2819 
Одного сонячного дня я нарешті зустрілася з подругою в кав’ярні. Я мріяла про цю зустріч, бо провела майже рік соціально усамітненою — локдаун виявився жорсткішим через вагітність і народження дитини.
— Вітаю, тепер соціальний тиск на тебе лишився в минулому, — зустріла мене моя бездітна подруга.
Я здивувалася і поцікавилася, про що саме вона говорить.
— Хіба ти не всім усе довела? — запитала вона, маючи на увазі народження дитини.
Справді, наше суспільство досі вважає жінку неповноцінною, допоки матримоніальні й материнські плани не втілено в життя. Кар’єра, психічна стабільність, особисті інтереси жінок зазвичай мало цікавлять близьке і далеке оточення.
Народивши, жінки сподіваються, що більше нічого не треба буде доводити. Та цим сподіванням не судилося збутися. Справжнє катування соціальними очікуваннями лише починається. Ми живемо в країні непроханих порад, де обов’язково все розкажуть і підкажуть з особливим місіонерським натиском. Твої родички/-і, сусід(к)и, жінка з візочком і дядько з ютубу — геть усі порадять, як правильно виховати твою дитину.
У тебе все болить, ти відчуваєш дискомфорт від змін у тілі, але тобі не дуже співчувають, бо тепер ти мати і не маєш права скиглити. Якщо скаржишся на втому, депресію чи безпорадність, то як ти справишся з високою відповідальністю за дитину?
Жорсткий пресинг починається з вагітности і триває вже після пологів. Ходиш до спортзалу з округлим животом — не дбаєш про здоров’я дитини. Не займаєшся спортом узагалі — перетворюєшся на квочку, у якої лише пелюшки на думці. Не привчаєш до рук — позбавляєш дитину відчуття психологічної безпеки. Часто береш на руки — розбещуєш і садиш на голову. Статус поганої матері ти отримуєш автоматом при виписці з пологового, а звання хорошої ще треба заслужити. Тільки не зрозуміло як, бо методів виховання більше, ніж рецептів борщу.
Спостерігаючи за жінками на дитячих майданчиках, можна виділити умовно два типи. Одні збираються в групи чи пари і розмовляють лише про дітей. Про те, де робити щеплення і чи робити взагалі, які нові дитячі девайси з’явилися на ринку і де купити дешевше. Є й інші матусі, які ходять у навушниках і уникають «мамських» розмов. Саме негласні очікування від жінок створюють такі різні поведінкові моделі. Суспільні очікування сповнено протиріч: від тебе вимагають, з одного боку, ідеально скласти іспит з материнства, з іншого боку, не перетворюватись на «квочку» і все встигати (тут мають бути кар’єра, стосунки, ідеально вилизаний дім, спортивна фігура). Ну, і треба ще, щоб діти нікому не заважали і були непомітними в громадському просторі.
Одна відома журналістка написала в блозі про народження сина. Пологи проходили з айфоном у руках — породілля редагувала важливе інтерв’ю. Вона вийшла на роботу через три дні після пологів, і все — це був останній її допис про дитину. Новоспечена мати завзято працює, звітуючи в блозі про свою 24/7 включеність. І я її розумію, адже таку поведінку провокують зовнішні очікування: люди декларують безмежну повагу до жінки в декреті, а водночас перестають сприймати її як особистість і професіоналку. Хочеш уникнути цієї долі — постійно доводь свою професійну дієздатність і боєготовність. Соціум очікує від жінки-професіоналки абсолютної непомітности її материнської ролі. Тобто щоб зразу ж вистрибнула назад у соціальне й робоче життя, в ідеалі з підтягнутою дупою і без суттєвих зовнішніх змін.
З іншого боку, суспільство очікує безмежної витримки і не менш безмежної самопожертви від матерів. Хороша мати не дратується, не злиться, щохвилини вдячна всесвіту і впевнено ладнає з дитиною. Наче в комплекті з немовлям іде інструкція із застосування. «Ти ж мати, ти сама все відчуєш», — приготуйтеся чути цю мантру з кожної праски.
Хоча жінки вважаються головними відповідальними за дітей, суспільство одночасно готове без кінця засуджувати вибір, який вони роблять. Будь-який. Не годуєш груддю — засудять консерватори і прихильники грудного вигодовування. Годуєш лише груддю — скажуть, що недогодовуєш і взагалі сектантка. Погладшала після пологів — безхарактерна слабачка, яка жере за двох. Не набрала ваги — егоїстка, яка думає лише про фігуру. І так до нескінченности.
Хотіла написати ще з десяток сторінок про очікування чоловіків, але вчасно зупинилася, бо хочу присвятити цю статтю лише жінкам. Поміркуймо, чиї очікування ми намагаємося виправдати, і зробимо перший важливий крок, щоб відкинути їх, клятих, подалі. Ми проживаємо одне, цінне, дуже цінне життя, тож давайте робити добре собі, а не виправдовувати очікування абстрактних або й дуже конкретних «їх».
