Ясла та дитсадки: ціна і доступність в Україні

Для більшості з нас дошкільна освіта — це дитячий садочок і ясла, тим часом законодавство передбачає широкий спектр дошкільних навчальних закладів[1] і насправді більшість із названого можна знайти, просто ми не звикли звертати на них увагу.

• Ясла — для дітей віком від 2-х місяців до 3-х років, де їм забезпечують догляд, розвиток і виховання.
• Дитячий садок — для дітей віком від 3-х до 6 (7) років, де їм забезпечують догляд, розвиток, виховання і навчання.
• Ясла-садок — для дітей віком від 2-х місяців до 6 (7) років, де їм забезпечують догляд, розвиток, виховання і навчання.
• Ясла-садок компенсаторного типу (спеціальні й санаторні) — для дітей віком від 2-х до 6 (7) років, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, тривалого лікування і реабілітації відповідно до їхніх особистих можливостей.
• Ясла-садок комбінованого типу — для дітей віком від 2 місяців до 6 (7) років, до складу якого можуть входити групи загального розвитку, спеціальні, інклюзивні, санаторні, сімейні, прогулянкові, короткотривалого перебування в різних поєднаннях.
• Центр розвитку дитини — для дітей віком від 2-х до 6 (7) років, які виховуються вдома чи відвідують інші заклади, де їм забезпечують фізичний, розумовий і психологічний розвиток та оздоровлення, а в разі потреби — корекцію фізичного (або) розумового розвитку.
• Ясла-садок сімейного типу — для дітей віком від 2-х місяців до 6 (7) років, які перебувають у родинних стосунках, де їм забезпечують догляд, розвиток, виховання і навчання в умовах сім’ї.

На це варто звертати увагу, адже якщо заклад позиціонує себе як центр розвитку дитини, то це сигнал, що функції догляду, виховання і навчання — ключові для дитячого садка і ясел — для нього не обов’язкові. Такий заклад зосереджується винятково на фізичному, розумовому і психологічному розвитку (а не на навчанні згідно з розробленим планом чи програмою) та оздоровленні.

Дошкільний навчальний заклад приватної форми власності повинен мати ліцензію на право надавати освітні послуги у сфері дошкільної освіти, видану у встановленому законодавством України порядку[2]. Наявність такої ліцензії слід перевіряти, бо її наявність свідчить ще й про те, що заклад функціонує згідно з установленими нормами й вимогами (принаймні ви маєте право наполягати на їх дотриманні).

Нині в Україні, за даними МОН України, діє 14,9 тис. закладів дошкільної освіти, що їх відвідує 1,3 млн дітей. За кількістю закладів попереду сільська місцевість, а за кількістю місць — міські поселення (іл. 4). Останні сім років охоплення дітей коливається від 64–66 % від усіх дітей відповідного віку (53–57 % — у містах, 41 % — у сільській місцевості)[3].

Дошкільні навчальні заклади[4]: (а) кількість, тис. одиниць; (б) місць у них, тис. 

Останні роки зберігається тенденція до перевантаженості дошкільних навчальних закладів: у середньому по Україні на 100 місць у ДНЗ претендує 112 осіб, найбільше перевантаження спостерігається у Львівській, Волинській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях (іл. 5). Витоки ситуації криються і в занепаді інфраструктури у 1990-х роках, і в частковому виведенні будівель з експлуатації при потуранні чи бездіяльності місцевих адміністрацій. Економічне зростання і підвищення рівня народжуваності, якими позначено 2000-ні роки, не супроводжувалися розбудовою інфраструктури через недосконалі плани містобудівництва та регулювання питання, хто відповідає і в який спосіб це можна проконтролювати.

Кількість претендентів до дошкільних навчальних закладах у розрахунку на 100 місць, осіб (без урахування дітей у групах короткотривалого перебування), за даними 2017 року[5] 

Законом України «Про дошкільну освіту» встановлено таку наповнюваність груп:

• для дітей віком до 1 року — до 10 осіб;
• для дітей віком від 1-го до 3-х років — до 15 осіб;
• для дітей віком від 3-х до 6 (7) років — до 20 осіб;
• різновікові — до 15 осіб;
• з короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей — до 10 осіб;
• в оздоровчий період — до 15 осіб;
• в інклюзивних групах — до 15 осіб (із них не більше трьох дітей з особливими освітніми потребами).

