23 жовтня, 2018

Жінок — у політику!

13 вересня 2018
Тамара Злобіна

Кандидатка філософських наук, мистецтвознавиця. Редакторка ресурсу «Гендер в деталях». Закінчила Національний інститут стратегічних досліджень при Президенті України. Працює з темами розвитку громадянського суспільства та інноваційного світогляду, гендерної рівності, фемінізму, сучасного мистецтва. 

Політичні рішення залежать від наявних знань, а фокус уваги — від повсякденного досвіду. Досвід чоловіків і жінок відрізняється з огляду на закріплені в суспільстві гендерні ролі, тому рівне представництво обох статей в органах влади необхідне для гармонійного управління спільними справами. 5–10 % жінок у «чоловічій» політичній сфері змушені посміхатися на сексистські жарти і доводити, що вони «мужики». 30–40 % жінок становлять критичну масу, здатну змінити правила гри і винести нові питання й ідеї на публічне обговорення. Ми хочемо бачити вчетверо більше жінок у політиці, аніж тепер. Як цього досягнути — розповімо в матеріалах нової теми сезону. Запрошуємо до співпраці!

Чи має стать якесь значення для політики в часи, коли рівне виборче право існує понад сто років, а рішення ухвалюються на основі раціональних міркувань, а не залежно від фізичної сили чи репродуктивних можливостей? Відповідь «ні, стать не має для політики жодного значення» здається очевидною. Однак рішення залежать від наявних знань, а фокус уваги — від повсякденного досвіду. І тут треба визнати, що повсякденний досвід чоловіків і жінок відрізняється з огляду на закріплені в суспільстві гендерні ролі.

Згадаймо вулиці українських міст, з їхніми вузькими тротуарами, захаращені МАФами й перегороджені припаркованими автомобілями. Молоді батьки добре знають, як важко буває протиснутись з візочком між авто і стіною. А якщо ще зима, і кожної миті з даху може звалитися бурулька, то звичайний похід у магазин перетворюється на ігри на виживання. До речі, а чи в кожен магазин можна зайти з дитячим візком? Чи всюди є пандуси? Подекуди в крамницях навіть мають нахабство писати оголошення «з візками заборонено»...

Як це все стосується політики? А хто встановлює норми ширини тротуарів, правила паркування в місті, житлобудівні норми? Хто стежить за їх дотриманням і виконанням? Ми звикли, що політика — це сфера «влади», а «влада» — це такий безформний монстр-небожитель, який десь там, не має жодної персоніфікації в повсякденному житті, отже, і вплинути на «владу» неможливо. Насправді ж ніякої «влади» немає, — є державні органи і посадові особи з чіткими зонами компетенції.

Тротуари, парковки, пандуси, благоустрій тощо — це компетенція виконавчих органів міських рад і головних архітекторів, діяльність яких контролює громада міста через депутатський корпус. Затвердження норм і правил — повноваження Верховної Ради і профільних міністерств.

І тут починається найцікавіше. Соціологічні дані показують, що серед тих, хто пересувається містом пішки, більшість становлять жінки, діти і люди похилого віку. Натомість чоловіки переважно їздять власними авто. А ще чоловіки набагато менше часу присвячують домашньому господарству, догляду за дітьми й літніми людьми, отже, дуже мало знають про потреби і проблеми цієї сфери. Якщо більшість депутатів — чоловіки, якщо чоловіки очолюють профільні установи, є головними архітекторами і міськими головами (та пересуваються по місту власними авто), чи буде зручність і доступність міського простору серед їхніх політичних пріоритетів? Чи пріоритетом № 1, згідно з гендерною роллю «чоловіка-годувальника», буде дерибан?

А чи є це все пріоритетом для умовної «тимошенко»? «Он вона жінка, і що вона зробила?!» — витягнуть козир із рукава противники гендерної рівності. І не задумаються, що тезу «он у нас кравчук-кучма-ющенко і всі решта — чоловіки, і що вони зробили?!» ніхто не озвучить.

Жіноча стать не є гарантією порядності, компетентності і добрих намірів. Ба навіть не гарантує прихильності до ідей гендерної рівності. А проте багаторічні дослідження парламентських процесів у європейських країнах демонструють, що реальні політичні зміни починаються тоді, коли раніше недопредставлена група набирає більше як 30 %. 5–10 % жінок у «чоловічій» сфері вимушені посміхатися на сексистські жарти і доводити, що вони достатньо «мужики», щоб тут бути. 30–40 % жінок становлять критичну масу, здатну змінити правила гри й уявлення про сферу (політики, керівництва) як про чоловічу.

30 і більше відсотків жінок на керівних посадах і в політичному представництві здатні винести нові питання й ідеї на публічне обговорення, по-новому розглянути й ефективніше вирішити старі проблеми, боронити інтереси тих груп населення, що їх репрезентують. Зрештою, якщо чоловіків «у владі» близько 90 %, то нові обличчя, які ми так хочемо побачити, з більшою ймовірністю жіночі.

Уже маємо позитивну тенденцію. Відсоток жінок в українському парламенті повільно, але невпинно зростає.

