22 вересня, 2017

Виклик стереотипам: «Гендер для всіх» Тамари Марценюк

4 квітня 2017
Ірина Славінська

Журналістка та перекладачка. З літа 2015 року була запрошена координувати кампанію боротьби проти сексизму в медіа та політиці "Повага". Наприкінці 2016 року увійшла до правління "Українського жіночого фонду".

Про гендерний бестселер авторства Тамари Марценюк, який вже скоро потрапить на книжкові полиці!

Виклик стереотипам: «Гендер для всіх» Тамари Марценюк

Зробити передзамовлення книги

Презентація 11 квітня.

Згадуючи щоденний досвід розмов про гендерні виклики в Україні, я можу підсумувати, що в багатьох таких розмовах і суперечках знову й знову виникає однакова проблема: ти говориш про кругле, а твій візаві — про кисле. І домовитися шансів мало, тому що суперечки ніби ведуться різними мовами. Ти про різницю заробітних плат, а тобі — про традиційну пошану до жінки як берегині роду. Книжка «Гендер для всіх» Тамари Марценюк — це довгоочікувана для мене особисто праця, готова універсальна відповідь на запитання «чайників», що такого почитати б про фемінізм.

Тамару Марценюк читачки й читачі цього ресурсу точно знають як дослідницю, вправну лекторку, авторку академічних і популярних статей на гендерно чутливі теми. Тут хочеться додати окремий комплімент за широту дослідницького кругозору, який охоплює життя інших дискримінованих груп, як-от ромів, ЛГБТ-спільнот та ін. Особисто я саме від Тамари колись уперше почула, що в житті жінок у сільській місцевості через брак відповідного досвіду існують особливі гендерні виклики. Важливою віхою у її академічній і просвітницькій роботі стало створення онлайн курсу з гендерних студій для освітньої платформи Prometheus. Саме цей курс, а також вибрані статті і результати проведених досліджень стали змістовою основою книжки «Гендер для всіх».

Прочитати її, справді, можуть усі. Структура книжки дуже добре засвідчує популяризаційний задум. Книжку відкривають кілька сторінок із роз’ясненням термінів та історичних горизонтів гендерних студій і критики. Не варто їх пропускати, адже без цих пояснень дальше читання для «чайників» буде складним. Так, книжка не переобтяжена зайвою термінологією, але теоретичний вступ потрібний, щоб переконатися, що авторка зі своїми читачами говорить однією мовою. А далі починаються детальні case-study. У них описано стан справ у різних галузях під кутом зору гендерної критики та викладено теоретичне підґрунтя, щоб допомогти зробити власні узагальнення й висновки на конкретних прикладах.

Дуже добре, що серед цитат із реальності знайшлося місце і для щоденних спостережень, зокрема про життя чоловіків в Україні. Скажімо, Тамара Марценюк завважує один аргумент, який і мені часто доводиться чути від читачів і слухачів: «чи не одинока сфера, у якій чоловіків, на думку правозахисників, дискриміновано, — це татівство. Справді, у нас чоловіка часто сприймають передусім як “гаманець”, а не емоційно залученого тата».

Моя улюблена частина книжки «Гендер для всіх» — епізоди, у яких ідеться про аргументи на користь певних тез, наприклад, ширшого залучення жінок у великий бізнес і політику. Дещо з них хочеться роздрукувати і роздавати як універсальну брошуру з відповідями на найпоширеніші дурні тези. Наприклад, Тамара нагадує комічну і водночас сумну історію: «У серпні 2016 року депутат Антон Геращенко заявив Надії Савченко, що їй “було б чудово зайнятися влаштуванням свого особистого життя”, і він їй бажає “народити дітей”. Цікаво, чи щось подібне нардеп сказав би своєму колезі-чоловіку. Звісно, ні, таких речей чоловікам, особливо депутатам, не кажуть». Тут і історія, і її оцінка, і пояснення, що саме тут не так. І дотепно, хоча й трохи крізь сльози.

