18 жовтня, 2018

Материнство. Феміністична виставка

17 серпня 2018
Завантажити у форматі: PDF (8,9 МБ)

Темою виставки сучасного мистецтва 2015 року став феміністичний погляд на материнство – розгляд його через прискіпливий аналіз особистого і суспільного, осмислення становища жінки, яка взяла на себе відповідальність народжувати і виховувати. Кураторка Оксана Брюховецька.

Материнство. Феміністична виставка

Читайте також:

Материнство досі сприймається як щось «природне» або як певна «функція», яку необхідно виконувати жінці. Така «норма» вимагає від жінки виконання багатьох складних завдань водночас, проте усі ці навантаження ніколи не оцінюються за зразком професійної сфери. Навпаки, жінка залишається цілковито витісненою у сферу приватного, де часто самотужки змушена давати собі раду зі своїми проблемами.

Подаючи феміністичний аналіз ролі жінки-матері в суспільстві, виставка не оминає й ролі батьківства. Вона показує материнство з різних перспектив – як важку тілесну і психічну працю, без якої не було би всіх нас. Діалог з матерями – це діалог з історією власного життя, який заслуговує на те, щоби бути озвученим публічно.

17 серпня 2018
Завантажити у форматі: PDF (8,9 МБ)
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
«Гендер в деталях» про материнство й бáтьківство: 11 тез, які мене здивували
Докторка соціологічних наук Олена Стрельник — фахівчиня з питань сучасного материнства та наукова консультантка теми сезону «Материнство і батьківство» на Гендер в деталях. Ми завершуємо тему її підсумковою статтею про основні тези й інсайти нашої збірки матеріалів. Змогли здивувати навіть експертку!
Чайлдфрі та штучні матки: якою може бути радикальна відмова від патріархального материнства
Кому належить материнство? Чому воно стало сакральним? Де між поневоленням і повним звільненням від репродуктивної функції розмістити саме «материнство» і задоволення від нього? Фемінізм порушує питання про міфи й очікування від материнства, які роблять цю роль гнітючою і нищать справжність материнського досвіду. Феміністки прагнуть звільнити материнство від цього негативу і дати жінкам альтернативу — як у сценаріях материнства, так і у відмові від нього.
Політика і материнство: quo vadis?
За всю історію модерного державотворення жінки стояли на чолі 56 зі 146 держав світу (38 %). Із 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро досягнули цього вперше в історії своїх країн. Новозеландка Джасінда Ардерн — друга у світі жінка, яка народила дитину на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Засаднича різниця між Бхутто й Ардерн — те, що Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося. У Ардерн була можливість узяти відпустку по догляду до дитиною. Усі, хто народжує, обіймаючи в цей час високі політичні посади, — передвісниці нової ери в політиці та нової ролі жінок, матерів у політичних процесах.