«Чорна королева»

Катерина де Медичі багатьом видається жорсткою політикинею та хитрою інтриганкою, однак ніхто не прагне зрозуміти, чому вона такою стала. Хоча й Катерина походила із впливової та заможної сім’ї Медічі, представники якої були не лише аристократами, а й володіли банками, а також посідали чільні позиції в церковній ієрархії, вона у ранньому віці залишилася сиротою, виховувалася під опікою монахинь. Численна рідня начебто й опікувалася долею дівчини, зокрема її дядечко Папа Римський Климент VII влаштував її шлюб із другим сином короля Франції Франциска І – Генріхом. За Катериною дали величезне придане, до того ж Папа обіцяв сприяти королю Франциску у його воєнній кампанії в Італії. Хоча її свекор був прихильним до неї, ставлення до Катерини при французькому дворі було зверхнім. Після смерті Климента VII шлюб Катерини та Франциска називали мезальянсом, принцеса вже не несла жодної цінності для політики Франції.

Зважаючи на некоролівське походження, Катерині відводилася другорядна роль дружини герцога Орлеанського, але не королеви Франції. Проте 1536 р. несподівано помер спадкоємець престолу Франциск, Генріх та Катерина одержали титул дофіна та дофіни (спадкоємців трону). Після цих подій Катерину запідозрили в отруєнні молодого принца, почав формуватися стереотип «Катерина-отруйниця». Його у своїх творах кінцево закріпив Александр Дюма.

Сімейне життя Катерини важко назвати щасливим, Генріх надавав перевагу своїй коханці Діані де Пуатьє. Становище Катерини ускладнювалося тим, що вона не могла завагітніти. У Генріха були позашлюбні діти, тому всю провину поклали на дружину, точилися дискусії про розірвання шлюбу. Вона лікувалася у різних лікарів, магів та чаклунів, саме в той період вона зблизилася із Мішелем Нострадамусом. 1543 р. дофіна народила свого первістка – Франциска, чим суттєво зміцнила своє становище, а згодом вона народила ще чотирьох синів та 5 доньок.

Офіційно у статусі королеви Катерина пробула у 1547-1559 рр., однак в той період реальної політичної влади не мала. Все змінилося після того як на престол зійшов її найстарший син Франциск, який офіційно був повнолітнім та не потребував регента, однак Катерина фактично виконувала його функції. Проти юного короля бунтувала знать інспірована Іспанією, клан Гізів прагнув максимально посилити свою владу, протестанти прагнула отримати свободу віри, обравши своїми лідерами клан Бурбонів. Катерина докладала максимум зусиль для втримання корони не лише свого сина, а й невістки Марії Стюарт.

Оскільки Генріх ІІ залишив економіку країни не в найкращому стані, Катерині довелося вдатися до суворої економії, було різко скорочено державні витрати, відмінено ряд державних субвенцій, демобілізовано частину війська. Такі дії викликали ненависть до королеви-італійки та наближених до неї кланів, що вилилося 1660 р. в Амбуазький заколот. Учасників постання чекала жорстока публічна страта, на якій була присутня вся королівська родина.

Наприкінці 1560 р. помер Франциск ІІ, наступним королем став молодший син Катерини – Карл ІХ, а вона стала регенткою. Вона намагалася стабілізувати релігійну ситуацію в країні та ініціювала з’їзд католицьких кардиналів та делегацію гугенотів до Пуасі на конференцію. Однак ця спроба зазнала краху, тому 1562 р. було видано «Едикт віротерпимості», котрий дозволяв гугенотам вільно сповідувати свою віру з незначними обмеженнями. Ми можемо назвати ці ідеї спробою Катерини встановити мир у Франції та релігійну толерантність, однак ефект був геть протилежним. Це заклало початок релігійним війнам у Франції.

Катерина була змушена лавірувати між партіями Гізів та Конде, придушувати повстання, докладаючи максимум зусиль, щоб утримати корону для свого сина. Для збільшення популярності серед народу вона навіть вирушила у дворічне турне по Франції. Катерина організувала шлюб своєї доньки Маргарити та Генріха Бурбона, лідера гугенотів, однак це не задовольнило вимог останніх, вони дедалі більшали. В ніч шлюбу 23-24 серпня 1572 р. з ініативи Катерини було здійснено вбивства гугенотів, котрі приїхали на весілля. Це дещо послабило позиції протестантів, і водночас закріпили репутацію Катерини як жорстокої політикині та інтриганки, яка готова задля збереження трону своєму синові та величі Валуа боротися навіть найрадикальнішими методами.

1573 р. Катерині вдалося домогтися здобуття польського престолу для свого молодшого сина Генріха, однак той володів ним лише рік, оскільки по смерті брата обійняв французький. Катерина допомагала синові запобігти посиленню впливу Генріха Наварського та заколотів його брата герцога Алансонського.

Катерина була щедрою меценаткою, з її ініціативи був збудований замок Тьюільр’ї та нове крило Лувру, зібрано велику бібліотеку та колекцію творів мистецтва. Також Катерина була і законодавицею моди, адже вона популяризувала серед французьких дворянок корсети та нижню білизну, а також першою, хто почав носити чорний одяг під час трауру.

Отож, Катерина Медічі все життя була змушена боротися за своє місце, відстоювати право бути королевою та матір’ю, її становище часто було непевним. Безперечно це навчило її боротися радикальними методами. Однак ми оцінюємо діяльність Катерини з точки зору сучасності, вона ж була правителькою свого часу, коли рішучість та жорстокість були нормою.

Катерина Медичі є героїнею романів Александра Дюма – «Трилогії про Генріха Наварського», «Асканіо» та «Дві Діани». Також її роль блискуче виконала Меган Фелоуз у серіалі «Царство».

Список використаної літератури:

1.             Балакин      В. Екатерина Медичи. //        Режим        доступу:     https://www.e-reading.club/bookreader.php/1017145/Balakin_-_Ekaterina_Medichi.html        [20.12.          2018].                   
2.             Забурчик    Р.Л. Екатерина Медичи «Черная королева»     / Р.Л. Забурчик // Роль личности в истории:     реальность и проблемы изучения: науч.          сб. (по материалам 1-й Международной   научно-практической Интернет-конференции)          / редкол. В. Н. Сидорцов (отв. ред.) [и др.].    –Минск : БГУ, 2011. – С. 59–64.
3.             Леони         Ф. Екатерина Медичи // Режим     доступу: https://www.e-reading.club/book.php?book=1026403     [18.12.2018]
4.             Scandalous Facts about Catherine de Medici, The Deadly Queen Mother of France.       //       Режим        доступу:     https://www.factinate.com/people/42-scandalous-facts-catherine-de-medici-deadly-queen-mother-france/   [19.19.2018].
5.             Sutherland          N.     M. Catherine de Medici Queen of France // Режим       доступу:   https://www.britannica.com/biography/Catherine-de-Medici          [15.12.2018]