28 березня, 2024

Що робити з дітьми в сучасному місті та скільки це коштуватиме?

30 липня 2018
Поширити в Telegram
4658
Любов Жарова

Дослідниця, викладачка, консультантка. Докторка наук з економіки. Фахово займається питаннями сталого розвитку, що охоплює баланс екологічного, економічного і соціального складників суспільного життя. Гендерні питання — невилучна частина такого розвитку — належать до кола інтересів авторки, яка розглядає їх економічний зріз. Офіційний вебсайт і сторінка у фб.

Читайте також:

Позашкільні заклади для дітей: музичні й художні школи, спортивні секції, гуртки тощо

Якщо є бажання, щоб дитина бачила щось іще, крім шкільних уроків, розвивала свої таланти чи просто треба укріпити її фізично, слід пошукати відповідну секцію для додаткових занять. Є кілька варіантів:

  • заняття спортом;
  • наукова (Мала академія наук) або творча (музична, художня школа) діяльність, курси мов і розмовні клуби;
  • гуртки робототехніки, моделювання, Lego — тепер можна знайти майже все;
  • підготовчі курси й репетитори (онлайн і офлайн).

Розмаїття пропозицій залежить, як правило, від розмірів населеного пункту, амбіцій батьків і кількості дітей.

Тут може виникнути кілька проблем:

  • вартість,
  • територіальна доступність,
  • можливість водити дитину.

Вартість істотно різниться не тільки залежно від населеного пункту, а й у межах одного міста. Якщо район густонаселений і порівняно новий (тобто не має успадкованої інфраструктури, а сучасні забудовники не залишили місця для чогось іншого, крім торгово-розважальних центрів і супермаркетів), то попит набагато перевищує пропозицію і це, природно, сприяє зростанню цін на такі послуги.

Виникає ситуація, коли державні заклади позашкільної активності існують лише в «старих» районах міста. Сьогодні будівництво нових державних (комунальних) закладів майже не ведеться, що звужує можливості для організації дозвілля дитини за «символічну плату».

Інформацію про комунальні позашкільні навчальні заклади можна отримати в департаменті освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу місцевої влади (багато з них мають сайти[1]). Наприклад, КМДА розробила і затвердила Міську комплексну цільову програму «Освіта Києва. 2016–2018 роки»[2], у якій на виховання і позашкільну освіту передбачено виділити за весь період 757 342,2 тис. грн, зокрема

  • з бюджету м. Києва:
    • загальний фонд: 2016 рік — 227 559,6; 2017 рік — 245 257,2; 2018 рік — 258 772,7;
    • спеціальний фонд: 2016 рік — 726,9; 2017 рік — 785,8; 2018 рік — 829,0;
  • із власних надходжень: 2016 рік — 7287,6; 2017 рік — 7845,0; 2018 рік — 8278,4.

За створення умов для доступної позашкільної освіти шляхом формування, утримання і розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб і запитів населення відповідають органи місцевого самоврядування. Саме до місцевих і районних органів слід звертатися із запитами та вимагати дотримання плану розвитку населеного пункту і витрат грошей на розвиток інфраструктури.

Якщо аналізувати лише цифри, то формально проблеми з відвідуванням секцій і гуртків не існує, але по факту ви можете зіткнутися з кількома викликами, що разом зведуть нанівець прагнення долучити дитину до занять спортом чи творчістю.

  • Виклик 1: більшість гуртків і секцій працюють у робочий час, тому якщо ви теж працюєте з 9:00 до 18:00 і не маєте гнучкого графіку або няні чи когось іншого, хто зможе відвести дитину з садочка/школи на гурток, то вибір, чим можна займатися і куди піти, різко скорочується. У цій ситуації дуже привабливі всілякі спортивні клуби, які працюють з 7:00 до 22:00, але в більшості з них не можна оплатити щось одне, наприклад відвідування лише басейну, — треба придбати клубну картку для себе і для дитини (навіть якщо ви не збираєтесь займатися спортом).
  • Виклик 2: якщо дитина хоче займатися чимось конкретним, то саме такого гуртка може не бути поблизу. У районах новобудов майже не існує музичних шкіл, тому якщо дитина хоче займатися музикою, доведеться наймати репетитора.
  • Виклик 3: якщо ви зацікавлені у відвідуванні кількох гуртків, або у вас кілька дітей з різними уподобаннями чи з різних вікових груп, батьки знову стикаються з необхідністю вдосконалювати логістичний хист і підвищувати мобільність.

