 
   Див.: Олег Марущенко. Партнерські пологи: парадокси чоловічої ролі
    
5. Годування груддю, попри свою природність, — класова практика: вона залежить від соціального статусу матері і доступних їй ресурсів. Жінки, які отримують оплачувану декретну відпустку, мають можливість працювати менше годин та гнучкіші умови праці, що полегшує грудне вигодовування.
   Див.: Галина Михайлова. Циця, пляшечка і почуття провини
    
6. За підрахунками фахівців, відпустка по догляду за дитиною має тривати півроку-рік без ризику для кар’єри матері. 
   Див.: Олена Ткаліч. «Декрет» і праця: як проявляється трудова дискримінація в Україні
              Олена Ткаліч. Де найкраще народжувати? Відпустка у зв’язку з вагітністю, пологами та доглядом за дитиною в різних країнах світу
    
7. В Україні 2017 року лише 19 дітей віком до року перебували в ясельних групах комунальних дитсадків. Натомість у Німеччині піврічні діти, які відвідують ясла, — це не рідкість. 
    
8. Непродумане планування житлових кварталів призводить до спотворення цінностей у батьків і дітей. Дефіцит шкіл спричиняє конкуренцію між батьками за доступ у «хороші» школи і класи. Школи з вищими рейтингами запроваджують вступні співбесіди, а дітей з 5 років починають активно готувати до вступу в таку школу Серед батьків починається змагання-вихваляння, до якої школи дитина ходить, адже є школи для невдах, а є такі, звідки виходять мільйонери і лідери. 
   Див.: Любов Жарова. Дитина пішла в школу. Проблеми закінчилися чи почалися?
    
9. Нині є лише дві країни, де державної відпустки по догляду за дитиною немає взагалі, — це Папуа-Нова Гвінея і США (регулюється на рівні штатів). 
10. Материнство допомагає розкрити жіночу сексуальність, адже «прокрутивши хоч раз своє тіло через м’ясорубку повного циклу репродуктивної функції, ми починаємо краще його розуміти, менше соромитися, а відтак легше отримувати задоволення і сильніше цього задоволення прагнути». 
    Див.: Галина Шиян. ПАРК РОЗВАГ ДЛЯ ДОРОСЛИХ... БАТЬКІВ
     
11. Хоча догляд за дітьми — чинник гендерної нерівності, часом материнські досвіди можуть підсилювати феміністичну позицію, а бути мамою, вільною від гендерних стереотипів, — це не тільки антисексистське виховання дітей, а й розвиток власних «суперздібностей». 

Окремо зазначу, що малувато матеріалів саме про татівство (Ідеальний тато, ГО Батько має право, Марущенко), і лише один із цих текстів написано чоловіком. Гадаю, це очікуване свідчення того, що гендерна тематика цікавить передусім жінок, а піклування про дітей і далі залишається винятково «жіночою сферою».

Узагалі, тема сезону — чудовий майданчик ідей для студентських робіт, наукових досліджень, журналістських матеріалів, для роздумів і життя, для всього, що робить наш світ кращим.