21 вересня, 2017

«Майя та її мами» — подія українського дитячого книжкового ринку

29 травня 2017
Наталія Сліпенко

Книголюбка. Організаторка феміністського літературного клубу «Літературні посиденьки». Книжкова блогерка. Активістка феміністичного руху. Прихильниця інтерсекційного фемінізму. Викладачка англійської мови.

Уперше з дітьми не просто говорять про толерантність, а й роблять це відверто, без метафор і замовчувань. Діти часто розуміють більше, ніж здається, і така відверта розмова-читання про речі, які зазвичай замовчуються, потрібна. «Майя та її мами» — знахідка для батьків (і, можливо, для вчительок та вчителів), які хочуть поговорити з дітьми про інакшість і повагу, але не знають, як до цього підійти.

«Майя та її мами» — подія українського дитячого книжкового ринку

Купити книгу

Про книжку «Майя та її мами» можна сказати багато важливих, правильних речей. Про те, як важливо в Україні порушувати тему різних сімей у публічному просторі, яке значення вона має для виховання у маленьких читачів толерантності і здатності співпереживати. Зрештою, про те, як добре її написано і якісно оформлено.

Та насамперед мушу від себе сказати, яка вона добра. Не інакше як магія поєднує слова Лариси Денисенко й ілюстрації Марії Фої у якусь неймовірну суміш, від якої хочеться посміхатися, радіти, обіймати тих, хто поруч, або принаймні саму книжку.

«Майя та її мами» — оповідь дівчинки Майї, яка вчиться в четвертому класі, де кожна дитина походить з інакшої сім’ї. Майя ділиться з нами історіями родин однокласниць і однокласників. Є дві дівчинки, які народилися внаслідок штучного запліднення. Є дівчинка, яка живе з татом і «другою» мамою, бо її «перша» мама в Австралії. Ще одна живе з бабусею, бо батьки на заробітках за кордоном. Одна живе з мамою і вітчимом. Є діти з дитячого будинку — всиновлені або з наставником. Є діти, батьки яких розлучені. Є дівчинка, тато якої зник в АТО. Є дівчинка з Білорусі, яку виховує тато. Є діти, які живуть з мамами і бабусями, але без татів. Є хлопчик-ром. Є кримський татарин. І є Майя, у якої дві мами.

Чудова авторка задуму Ліза Кузьменко поділилася тим, як у неї виникла ідея: «У США, Канаді й інших країнах уже давно існують художні дитячі книжки, які говорять про ЛГБТ-батьків та дітей, котрі ростуть у таких родинах. Ці книжки допомагають дітям із сімей, де двоє тат або двоє мам, зрозуміти, що їхні сім'ї «нормальні», що в цьому немає нічого поганого або дивного, що таких сімей багато. А також дітям із родин, які народились і виховуються в гетеросексуальної пари, що їхні однокласниці й однокласники можуть жити в інших сім’ях, і головне — щоб вони зростали в любові, а не хто їх виховує. Ідея книжки була така».

Із цим задумом Ліза звернулася до «Видавництва», а отримавши попередню згоду на публікацію книжки, — до Лариси Денисенко. «Я миттєво погодилася, — розповідає пані Лариса, — але розуміла, що історію про дитину в гомосексуальній родині я не напишу. Просто немає досвіду, і тоді треба було б справді проговорювати це з мамами й татами. Та я вибудувала іншу концепцію». Ліза додає: «Лариса Денисенко абсолютно геніально пішла далі цієї ідеї і показала ширшу картину. Вона показала, скільки може бути "нетипових" родин: і родина, де двоє мам, і ромська родина, і родина, де батьки поїхали, а дитина спілкується з ними по скайпу».

Що таке «традиційна родина», якщо в цьому класі у кожної й кожного своя унікальна ситуація? «Немає правильних і неправильних родин, традиційних і нетрадиційних, — каже Лариса Денисенко. — І не можна дискримінувати дитину, котру виховує мати-одиначка, або якщо дитина з’явилася в результаті штучного запліднення, або вона прийомна, або живе з бабусею, або ніколи не бачила тата, або в неї родина, яка належить до національних меншин».

