16 листопада, 2025

Що робити з дітьми в сучасному місті та скільки це коштуватиме?

30 липня 2018
Поширити в Telegram
5128
Любов Жарова

Дослідниця, викладачка, консультантка. Докторка наук з економіки. Фахово займається питаннями сталого розвитку, що охоплює баланс екологічного, економічного і соціального складників суспільного життя. Гендерні питання — невилучна частина такого розвитку — належать до кола інтересів авторки, яка розглядає їх економічний зріз. Офіційний вебсайт і сторінка у фб.

Читайте також:

Позашкільні заклади для дітей: музичні й художні школи, спортивні секції, гуртки тощо

Якщо є бажання, щоб дитина бачила щось іще, крім шкільних уроків, розвивала свої таланти чи просто треба укріпити її фізично, слід пошукати відповідну секцію для додаткових занять. Є кілька варіантів:

  • заняття спортом;
  • наукова (Мала академія наук) або творча (музична, художня школа) діяльність, курси мов і розмовні клуби;
  • гуртки робототехніки, моделювання, Lego — тепер можна знайти майже все;
  • підготовчі курси й репетитори (онлайн і офлайн).

Розмаїття пропозицій залежить, як правило, від розмірів населеного пункту, амбіцій батьків і кількості дітей.

Тут може виникнути кілька проблем:

  • вартість,
  • територіальна доступність,
  • можливість водити дитину.

Вартість істотно різниться не тільки залежно від населеного пункту, а й у межах одного міста. Якщо район густонаселений і порівняно новий (тобто не має успадкованої інфраструктури, а сучасні забудовники не залишили місця для чогось іншого, крім торгово-розважальних центрів і супермаркетів), то попит набагато перевищує пропозицію і це, природно, сприяє зростанню цін на такі послуги.

Виникає ситуація, коли державні заклади позашкільної активності існують лише в «старих» районах міста. Сьогодні будівництво нових державних (комунальних) закладів майже не ведеться, що звужує можливості для організації дозвілля дитини за «символічну плату».

Інформацію про комунальні позашкільні навчальні заклади можна отримати в департаменті освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу місцевої влади (багато з них мають сайти[1]). Наприклад, КМДА розробила і затвердила Міську комплексну цільову програму «Освіта Києва. 2016–2018 роки»[2], у якій на виховання і позашкільну освіту передбачено виділити за весь період 757 342,2 тис. грн, зокрема

  • з бюджету м. Києва:
    • загальний фонд: 2016 рік — 227 559,6; 2017 рік — 245 257,2; 2018 рік — 258 772,7;
    • спеціальний фонд: 2016 рік — 726,9; 2017 рік — 785,8; 2018 рік — 829,0;
  • із власних надходжень: 2016 рік — 7287,6; 2017 рік — 7845,0; 2018 рік — 8278,4.

За створення умов для доступної позашкільної освіти шляхом формування, утримання і розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб і запитів населення відповідають органи місцевого самоврядування. Саме до місцевих і районних органів слід звертатися із запитами та вимагати дотримання плану розвитку населеного пункту і витрат грошей на розвиток інфраструктури.

Якщо аналізувати лише цифри, то формально проблеми з відвідуванням секцій і гуртків не існує, але по факту ви можете зіткнутися з кількома викликами, що разом зведуть нанівець прагнення долучити дитину до занять спортом чи творчістю.

  • Виклик 1: більшість гуртків і секцій працюють у робочий час, тому якщо ви теж працюєте з 9:00 до 18:00 і не маєте гнучкого графіку або няні чи когось іншого, хто зможе відвести дитину з садочка/школи на гурток, то вибір, чим можна займатися і куди піти, різко скорочується. У цій ситуації дуже привабливі всілякі спортивні клуби, які працюють з 7:00 до 22:00, але в більшості з них не можна оплатити щось одне, наприклад відвідування лише басейну, — треба придбати клубну картку для себе і для дитини (навіть якщо ви не збираєтесь займатися спортом).
  • Виклик 2: якщо дитина хоче займатися чимось конкретним, то саме такого гуртка може не бути поблизу. У районах новобудов майже не існує музичних шкіл, тому якщо дитина хоче займатися музикою, доведеться наймати репетитора.
  • Виклик 3: якщо ви зацікавлені у відвідуванні кількох гуртків, або у вас кілька дітей з різними уподобаннями чи з різних вікових груп, батьки знову стикаються з необхідністю вдосконалювати логістичний хист і підвищувати мобільність.