Тому всі прохання директорів ДНЗ зазначити в заяві про вступ до закладу про відсутність претензій до кількості дітей у групі та умов перебування не мають законної сили і ні до чого не зобов’язують підписанта.

Наприклад, ситуація з наповнюваністю комунальних дошкільних навчальних закладів у Києві наглядно ілюструє недорозвиненість інфраструктури та її невідповідність сучасним вимогам містян. Аналіз карти дозволяє виділити райони, де послуги приватних ДНЗ найзатребуваніші. Скажімо, в районі Позняки—Осокорки—Харківська й Академмістечко проблемно влаштувати дитину і в приватний дитячий садок через їх переповненість.

Наповнюваність дошкільних навчальних закладів (виділено райони Академмістечко та Позняки—Осокорки—Харківська) 

Забудовники, пояснюючи нерівномірне розростання районів міста, покликаються на ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою заборонено органам місцевого самоврядування вимагати від замовників будівництва надавати будь-які послуги, зокрема будувати об’єкти і передавати матеріальні або нематеріальні активи (серед них житлові і нежитлові приміщення, зокрема шляхом їх викупу), крім пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, підкреслюючи, що вони внесли свої паї на розвиток. Наразі представник КМДА анонсував підготовку законопроекту, який пропонує внести зміни до згаданого закону і передбачити, що містобудівні умови і обмеження повинні містити вимоги до черговості будівництва: при будівництві комплексу — в частині обов’язкового спорудження будівель навчальних закладів у складі першої черги будівництва. У разі невиконання таких вимог замовникові буде відмовлено у видачі сертифіката на збудований об’єкт[6].

Для покращення ситуації 14 квітня 2016 року було затверджено новий санітарний регламент для дитсадків[7], який дозволив організовувати невеликі приватні дитсадки (зокрема організовувати дитсадки в житлових приміщеннях), а також доставку їжі і двоярусні ліжка, зняв вимогу медичних довідок для дітей, якщо дитина не хворіла, пропустила кілька днів і не має ознак захворювання. На 2017 рік в Україні працювало 189 приватних дошкільних навчальних закладів[8] (це лише 1,3 % від усієї кількості ДНЗ), які створили 12 836 нових місць. МОН України підпорядковано 98 % ДНЗ. У Волинській, Донецькій і Рівненській областях не зареєстровано жодного приватного дошкільного закладу (іл. 7), а найбільша їх кількість (40 %) припадає на Київ і Київську область. На три області — Волинську, Львівську й Івано-Франківську, де найбільше навантаження на ДНЗ, припадає лише 8 % приватних закладів. Це може опосередковано свідчити про невисоку платоспроможність сімей із дітьми, що робить приватні ДНЗ економічно недоцільними.

Кількість дошкільних навчальних закладів приватної форми власності за регіонами на кінець 2017 року 

Ясла і групи раннього розвитку

Законодавство передбачає ясельні групи чи ясла-садки для дітей від 2-х місяців до 3-х років, але таких закладів небагато — як державної, так і приватної форми власності (останні орієнтуються переважно на дітей від 2–3-х років, за якими організаційно простіше доглядати), тому найчастіше батьки вдаються до послуг няні.

Промовистий факт: у 2017 році лише 19 дітей віком до року (з усієї України, див. табл.) перебували в ясельних групах комунальних ДНЗ (у Запорізькій, Сумській, Хмельницькій і Черкаській областях), а частка дітей від 1 до 2 років у яслях склала лише 0,79 %. Отже, ті, кому не виповнилося 3-х років, становлять лише 14 % від загальної кількості дітей у ДНЗ.

Кількість дітей у дошкільних навчальних закладах на кінець 2017 року, осіб[9]

Видатки батьків, чиї діти відвідують ясла, фактично ті самі, що й у дитячих садках, про це буде далі.

Розцінки на послуги няні варіюються залежно від населеного пункту і району міста, тривалості робочого дня, обов’язків (чи потрібно готувати, займатися з дитиною, ночувати, працювати на вихідні і свята тощо), кількості дітей і ще багатьох чинників, серед яких і особисті зв’язки (чиясь бабуся чи, як то кажуть, тещиної куми сваха).

