4526 Говорячи про зміну клімату, ми найчастіше думаємо про спекотне літо, знищені екосистеми чи нещасних білих ведмедів на льодовиках, що тануть. Менше розмірковуємо про економічні наслідки, хоча на минулорічному Світовому економічному форумі екологічні виклики вже визнали головною загрозою для світової економіки на найближчі роки. Про соціальний, і особливо ґендерний аспект проблеми, згадуємо ж в останню чергу. У той час як спільноти, які найбільш вразливі до зміни клімату, – це часто ті ж самі спільноти, де різко виражена ґендерна нерівність. І ці дві проблеми посилюють одна одну.
Хто володіє ресурсами, той володіє світом
Зміна клімату прямо чи опосередковано обмежує доступ до джерел води та їжі. Через надмірну спеку висихають водойми та падає врожайність, повені та екстремальні погодні явища руйнують домівки, убивають худобу, знищують поля. Ванесса Накате, кліматична активістка з Уганди – країни, що особливо залежна від сільського господарства – говорить, що відсутність дощу для її країни – це «голод та смерть для найменш привілейованих». Першими відчувають це на собі старші люди, молодь, етнічні, ЛГБТІ-спільнота й жінки, особливо з бідних та корінних спільнот. Експерти з Міжнародного союзу охорони природи дослідили, як проблеми з довкіллям, зокрема і зміна клімату, посилюють ґендерно обумовлене насильство.
Жінки в багатьох частинах світу більше залежать від природних ресурсів. Вони часто не мають доступу до освіти, гідної оплачуваної праці і більше відповідають за домашнє господарство та вирощування продуктів. У той же час, вони не контролюють ні вирощений врожай, ні землю, на якій працюють – влада над цим, а отже і над життям жінок, у руках чоловіків. Це призводить до загострення конфліктів, особливо між партнерами. Наприклад, в Уганді виявили, що через падіння врожайності і втрату культур на продаж, чоловіки намагалися продати урожай, вирощений жінками для дому. Це призвело до частіших випадків побиття жінок чоловіками, хоча траплялися і зворотні ситуації.
Посттравматичний синдром, нестача життєво необхідних ресурсів, втрата власності внаслідок природних катаклізмів посилюють відчуття безсилля. На голів родин лягає особливий тиск через потребу забезпечувати родину. Таким чином виникають конфлікти за їжу та воду всередині спільноти, і значно зростає рівень жорстокості серед чоловіків. Наприклад, після двох тропічних циклонів у Вануату у 2011 році рівень домашнього насильства зріс на 300%. А в Австралії у 2013 році виявили, що в особливо засушливі роки чоловіки частіше вдавалися до алкоголю та наркотиків — частково й через фінансовий тиск на них — через що зростав рівень насильства над жінками.
Обміняти себе на їжу
За даними ІРСС (Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату), сама лише зміна клімату може призвести до крайньої бідності від 3 до 16 мільйонів людей. І це торкнеться в першу чергу тих регіонів, де люди вже страждають від нестачі ресурсів і змушені вдаватися до крайніх заходів заради виживання. Нтоя Санде з Малаві, наприклад, вийшла заміж у 13 років. Її родина не мала коштів навіть на те, щоб віддати дівчинку в школу, а через повені родина втратила увесь урожай з невеликого шматочка землі, який мали. «Вони сказали мені, що я мушу [вийти заміж], бо тоді буде на одну людину менше за столом. Я мусила вийти заміж, бо вони не мали достатньо, аби прогодувати всю родину», — говорить жінка.
В усьому світі 650 мільйонів жінок були одружені до 18 років. У Нігерії, де рівень дитячих шлюбів найвищий, 77% опитаних жінок у віці 20-49 років вийшли заміж у ранньому віці. Серед чоловіків ця частка складає всього 5%. Такі заходи дійсно полегшують фінансовий тягар для бідних родин. Але вони не лише порушують права дітей, а й підвищують ризик насильства та експлуатації у родинах. Жінкам рідко дозволяють здобувати освіту, тому вони стають цілковито залежними від чоловіків. І хоча прямого зв’язку ранніх шлюбів і зміни клімату поки не досліджували, однак економічні наслідки екологічної проблеми впливають зрештою і на прийняття таких рішень.
Дослідження також показують зв’язок природних катаклізмів із торгівлею людьми та сексуальною експлуатацією. Наприклад, після повені на Фіджі у 2014 діти залишалися вдома замість уроків. Деякі робили це, щоб піклуватися про молодших членів родини. Деякі заробляли на життя секс-роботою. Понад 80% жертв секс-торгівлі – жінки та дівчата.
Тернистий шлях виживання
Через обов’язок опікуватися домом, жінки також частіше змушені займатися збором води, деревини для готування і обігріву та їжі. Втрата цих ресурсів означає, що їм доводиться щодня долати довші відстані до джерел, часто – у сильну спеку із небезпекою для здоров’я. Однак також, відходячи далі від домівок, вони наражаються на більший ризик, адже ресурси – обмежені, а охочих скористатися з них – багато.