Інфографіка видання update.com.ua

Ми, редакція «Гендер в деталях», хочемо, щоби після виборів 2019 року кількість жінок в українському парламенті зросла стрибкоподібно і сягнула мінімум 40 %. Ми віримо, що ця зміна благотворно вплине на все українське суспільство, що жінки зможуть змінити правила гри і нарешті перетворити «владу» з монстра-небожителя на зрозумілий і доступний сервіс для громадян і громадянок України.

Не будемо голослівними. Наша віра спирається на знання. З 2014 року уряд Швеції офіційно провадить феміністичну політику. У 2018 році до Швеції приєднався уряд Канади. Принцип «гендерного мейнстрімінгу» (врахування можливих наслідків для чоловіків і жінок при ухваленні будь-яких громадсько-значущих рішень, як то закони, бюджет, міське планування, шкільні правила тощо) засадничий для політики Євросоюзу й ООН.

Приклади застосування гендерного мейнстрімінгу у Швеції. Джерело: проект «Гендерно орієнтоване бюджетування в Україні»

В Україні ми не маємо доступу до найкращих світових напрацювань через стереотипи у ставленні до слів «фемінізм» і «гендер», а нам є чого повчитися. Отож у межах теми сезону «Жінок — у політику!», яка триватиме з вересня 2018 по березень 2019 року, нас цікавлять такі питання.

1.   Видимість жінок

Хай там чого досягнули жінки, вони часто зникають зі сторінок підручників через сексистські стереотипи тих, хто пише історію. Ми згадаємо жінок, які в різні часи жили на планеті Земля і керували своїми спільнотами (селищними радами чи величезними імперіями), які воювали й урядували, плели інтриги і формували коаліції. Якщо побутує думка, що «політика не жіноча справа», так згадаємо всіх жінок, які нею займалися і займаються!

2.   «Не Тимошенко єдиною»

Жінки-депутатки і посадовці різних рівнів уже є, але часто про них пишуть у стилі «блондинка стала губернатором». Хто ж ці сучасні діячки і чого вони досягли.

Для наповнення першої й другої підтеми ми шукатимемо волонтерок і волонтерів, бажано з освітою у сфері історії, журналістики, права, політології, міжнародних відносин. Стежте за оголошеннями на наших сторінках, можливе стажування в міжнародному фонді!

3.   Історичний блок

Яка історія боротьби за виборче право. Чому можливість обирати і бути обраною була такою важливою для суфражисток. Як відбувався цей процес у різних країнах.

Владні повноваження, якими володіли жінки в Україні. Вітчизняні політикині різних епох.

4.   Теорія

Що таке політика. Як жінки формували ключові концепти нинішньої політології. Розглянемо досягнення теоретикинь — від Ханни Арендт до Шанталь Муфф. Що таке феміністична політика та як вона поєднується з активізмом?

5.   Гендерна політика

Як працюють квоти. Що таке гендерна пріоритизація (мейнстрімінг). Коли і чому питання гендерної рівності стало ключовим для міжнародних організацій і прогресивних урядів. Чому деякі уряди декларують свою політику як «феміністичну».

Що таке гендерна чутливість і чому вона потрібна посадовцям. Які є упередження щодо жінок у законодавчих і виконавчих органах та як їм протистояти. Чому виборцям варто голосувати за жінок.

6.   Чого ми хочемо?

Які інтереси жінок як виборчинь і громадянок України. Які наразі є проблеми в законодавстві і практиках урядування, які зміни потрібно впровадити. Які гендерно-чутливі політики будуть корисними для всіх громадян України незалежно від статі.

7.   Майбутнє

Світ змінюється і до цього треба пристосовуватись. Які політичні дискусії на горизонті?

8.   Мистецький блок

Як кіно, література і образотворчі мистецтва говорять про гендер і політику.

9.   Ваші пропозиції

Як завжди, запрошуємо до співпраці! Платимо гонорари за дослідницькі статті й аналітичні есе різного обсягу (сума гонорару обговорюється залежно від формату статті); особисті спостереження, короткі коментарі, візуальний матеріал, колонки, відгуки на статті, книжки, фільми тощо пропонуємо публікувати на волонтерських засадах. Редакторська пошта: [email protected]

13 вересня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Політика і материнство: quo vadis?
За всю історію модерного державотворення жінки стояли на чолі 56 зі 146 держав світу (38 %). Із 15 жінок, які керували державами станом на березень 2017 року, восьмеро досягнули цього вперше в історії своїх країн. Новозеландка Джасінда Ардерн — друга у світі жінка, яка народила дитину на посаді голови держави. Першою була Беназір Бхутто, котра стала матір’ю 1990 року, обіймаючи посаду прем’єр-міністерки Пакистану. Засаднича різниця між Бхутто й Ардерн — те, що Бхутто народжувала таємно, вийшла на роботу, щойно їй дозволив лікар, і продовжувала керувати країною, ніби нічого не сталося. У Ардерн була можливість узяти відпустку по догляду до дитиною. Усі, хто народжує, обіймаючи в цей час високі політичні посади, — передвісниці нової ери в політиці та нової ролі жінок, матерів у політичних процесах.