Пошук няні для дитини — процес емоційно витратний, звичайно цим займається жінка. На пошуки інформації й рекомендацій, на співбесіди іде багато часу. Постає питання довіри і компетентності, адже ви довіряєте цій людині дитину і залишаєте її на господарстві на кілька годин. Не кажучи про важливий матеріальний складник, можна зіткнутися з проблемою різниці цінностей, важливих при вихованні дитини для вас (зокрема, гендерних), і для няні, котра, можливо проводитиме з дитиною більше часу, ніж члени родини.

Нещодавно уряд виступив з ініціативою «муніципальна няня». Як пояснила заступниця міністра соціальної політики Олександра Чуркіна[10], систему виплат планується організувати як щорічне відшкодування суми, витраченої на няню, залежно від кількості фактично відпрацьованого часу (для цього передбачено офіційне працевлаштування й трудова угода) в кінці фінансового року. Розмір компенсації відповідатиме прожитковому мінімуму (наразі 1559 грн[11]) і змінюватиметься разом із ним. Програмою можна буде скористатися для догляду за дітьми віком до 6 років незалежно від того, стали батьки до праці чи ні.

Ініціативою передбачено, що 25 % компенсуватиме держава, 60 % — місцевий бюджет, 15 % — родина (іл. 8). Це означає, що менш забезпечені громади матимуть менше коштів для компенсації, але й ціни на послуги няні там будуть нижчими. Великі міста, як-от Київ, де послуги няні дорожчі, мають більше можливостей для наповнення бюджету і компенсації в рамках цього проекту. Укладання контракту дозволить забезпечити прозоре і цільове використання коштів (наприклад, мінімальний прожитковий мінімум регулярно переглядається), легалізує роботу нянь (це можливість працювати нянею і «напрацьовувати» стаж для пенсії), підвищить безпеку дитини (няня офіційно відповідатиме за неї протягом виконання обов’язків).

Проект «муніципальна няня»[12] 

Наскільки ефективно працюватиме проект «муніципальна няня», покаже час, але компенсація навіть у розмірі прожиткового мінімуму не буде зайвою.

Цікаво, що в пресі цю компенсацію коментують як можливість для матері вийти на роботу чи забезпечити кращий догляд у багатодітній родині, де діти часто хворіють. Ніхто не тлумачить це як можливість для батька проводити більше часу з родиною, бо він зможе менше працювати.

Дитячі садочки

То скільки ж це коштує батькам?

З чого складаються ці суми

Перебування в комунальному ДНЗ передбачає плату за харчування — від 400 до 650 грн (для дітей із багатодітних сімей існують пільги, які залежать від рішення комунальної влади, наприклад, у Києві з комунального бюджету покривається 50 % витрат на харчування, у Львові — 100 %). Крім того, там можуть просити гроші на мийні засоби, туалетний папір тощо, мінімум 50 грн на місяць. Крім плати за харчування, всі інші платежі добровільні, тому ви маєте право їх не платити.

Вартість перебування повний день у приватних дитячих садках різна від міста до міста. Загалом існує кілька варіантів плати:

• щомісячний внесок, який покриває всі витрати;
• щомісячний внесок та разовий щорічний платіж на канцелярське приладдя й інші витрати;
• щомісячний платіж, перелік речей, які батьки повинні придбати самостійно і принести в садочок;
• щомісячний платіж за перебування та окрема плата за харчування і додаткові заняття з дітьми (майстер-класи й гуртки).

Як правило, приватні заклади не пропонують знижку на відвідування для другої дитини, а максимальна, яку вдалося знайти, становить 5 %.

Найдорожчі приватні ДНЗ — в Києві. Це садочки при Британській міжнародній школі[13] і Французькій школі[14], які коштують 430 000 грн і 180 000 грн на рік відповідно. Найдешевші приватні ДНЗ — у Кропивницькому — від 1000 грн/міс.

Куди піти і як потрапити

При виборі приватного дитячого садочка існує багато підводних каменів.

