10 жовтня, 2024

Дитина «принесла» з садка чи школи стереотипи: що робити?

31 травня 2018
Поширити в Telegram
10914
Марта Приріз

Працює з підлітками і дорослими

Дитина «принесла» з садка чи школи стереотипи: що робити?

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці», і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути помічними. Здивовані? Стереотипи допомагають нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Стереотипи дозволяють нам швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Стереотипи трохи нагадують грип: їх можна «підчепити» і засвоїти — «заразитися», але при детальному розгляді вони трансформуються чи навіть зникають. Тоді людина знову стає «здоровою», тобто аналізує інформацію, перш ніж наліпити на неї ярлик і відкласти в комірку пам’яті. Звичайно, діти лише вчаться цього, проте ми, дорослі, можемо закласти певні алгоритми: як аналізувати інформацію, як зрозуміти, чи вона правдива, де шукати відповіді.

Отож, як діяти, якщо дитина «принесла» додому стереотип?

Дізнайтеся, звідки «ростуть ноги» цього стереотипу

Завдяки питанням, хто тобі це сказав і де ти таке почув, ви зможете оцінити два аспекти.

1. Як часто дитина «приноситиме» стереотипи додому в майбутньому. Якщо стереотип передає вчитель чи вихователька в садочку, ви зрозумієте, чи перегукується з вашими цінностями такий стиль викладання чи виховання.

2. Наскільки дитина схильна вірити цьому твердженню. Стереотипи поширює людина, яка для дитини беззаперечний авторитет? Тоді шанси, що дитина довіриться і сприйме судження без сумнівів і вагань, зростають.

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Як бачимо, вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата планети Земля справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю...», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування «підхопленого» стереотипу.

Розповідайте історії, які спростують стереотип

Як уже згадано, діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптовуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Нехай мистецтво стане в пригоді

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то ви читали її дитині кільканадцять разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжечок варто ставитися особливо відповідально. Намагайтеся йти з кінця: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Пояснюйте, чим загрожують узагальнення

Найкраще робити це на прикладах, дуже наочних для дитини. Можна пояснити так (в історію вставте факти про реальних однокласників сина чи доньки): «Уяви, що в клас прийшов новий хлопчик. Він почав знайомитися з усіма дітьми. Побачив Андрійка, у якого від народження не було пальчика на лівій руці, і злякався. Бо вдома його мама лише негативно відгукувалася про людей з інвалідністю. Познайомився з Катею. У неї чорне волосся і смаглява шкіра. Катя не ромка, але дуже схожа на неї. Хлопчик зневажливо подивився на Катю, бо його бабуся щоразу повторювала, що “цигани — то не люди”. А тоді хлопчик підійшов знайомитися з тобою. Побачив на парті книжки й зошити, охайні, з відмінними оцінками. Подумав, що ти тільки уроки вчиш цілими днями і більше нічого. І вирішив, що з тобою він дружити теж не буде, бо разом вам буде нудно».

На основі таких історій обговоріть з дитиною два моменти.

1. Чи хлопчик не буде дуже самотнім, якщо всіх довкола сприймає крізь «окуляри» стереотипів? Якби хлопчик більше дізнався про інших дітей, чи могли б вони подружитися?

2. Чи хотіла б ти, щоб про тебе думали щось, не дізнавшись, яка ти насправді?

Можна навести порівняння, що стереотип нагадує окуляри: ми надягаємо їх і починаємо бачити все і всіх в інших кольорах, але це не означає, що світ насправді такий, як показують ці окуляри. Щоб дізнатися, яке ж воно все навколо, треба їх зняти, тобто, скажімо, пізнати людину, перш ніж керуватися узагальненнями про неї, її націю чи релігію.

Книжки в допомогу:

  1. «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.
  2. «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.
  3. «У пошуках гендерного виховання».
  4. «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.
  5. «Це зробила вона».
  6. «Майя та її мами» Лариси Денисенко.
31 травня 2018
Поширити в Telegram
10914
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
А я готова? 9 питань, які має поставити собі майбутня мама
Трійка найпоширеніших причин конфліктів у сім’ї — гроші, секс і діти. Справді, народження дитини викликає зміни. Щоб не потрапити в пастку власних ілюзій, чужих очікувань чи стереотипів, варто визначити свої потреби та мотиви прагнення стати мамою. Які ж запитання слід поставити собі, щоб усвідомити, чи я готова?
Що варто знати батькам лесбійок?
Можливо, донька розповіла вам, що вона лесбійка. Або ви лише здогадуєтеся про це і чекаєте її зізнання. Очевидно, зараз у вас безліч сумнівів та страхів і ви не знаєте, куди звернутися, щоб вам пояснили, що відбувається. Напевно, хочеться знати, чи з вашою донькою все нормально, і гомосексуальність — це хвороба чи ні. Психологиня Марта Приріз розповідає, які головні моменти варто знати батькам лесбійок.
Що варто знати батькам геїв?
Можливо, ви знайшли телефон сина і випадково прочитали повідомлення. Або він наважився і сам розповів, що він гей. Очевидно, тепер, коли ви знаєте про це, то намагаєтеся опанувати себе і зрозуміти, як діяти далі. Психологиня Марта Приріз розповідає, на що варто звернути увагу батькам геїв та як допомагати синові і собі.