Звісно, у таких випадках маленькі населені пункти дають багато переваг — від грошових до логістичних, але якщо ви живете у великому місті, то рано чи пізно доведеться з чимось із цього мати справу. Попри всі труднощі, за статистикою 97,8 % дітей віком від 6 до 18 років займаються фізкультурою і спортом не менше як раз на тиждень (у жінок віком від 18 до 80 років цей показник становить 23,2%, у чоловіків — 35,0 %)[3].

Дозвілля

Одна з болючих проблем сучасного міста — майже повна відсутність безплатних місць для дозвілля з дітьми. Безкоштовні тільки ігрові майданчики на прибудинкових територіях і міські парки, та й то останні з певною обмовкою.

Найдоступніші для проведення часу з дітьми державні й комунальні музеї, які дедалі відкритіші для маленьких відвідувачів: вони влаштовують конкурси і квести[4], пропонують екскурсії для дітей різного віку (з урахуванням рухливості й цікавості). Майже в усіх музеях є «дні відкритих дверей», коли їх можна відвідувати безкоштовно, а ще гнучка система знижок для різних верств населення. Приватні ініціативи порівняно дорогі, скажімо, в Києві квиток для дитини в Експериментаріум обійдеться у 200 грн, а в океанаріум — від 130 грн.

Узимку найпопулярніше відвідування торгово-розважальних центрів і кінотеатрів, у теплу пору року — всіляких парків, зоопарків і тих-таки кінотеатрів. Тут треба завважити, що відвідування кінотеатру із зовсім маленькими дітьми і немовлятами — не вельми поширена практика, хоча в Києві проводять спеціальні сеанси для батьків із дітьми 0+[5], а в кінотеатрах дедалі частіше можна зустріти родини з різновіковими дітьми. У багатьох кінотеатрах діти до 5 років можуть відвідувати сеанс безкоштовно, якщо сидять у батьків на руках. Тобто якщо ви йдете самі з двома дітьми до 5 років, то принаймні за одного доведеться платити.

З ігровими кімнатами теж наче немає проблем, якщо ними не користуватися. У холодні вихідні чи святкові дні багато хто обирає цей вид дозвілля, і тоді простір для розваг переповнюють діти різного віку з різними інтересами і різними наборами інфекцій. Якщо дитина маленька і ще не може сама собі дати раду, то в такому натовпі відпочити майже нереально.

Можна піти в кафе. Ціни і рівень відрізняються від міста до міста, але в принципі вже в багатьох закладах запропонують дитячий стілець, навіть якщо там немає спеціально відведеного місця для малюків. Батьки вже склали чимало переліків кафе для малюків, із якого можна щось вибрати і той заклад навіть може розташовуватися десь неподалік.

Коли ж теплішає і всі виходять надвір, то на всіх вільних просторах миттєво виникають батути всіх марок і мастей, солодка вата, дитячі автомобілі тощо. Усе це виростає просто на шляху дитини і вабить її, а батьки мусять вирішувати, як діяти: пояснювати, що атракціони — то окремий запланований похід, а зараз ви йдете просто гуляти; відволікати дитину або змінювати звичні маршрути (якщо це, звісно, можливо); або ж на щось погоджуватись. Такі нав’язані розваги у не відведених для того місцях викликають питання до їх законності і сплати податків, а ще роздратування — не тільки примусом до витрат, а й неможливістю спокійно погуляти.

Насправді сьогодні можна знайти, куди піти з дитиною, і вибрати те, що буде і цікавим, і доступним за ціною.