• По-перше, більшість таких закладів розташовано у квартирах і не завжди на перших поверхах, тому варто перевірити безпечність приміщення (наприклад, замки на пластикових вікнах, які не дозволяють відкрити їх без ключа) та оцінити, чи буде у дітей достатньо простору для ігор, харчування, сну, миття рук (санвузли в багатьох квартирах не пристосовано для одночасного перебування там більше ніж однієї особи). Ще один важливий пункт — місце для прогулянок: як правило, у таких дитсадків немає власного огородженого майданчика і вони використовують прибудинкову територію й інфраструктуру.
• По-друге, у багатьох приватних дитячих садках вихователі не переймаються мовою спілкування з дітьми і між собою та використовують російську як основну мову спілкування, а також російськомовні книжки й підручники для занять і дозвілля.
• По-третє, загальне бачення і методики роботи з дітьми, особливо якщо набирається одна невелика різновікова група.
• По-четверте, освіта, медичні картки і регулярні медичні огляди у персоналу.

Звісно, пунктів може бути більше або менше, але це те, на що треба звертати увагу.

Приватний садочок має і позитивні риси — менша кількість дітей, привітні педагоги і вихователі, модний інтер’єр та іграшки — усе те, що наближає нас до «сучасного» і віддаляє від «радянського». Хоча жоден український дитячий садок не ввійшов до 12 найкрасивіших у світі[15], принаймні поки що.

Можливість потрапити в комунальний ДНЗ регулює електронна черга. Ця проблема турбує багатьох батьків, особливо в густонаселених районах із недостатньо розвиненою інфраструктурою.

Треба відзначити, що за час її існування київську версію електронної черги було істотно оновлено і покращено, вона стала зрозумілішою і прозорою (іл. 9). Зареєструватися (або стати в чергу) в садочок можна через портал міської влади, заповнивши всю потрібну інформацію про дитину та обравши заклади освіти і бажану дату вступу.

Хоча тепер черга на вигляд цілком зрозуміла (іл. 9 (б)), іноді вона не просто не просувається, а рухається у зворотному напрямі, що викликає багато питань. Якщо омріяне запрошення прийшло, у вас є 10 календарних днів, щоб його прийняти або відхилити (цей термін може бути подовжено ще на 5 днів). Цей час потрібний для того, щоб підготувати необхідний комплект документів, які слід подати в ДНЗ протягом 5 календарних днів з моменту прийняття запрошення (медична картка відповідного зразка, свідоцтво про народження дитини і заява на зарахування). Рахуються календарні, а не робочі дні, тому якщо запрошення прийнято в п’ятницю ввечері, три дні — п’ятниця, субота й неділя — втрачено, бо до понеділка вже не вдасться оформити медичну довідку, хіба що все зроблено заздалегідь.

(а)

(б)

Вигляд електронної черги в комунальний ДНЗ (а) первісна версія (б) остання версія

У районному відділі освіти мені пояснили, що на порталі, де дітей записують у садочки, можна одразу перевірити завантаженість кожного ДНЗ і оцінити шанси туди потрапити, а також порадили обирати менш наповнені заклади. Наразі не передбачено можливості ранжувати заклади за бажаністю для конкретної дитини, тому може виникнути ситуація, коли приходить запрошення в ДНЗ, який батьки вказали про всяк випадок і вони опиняються на роздоріжжі — відмовитися в примарній надії отримати запрошення до бажанішого закладу чи точно потрапити туди, куди вже «достоялися». Відмовитися від запрошення можна тричі, після чого дитину буде автоматично видалено з черги.

Власне, систему розраховано на родину з однією дитиною. Скажімо, в цій версії не передбачено можливості заначити, що у вас двоє чи більше дітей і ви хочете віддати їх в один ДНЗ. Залишається або сподіватися, що запрошення будуть в один заклад, або одразу вказувати в переліку тільки один бажаний садок і в такий спосіб істотно зменшувати шанси, однаково не маючи жодних гарантій, що пощастить і обидві дитини отримають запрошення в один заклад.

Сьогодні розвитку, якості і доступності дошкільної освіти приділяється найменше уваги, зокрема тому, що основний акцент робиться на догляді за дитиною (поширення гендерних стереотипів і нав’язування християнських свят зазвичай толерується або не сприймається як проблема), крім того, необов’язкове відвідування дитячих закладів дозволяє залучати до догляду нянь, родичів та ін.

Усі тексти серії "Діти, діти, куди вас подіти":