Друга особливість подачі матеріалу, яка дуже імпонує, — регулярні згадки про світовий досвід і зарубіжні практики. Так гендерна дискримінація в Україні не видається одинокою у своїх проблемах чи відірваною від контексту, ба більше, виявляється, рішення системних проблем уже існують, тож можна заощадити час і сили на вигадуванні велосипеда. Ці контексти важливі ще й нагадуванням про власні зобов’язання України. І щоразу, коли хтось щось заперечує про «сімейні цінності», можна нагадувати, наприклад, про Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Сюди можна додати й ретельно підібрані цитати з українських законів — більш і менш дискримінаційних.

Від теорії Тамара Марценюк веде читачів до практики. Це особливо помітно в розділі про сексизм, зокрема в рекламі, тут можна знайти також алгоритм звернення у відповідні органи контролю з приводу сексистської реклами. Хочеться подякувати і за згадку низки гендерних ініціатив в Україні — і неурядових, і офіційних, і неінституціоналізованих, і всіх інших. Пишу про це окремо, бо часто випадає читати тексти про українські гендерні виклики, написані так, ніби матеріал для них збирали у відкритому космосі, без усвідомлення тяглості (щонайменше з 1991 року, але варто копати глибше).

Далі можна детально говорити про кожен розділ, але я не робитиму спойлерів (так, вони можливі навіть у розмові про посібник!). Натомість завершу підсумком.

Книжка Тамари Марценюк — як та інклюзивна «парасолька», під якою вмістилося багато речей про фемінізм сьогодні: участь чоловіків, боротьба проти сексизму в медіа й політиці, представленість і видимість жінок у публічному житті, дискусії навколо релігійного впливу тощо. Пояснюючи (французькі інтелектуали тут вжили б дієслово «викриваючи»), як функціонує розподіл влади, де (як і чому?) хтось «дорослий» повністю керує безправними «дітьми», Тамара Марценюк пропонує зручну структуру для ширшої розмови. І під цією «парасолькою» стає можливою аналогічна розмова про дискримінації за іншими ознаками. Такий ракурс мені особисто дуже близький. Він загалом відповідає актуальній українській ситуації, де від утисків однаково страждають такі різні групи. Сьогодні в Україні право домінувати над ними утверджують за собою структури влади, які визначили себе як «нормальні». Якщо білі здорові молоді гетеросексуальні чоловіки — це «норма», то поруч із ними відкрита лесбійка, тато з дитячим візком, дідусь на милицях чи бабуся, котра ковзає по ожеледиці, однаково «ненормальні». І однаково незахищені в публічному просторі.

Про авторку:

Кандидатка соціологічних наук, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії, викладає курси на гендерну тематику «Вступ до гендерних студій», «Гендер і політика», «Маскулінність і чоловічі студії», «Фемінізм як соціальна теорія та суспільний рух» та інші. Авторка близько 80 наукових праць, низки публіцистичних статей, розділів підручників. Поділяє ідею публічної соціології — науки і досліджень заради суспільних змін, тому постійно бере участь у різноманітних міжнародних дослідницьких і викладацьких проектах, останній із яких стосується участі жінок у воєнних діях в АТО.   
Авторка курсу “Жінки та чоловіки: гендер для всіх” на онлайн-платформі «Prometheus». 

4 квітня 2017
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Про підсумки конкурсу гендерних педагогічних проектів
17 творчих робіт зі шкіл Харківської області змагалися на конкурсі педагогічних розробок з гендерних студій, який відбувся за підтримки Фонду імені Генріха Бьолля в Україні. Читач(к)ам пропонуємо результати регіонального експерименту. 
Геть дискримінацію зі шкільних підручників
EdCamp Ukraine і Гендерний центр «Крона» готують спеціалісток і спеціалістів для проведення антидискримінаційної експертизи шкільних підручників і програм. Як саме це відбувається і які матиме наслідки — докладно у статті.
Вона написала фемінізм
Протягом березня 2017 в Музеї книги і друкарства України тривав проект «Якими нас прагнете: фемінізм в українській літературі», який складався з книжково-графічної виставки і лекторію. Це був своєрідний екскурс в історію зародження жіночого руху в Україні в кінці ХІХ століття, його впливу на літературу та відродження у феміністичних студіях 80–90-х років минулого століття. Пропонуємо віртуальну екскурсію проектом.