Звісно, у таких випадках маленькі населені пункти дають багато переваг — від грошових до логістичних, але якщо ви живете у великому місті, то рано чи пізно доведеться з чимось із цього мати справу. Попри всі труднощі, за статистикою 97,8 % дітей віком від 6 до 18 років займаються фізкультурою і спортом не менше як раз на тиждень (у жінок віком від 18 до 80 років цей показник становить 23,2%, у чоловіків — 35,0 %)[3].

Дозвілля

Одна з болючих проблем сучасного міста — майже повна відсутність безплатних місць для дозвілля з дітьми. Безкоштовні тільки ігрові майданчики на прибудинкових територіях і міські парки, та й то останні з певною обмовкою.

Найдоступніші для проведення часу з дітьми державні й комунальні музеї, які дедалі відкритіші для маленьких відвідувачів: вони влаштовують конкурси і квести[4], пропонують екскурсії для дітей різного віку (з урахуванням рухливості й цікавості). Майже в усіх музеях є «дні відкритих дверей», коли їх можна відвідувати безкоштовно, а ще гнучка система знижок для різних верств населення. Приватні ініціативи порівняно дорогі, скажімо, в Києві квиток для дитини в Експериментаріум обійдеться у 200 грн, а в океанаріум — від 130 грн.

Узимку найпопулярніше відвідування торгово-розважальних центрів і кінотеатрів, у теплу пору року — всіляких парків, зоопарків і тих-таки кінотеатрів. Тут треба завважити, що відвідування кінотеатру із зовсім маленькими дітьми і немовлятами — не вельми поширена практика, хоча в Києві проводять спеціальні сеанси для батьків із дітьми 0+[5], а в кінотеатрах дедалі частіше можна зустріти родини з різновіковими дітьми. У багатьох кінотеатрах діти до 5 років можуть відвідувати сеанс безкоштовно, якщо сидять у батьків на руках. Тобто якщо ви йдете самі з двома дітьми до 5 років, то принаймні за одного доведеться платити.

З ігровими кімнатами теж наче немає проблем, якщо ними не користуватися. У холодні вихідні чи святкові дні багато хто обирає цей вид дозвілля, і тоді простір для розваг переповнюють діти різного віку з різними інтересами і різними наборами інфекцій. Якщо дитина маленька і ще не може сама собі дати раду, то в такому натовпі відпочити майже нереально.

Можна піти в кафе. Ціни і рівень відрізняються від міста до міста, але в принципі вже в багатьох закладах запропонують дитячий стілець, навіть якщо там немає спеціально відведеного місця для малюків. Батьки вже склали чимало переліків кафе для малюків, із якого можна щось вибрати і той заклад навіть може розташовуватися десь неподалік.

Коли ж теплішає і всі виходять надвір, то на всіх вільних просторах миттєво виникають батути всіх марок і мастей, солодка вата, дитячі автомобілі тощо. Усе це виростає просто на шляху дитини і вабить її, а батьки мусять вирішувати, як діяти: пояснювати, що атракціони — то окремий запланований похід, а зараз ви йдете просто гуляти; відволікати дитину або змінювати звичні маршрути (якщо це, звісно, можливо); або ж на щось погоджуватись. Такі нав’язані розваги у не відведених для того місцях викликають питання до їх законності і сплати податків, а ще роздратування — не тільки примусом до витрат, а й неможливістю спокійно погуляти.

Насправді сьогодні можна знайти, куди піти з дитиною, і вибрати те, що буде і цікавим, і доступним за ціною.

Дитячі майданчики

Дитячий майданчик — найочевидніше місце для прогулянок і дозвілля з дитиною, але й тут є певні проблеми.

