18772 
Психологи Гай і Кейтлін Хендрікс назвали три найпоширеніші причини конфліктів у сім’ї — гроші, секс і діти[1]. Натомість Джон Готтман, відомий у світі психолог-експерт у сфері стосунків, виділяє аж шість таких причин: стрес через роботу, гроші, секс, родичі партнера або партнерки, ведення спільного господарства (housework) і... діти.
Справді, народження дитини викликає зміни в сім’ї. Та це зовсім не означає, що вони матимуть негативний відтінок. Щоб не потрапити у пастку власних ілюзій, чужих очікувань чи стереотипів, варто визначити свої потреби та мотиви прагнення стати мамою. Завдяки зануренню в себе через питання ви маєте нагоду поглянути на ситуацію масштабніше і цілісніше та, як наслідок, ухвалити рішення, яке буде найкращим саме для вас і саме тепер.
Які ж питання слід поставити собі, щоб усвідомити, чи готова я стати мамою? Зазначу, що цей перелік питань не вичерпний.
Чому я хочу мати дитину?
Причин, аби народити дитину, може бути багато. Частина з них – конструктивна, а частина — ні. Як наприклад: «Я хочу завести дитину, щоб вона досягнула більше за мене і мала все те, чого не мала колись я». За цим твердженням може критися дуже небезпечне прагнення — народити дитину, аби та прожила життя, яке не вдалося прожити вам. Дитина має стати тією, хто змушений виправити все та бути кращою версією вас. Але дитина — це не ви. У неї будуть власні бажання, спроби та помилки. Чим раніше ви виділите для себе справжній мотив того, чому ви хочете завести дитину, тим більше шансів, що не перекладатимете відповідальність за свої невдачі на неї.
Що для мене бути мамою?
Чи означає це відмовитися від роботи, друзів на користь виховання дитини? Чи я поєднуватиму кар’єру і виховання дитини? Яким критеріям треба відповідати, щоб я могла сказати про себе: я добра мама? Чого я хочу навчитися задля майбутньої дитини?
Що я можу/хочу переказати своїй дитині?
Наші внутрішні протиріччя і проблеми впливають на виховання дітей, адже залежно від свого емоційного стану ми вибудовуємо певну стратегію поведінки. Саме від батьків діти часто перебирають несвідомі настанови, які в майбутньому можуть допомагати або шкодити. Скажімо, ми можемо «подарувати» переконання, що світ приязний і сформувати базову довіру до нього або ж навпаки. Здебільшого ми робимо це, не задумуючись: у щоденних розмовах вигулькують наші справжні переконання, цінності, життєві правила. Дитина слухає — і їй це здається істиною.
Виділивши свої базові цінності і переконання, ви зорієнтуєтеся, що найперше ви «перекажете» своїй дитині. Оцініть, над чим ви ще хотіли б попрацювати, яке переконання покращили б. Визначте, які цінності здаються вам достатньо корисними й адекватними, щоби «подарувати» їх дитині.
Американські психологи Роберт і Мері Ґулдінґ розробили власну концепцію взаємодії дорослого з дитиною. Вони пояснюють, що батьки можуть навчити дитину тільки того, що знають самі.
Ґулдінґи виділяють 12 директив, які ми несвідомо можемо передати своїм дітям і які згодом негативно на них впливатимуть:
«Не живи». Дитину переконують, що вона непотрібна і створює безліч проблем. Згодом такі діти поводяться деструктивно.
«Не будь маленьким». Кажуть, що дитина повинна контролювати себе і поводитися як доросла особа. Результат — дитина не може розслабитися, не вміє відпочивати, відчуває постійну напругу.
«Не виростай». Батьки не хочуть, щоб дитина виросла і покинула їх, тому вирішують навіть за дорослих дітей, не дозволяють їм жити самостійно, надмірно опікуються. Зазвичай у дорослому віці такі діти не вміють брати відповідальність за своє життя чи рішення.
«Не думай багато». Батьки заохочують дитину «не забивати голову різною маячнею». У дорослому віці це може обернутися невмінням розмірковувати і співставляти, тому вчинки й рішення з’являються хаотично.
«Не відчувай». Дитині не дозволяють виражати страх, засмученість, проявляти певні емоції, тому що батьки теж собі цього не дозволяють. Згодом це може вилитися в депресію, агресію, психічні хвороби чи замкненість.
«Не будь успішним». Батьки застерігають дитину від невдач або ризику. Через це в людини може взагалі не сформуватися потреба пробувати і досягати.
«Забудь про лідерство». Дитині кажуть не виділятися, бути як усі. Результат — людина може не навчитися боронити свої потреби й інтереси.
«Не будь чиїмсь». Дитині вселяють страх до спілкування. Переконують, що світ неприязний, а люди злі. Згодом така дитина матиме великі проблеми в спілкуванні і налагодженні тривалих стосунків.
«Не зближуйся з кимось». Батьки «дарують» ідею, що всіх навколо треба остерігатися і не довіряти їм. Результат — проблеми з побудовою тривалих і щирих стосунків з людьми.