Дитячі майданчики

Дитячий майданчик — найочевидніше місце для прогулянок і дозвілля з дитиною, але й тут є певні проблеми.

  • Безпека, а саме відсутність єдиного документа, який комплексно описував би вимоги безпеки. Виходом може бути запровадження європейського досвіду — стандарт безпеки EN1176 та стандарт безпеки до покриття EN1177. Зробити його обов’язковим при встановленні нових майданчиків і поступово адаптувати наявні майданчики до його вимог[6].
  • Доступність: бум створення ОСББ активізував рух з огородження прибудинкових територій разом з майданчиками, що обмежує доступ туди мешканців сусідніх будинків і викликає суперечки в правовому та особистісному полі. 

  • Захоплення територій під будівництво[7].
  • Комфортність наявних майданчиків.

Проблеми благоустрою територій належать до компетенції місцевої влади, проте активна позиція громадян завжди сприятиме ефективнішому втіленню в життя всіх планів і програм. Можна звернутися до місцевого депутата, зібрати гроші за допомогою краудфандінгу, наприклад через проект «Громадський бюджет»[8], та за рахунок грошей ОСББ, якщо воно приватизувало землю.

Усі тексти серії "Діти, діти, куди вас подіти":

 

[1]                      Презентації позашкільних навчальних закладів // Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): http://don.kievcity.gov.ua/content/pozashkilni-navchalni-zaklady.html

[2]                      Міська комплексна цільова програма «Освіта Києва. 2016–2018 роки»: http://don.kievcity.gov.ua/files/2015/9/30/OK-16-18_30.09.2015.pdf

[3]                      Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України, 2017 рік: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publdomogosp_u.htm

[4]                      Наприклад, ініціативи від Національного науково-природничого музею НАН України: https://www.facebook.com/NationalMuseumofNaturalHistoryKyiv/

[6]                      Зона небезпеки. чому треба змінити вимоги до спорудження дитячих майданчиків: http://tvoemisto.tv/blogs/zona_nebezpeky_chomu_treba_zminyty_vymogy_do_sporudzhennya_dytyachyh_maydanchykiv_93441.html

[7]                      Історія успіху на Лисенка, 14: як львів’яни вибороли дитячий майданчик: http://tvoemisto.tv/exclusive/istoriya_uspihu_na_lysenka_14_yak_lvivyany_vyboroly_dytyachyy_maydanchyk_86978.html

[8]                      Платформа реалізації ідей для покращення твого міста!: https://gb.kyivcity.gov.ua/

30 липня 2018
Поширити в Telegram
5128
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
П’ять тез про неоплачувану доглядову працю до Міжнародного дня піклування та підтримки
Генеральна Асамблея ООН проголосила 29 жовтня Міжнародним днем піклування та підтримки (The International Day of Care and Support). З цієї нагоди розмірковуємо над доглядовою працею.
Соло-мама: таємне знання жінок, які самі виховують дітей
У вересні 2020 року я зустрілася з п’ятьма жінками, які народили і виховали дітей самі. В Україні їх називають по-різному: самотні мами, матері-одиначки — і в цих назвах є певна соціальна стигма. На противагу цьому нині дедалі активніше використовують нове поняття — соло-мама. Ця стаття — своєрідне документування жіночого досвіду. Які життєві стратегії використовували мами-соло, що допомагало їм ростити і виховувати дітей, а що заважало? Задокументований досвід жінок має потрапити в спільну жіночу скарбничку, щоб допомогти тим, хто лише починає сольний материнський шлях.
«Гендер в деталях» про материнство й бáтьківство: 11 тез, які мене здивували
Докторка соціологічних наук Олена Стрельник — фахівчиня з питань сучасного материнства та наукова консультантка теми сезону «Материнство і батьківство» на Гендер в деталях. Ми завершуємо тему її підсумковою статтею про основні тези й інсайти нашої збірки матеріалів. Змогли здивувати навіть експертку!