  • Безпека, а саме відсутність єдиного документа, який комплексно описував би вимоги безпеки. Виходом може бути запровадження європейського досвіду — стандарт безпеки EN1176 та стандарт безпеки до покриття EN1177. Зробити його обов’язковим при встановленні нових майданчиків і поступово адаптувати наявні майданчики до його вимог[6].
  • Доступність: бум створення ОСББ активізував рух з огородження прибудинкових територій разом з майданчиками, що обмежує доступ туди мешканців сусідніх будинків і викликає суперечки в правовому та особистісному полі. 

  • Захоплення територій під будівництво[7].
  • Комфортність наявних майданчиків.

Проблеми благоустрою територій належать до компетенції місцевої влади, проте активна позиція громадян завжди сприятиме ефективнішому втіленню в життя всіх планів і програм. Можна звернутися до місцевого депутата, зібрати гроші за допомогою краудфандінгу, наприклад через проект «Громадський бюджет»[8], та за рахунок грошей ОСББ, якщо воно приватизувало землю.

Усі тексти серії "Діти, діти, куди вас подіти":

 

[1]                      Презентації позашкільних навчальних закладів // Департамент освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): http://don.kievcity.gov.ua/content/pozashkilni-navchalni-zaklady.html

[2]                      Міська комплексна цільова програма «Освіта Києва. 2016–2018 роки»: http://don.kievcity.gov.ua/files/2015/9/30/OK-16-18_30.09.2015.pdf

[3]                      Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України, 2017 рік: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publdomogosp_u.htm

[4]                      Наприклад, ініціативи від Національного науково-природничого музею НАН України: https://www.facebook.com/NationalMuseumofNaturalHistoryKyiv/

[6]                      Зона небезпеки. чому треба змінити вимоги до спорудження дитячих майданчиків: http://tvoemisto.tv/blogs/zona_nebezpeky_chomu_treba_zminyty_vymogy_do_sporudzhennya_dytyachyh_maydanchykiv_93441.html

[7]                      Історія успіху на Лисенка, 14: як львів’яни вибороли дитячий майданчик: http://tvoemisto.tv/exclusive/istoriya_uspihu_na_lysenka_14_yak_lvivyany_vyboroly_dytyachyy_maydanchyk_86978.html

[8]                      Платформа реалізації ідей для покращення твого міста!: https://gb.kyivcity.gov.ua/

30 липня 2018
Поширити в Telegram
4658
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Соло-мама: таємне знання жінок, які самі виховують дітей
У вересні 2020 року я зустрілася з п’ятьма жінками, які народили і виховали дітей самі. В Україні їх називають по-різному: самотні мами, матері-одиначки — і в цих назвах є певна соціальна стигма. На противагу цьому нині дедалі активніше використовують нове поняття — соло-мама. Ця стаття — своєрідне документування жіночого досвіду. Які життєві стратегії використовували мами-соло, що допомагало їм ростити і виховувати дітей, а що заважало? Задокументований досвід жінок має потрапити в спільну жіночу скарбничку, щоб допомогти тим, хто лише починає сольний материнський шлях.
«Гендер в деталях» про материнство й бáтьківство: 11 тез, які мене здивували
Докторка соціологічних наук Олена Стрельник — фахівчиня з питань сучасного материнства та наукова консультантка теми сезону «Материнство і батьківство» на Гендер в деталях. Ми завершуємо тему її підсумковою статтею про основні тези й інсайти нашої збірки матеріалів. Змогли здивувати навіть експертку!
Чайлдфрі та штучні матки: якою може бути радикальна відмова від патріархального материнства
Кому належить материнство? Чому воно стало сакральним? Де між поневоленням і повним звільненням від репродуктивної функції розмістити саме «материнство» і задоволення від нього? Фемінізм порушує питання про міфи й очікування від материнства, які роблять цю роль гнітючою і нищать справжність материнського досвіду. Феміністки прагнуть звільнити материнство від цього негативу і дати жінкам альтернативу — як у сценаріях материнства, так і у відмові від нього.