Розібратися з усім цим четвертому класу, де вчиться Майя, допомагає фантастична вчителька пані Юлія. Саме вона підбирає потрібні слова, щоб пояснити щось дітям чи підтримати їх. «Пані Юлія пояснила, що головне — бути людиною і не задиратися. У кожної дитини своя історія, своя родина, і коли в когось усе по-іншому — це не привід ображати й насміхатися».

Тимку, батьки якого розлучені, пані Юлія каже, що він «завжди всіх єднатиме». А коли діти сміялися з моноброви кримського татарина Раїса, «пані Юлія пояснила, що висміювати когось за зовнішність — дурне діло. Адже всі ми різні». Так крок за кроком кожна історія розповідає дітям про те, що головне в родині — зовсім не її склад.

«Майя та її мами» не просто книжка. Це подія українського дитячого книжкового ринку. Вперше з дітьми не просто говорять про толерантність, а роблять це відверто, без метафор і замовчувань. Діти часто розуміють більше, ніж здається, і така відверта розмова-читання про речі, які зазвичай замовчуються, потрібна. «Майя та її мами» — знахідка для батьків (і, можливо, для вчительок та вчителів), які хочуть поговорити з дітьми про інакшість і повагу, але не знають, як до цього підійти. А навіть якщо знають, робити це в компанії з такою милою головною героїнею набагато цікавіше.

Те, наскільки потрібна була «Майя» українським читачам, видно навіть із реакції дорослих на цю книжку. «Більшість людей зізнавалися, що плакали під кінець книжки, — поділилася враженнями співзасновниця "Видавництва" Лілія Омельяненко. — Цікаво було, коли одна дівчина сказала, що прийшла у відділення "Нової пошти", розгорнула і там-таки сіла й прочитала. Не хотіла йти, поки не закінчить».

Нам потрібні таки книжки. Те, що «Майя» з’явилася, що її вдалося написати і видати і на неї є попит — це ознака того, що суспільство принаймні частково готове ставати відкритішим, більше поважати розмаїття, зрештою, просто добрішати.

«Пані Юлія каже, що діти мають рости в любові. Неважливо, чи ти живеш із маленькою сім’єю, чи з великим родом. Неважливо, чи ти рідна дитина, чи не зовсім. Неважливо, скільки в тебе мамусь або татусів. Важливо, щоб у родині панували любов і повага, бо це і є головні цінності».

«Розревілася на останній сторінці, уявляючи світ таким, як клас Майї», — пише користувачка Margarita на Goodreads. Завдяки «Майї» сьогодні ми маємо можливість не лише уявити собі цей світ, а й зробити до нього маленький крок.

29 травня 2017
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Про підсумки конкурсу гендерних педагогічних проектів
17 творчих робіт зі шкіл Харківської області змагалися на конкурсі педагогічних розробок з гендерних студій, який відбувся за підтримки Фонду імені Генріха Бьолля в Україні. Читач(к)ам пропонуємо результати регіонального експерименту. 
Геть дискримінацію зі шкільних підручників
EdCamp Ukraine і Гендерний центр «Крона» готують спеціалісток і спеціалістів для проведення антидискримінаційної експертизи шкільних підручників і програм. Як саме це відбувається і які матиме наслідки — докладно у статті.
Вона написала фемінізм
Протягом березня 2017 в Музеї книги і друкарства України тривав проект «Якими нас прагнете: фемінізм в українській літературі», який складався з книжково-графічної виставки і лекторію. Це був своєрідний екскурс в історію зародження жіночого руху в Україні в кінці ХІХ століття, його впливу на літературу та відродження у феміністичних студіях 80–90-х років минулого століття. Пропонуємо віртуальну екскурсію проектом.