«Не роби». Дитині не дають робити навіть звичайних речей, начебто з найкращих міркувань. Згодом такі діти не вмітимуть самостійно щось вирішувати, ще їм буде складно подбати про себе.
«Не будь таким, як ти є». Батьки провокують у дитині незадоволення собою ще з раннього дитинства. Дитина постійно порівнюється з іншими, і в уяві батьків має бути схожа на когось. Результат цього — занижена самооцінка, неприйняття себе.
«Почувайся погано». Ідеться про похвалу дитини, коли вона хворіє, тобто дорослі звертають на дитину увагу тоді, коли їй погано. Наслідок — дитина добачає у хворобі вигоду, у неї виникає потреба маніпулювати іншими, щоб здобути підтримку.
Знайшли в собі небажані переконання, обдумуючи відповіді на питання? Робота з психологом у бажаному для вас напрямку допоможе навчитися адекватніше сприймати ситуації, не знецінювати власні старання та виробити нові стратегії поведінки.
Що/хто підтримуватиме мене, особливо після народження дитини?
Це можна зробити у формі «мапи ресурсів». На аркуші чи ватмані позначте цяткою «я». А тепер зобразіть усе, що може вас підтримувати, надихати, мотивувати. Що більше цінності для вас, то ближче до цятки «я» пишіть і малюйте. Сюди ж таки варто додати людей і місця, де вам подобається бувати, щоб поновити сили.
«Мапа» наочно покаже вам, що вас «оточує», яка ситуація зараз і чи можете ви розраховувати, що підтримки (від самої себе чи/та від інших) буде достатньо, щоб сили не падали нижче за бажану для вас позначку.
Які три-чотири речі я робитиму для себе щотижня, щоб попередити вигорання?
Не лише дитині, а й вам хочеться почуватися безпечно і захищено. Навіть якщо після народження ви зміните свій список, це питання закладе у вас розуміння того, як важливо регулярно дбати про своє самопочуття. (Читайте про це більше в колонці письменниці і мами Галі Шиян)
Такі три речі — так звані «острівці безпеки» — допоможуть відновлюватися і не забувати про свої потреби.
Необов’язково, щоб ваші «острівці» були глобальними, зовсім ні. Навіть кава вранці з улюбленої чашки сигналізуватиме: ти в безпеці, світ змінюється, але щось значуще для тебе залишилося незмінним, у тебе є ці п’ять хвилин для себе, усе гаразд.
Як ми ділитимемо нові обов’язки з моїм партнером/партнеркою?
Обговорення суттєвих побутових справ зараз та спільний пошук рішення може виявити одразу кілька моментів. 1. Ви побачите, наскільки ваша кохана людина усвідомлено ставиться до бажання народити дитину і наскільки готова допомагати чи не допомагати вам. 2. Ви намацаєте можливі прогалини в обов’язках/справах, за які нікому з вас обох узятися і на вирішення яких у вас ще є час. 3. Поглянете, чи ви готові до змін. У ході спільного обговорення ви можете зміцнити своє прагнення стати мамою або — у разі неоднозначних відчуттв — дати собі час, щоб розібратися.
Що я очікую/потребую від свого партнера/партнерки з народженням дитини?
Чесно зізнатися собі в тому, якої підтримки від коханої людини ви потребуватимете, — це нормально. Так само нормально попрохати іншого про похвалу, допомогу чи кілька добрих слів, обіймів. Це не робить вас слабшою або гіршою, а показує як свідому людину, яка не приховує своїх почуттів, емоцій і відкрито говорить про потреби.
Які у нас є заощадження/кошти і чи вистачить їх на певний період часу?
Це питання хоч і не пов’язано безпосередньо з вашим самопочуттям чи емоційними потребами, але відповідь на нього дозволить вам почуватися впевненіше. Немає «правильної» суми, яка повинна бути, — ви самі визначаєте, скільки вам нині потрібно.
Як мені не втратити себе з народженням дитини?
Запитайте себе: що я в собі ціную? Що має залишитися в моєму житті на всі сто — які люди, події, речі, звички? Якщо мені важлива робота, то як я можу поєднати її з вихованням дитини? Які можливості для саморозвитку в декреті я для себе бачу?
Література в допомогу:
- Kathlyn and Gay Hendricks. «Conscious Loving Ever After: How to Create Thriving Relationships at Midlife and Beyond»
- https://www.gottman.com/blog/6-arguments-all-married-couples-have/
- Марина Фогль, К’яра Хант. «Я буду мамою. Путівник з вагітності, пологів і перших місяців життя малюка»
- Людмила Петрановська. «Таємна опора»
- Анастасія Ізюмська, Анна Кусмаа. «Мама на нулі. Путівник з батьківського вигорання»
- Джон Готтман, Джулі Шварц-Готтман. «Випробування дитиною. Як не дати щастю зруйнувати стосунки»
[1] Уривок із книжки «Conscious Loving Ever After: How to Create Thriving Relationships at Midlife and Beyond» Kathlyn and Gay Hendricks