І це трапляється не лише вдома, а й у таборах і прихистках для людей, що постраждали від надзвичайних ситуацій, пов’язаних з природними явищами. За оцінкою Данської ради у справах біженців (DRC), у Південному Судані у 2012 році жінки визнавали похід за дровами за межі табору найбільшим ризиком для себе. Вони стикалися зі зґвалтуванням, сексуальним зловживанням та домаганнями у місцях збору дров та води.
Міжнародна організація «Лікарі без кордонів» (MCF) у 2005 році також повідомляла, що протягом півроку 82% звернень через зґвалтування до їх клініки у Західному Дарфурі (Судан) стосувалися тих випадків, коли жінки виконували свої побутові завдання. Комісія з питань біженців серед жінок (WRC) отримала схожі результати у 2011 році на сході Чаду – тут 91% випадків насильства щодо жінок трапився під час збору дров.
Переселення людей через кліматичні катастрофи також може негативно вплинути на стосунки між переміщеними особами та місцевими мешканцями, і від цього так само страждають в першу чергу жінки, що добувають ресурси для виживання. У звіті Жіночої комісії з питань жінок та дітей біженців за 2006 рік зазначається, що непальські спільноти винаймали так званих «лісових охоронців». Ті крали деревину у жінок з інших спільнот, що збирали її для палива, ув’язнювали їх, змушували платити штрафи, били, а іноді навіть ґвалтували та вбивали. Намагаючись врятувати свої сім’ї від однієї загрози, жінки наражаються на інші.
Врятувати чи запобігти
Постраждалим від наслідків зміни клімату надається допомога: численні організації забезпечують вразливим спільнотам прихисток, воду чи харчі. Однак допомога та підтримка не завжди безпечна для жінок та інших вразливих груп. Траплялися випадки сексуальної експлуатації дітей працівниками гуманітарних служб, охорони чи місцевими лідерами. «Якщо в тебе немає дружини, сестри чи доньки, щоб запропонувати її працівникам громадських організацій, тобі складно отримати доступ до допомоги», - зазначив чоловік зі Сьєрра-Леоне в оцінці, проведеній UNHCR та британським відділенням організації «Врятуймо дітей» у 2002. В інших випадках повідомляли також про вимагання грошей за те, щоб потрапити у список тих, хто отримує допомогу. І навіть у ці списки могли потрапити лише чоловіки.
Умови життя біженців, що постраждали від кліматичних катастроф, теж не завжди безпечні. Як вже згадувалося, жінки зазнають численних випадків насильства під час пошуку їжі чи дров навіть поблизу гуманітарних центрів. Крім того, наприклад, після двох циклонів на Фіджі у 2012 деяких жінок, що мешкали у центрах допомоги, примушували до сексу власні партнери. А опитування у Банґладеші у 2015 показало, що 93% жінок не вважають умови у центрі комфортними для себе через відсутність жіночих вбиралень чи вимушене проживання на одній території з чоловіками.
Тому порятунок після катастрофи – це не завжди допомога. Насильство не зникає і навряд зможе зникнути, допоки у світі існує бідність, нерівність, голод і спрага. Протидіяти насильству - це протидіяти усім цим загрозам і тому, що їх спричиняє.
Як зміна клімату впливає на українок
Через незвично низьку кількість снігу цієї зими нам в Україні вже бракує питної води, а урожаї озимих культур під загрозою. Минулого літа частина України була охоплена посухою, а в південні області воду для поливу доводилося завозити із сусідніх областей. Прогнози на цей рік ще більш невтішні. Наслідки глобальної зміни клімату вже відчуваються навіть українками, хоч для нас вони не такі жорстокі, як для мешканок бідніших регіонів світу.
Це ускладнить життя людей, і особливо жінок, у сільській місцевості, де за питною водою доводиться ходити часом на значні відстані, а води для поливу може взагалі не бути. Втрата життєво необхідних ресурсів - води та їжі - це так само фінансові збитки, стрес, падіння рівня життя, що може призвести до зростання насильства. До того ж, жінки більш схильні до самопожертви заради родини: відмовлятися від їжі чи води на користь дітей, наприклад, що негативно впливає на фізичне та психологічне здоров’я.
Природні катастрофи не завжди сприймаються як причини жорстокості, але вони є потужним чинником, що посилює цю жорстокість. Відповідальність за глобальну кліматичну кризу лежить на кожній із країн, що розвинулася чи розвивається за рахунок експлуатації природи, яка тепер відплачує найбільш вразливим. Тому боротьба з цією кризою, відмова від викопного палива, свідоме споживання ресурсів та відновлення екосистем – це не лише захист природи в тому значенні, до якого ми звикли звужувати слово «природа» - тварин та рослин. Це захист прав дівчат, жінок та усіх вразливих верств населення заради соціальної та кліматичної справедливості.
За допомогу у підготовці матеріалу дякую Марії Гур’євій та Дар’ї Мізіній, Amnesty International Ukraine.
