Попередні Теми Сезону

Легендарна правителька Японії

16 квітня 2019

3630

Феміністка, бакалаврка літературної творчості КНУ ім. Шевченка, студентка НаУКМА, трошки ілюстраторка, іноді блогерка, іноді авторка статей і художніх текстів.

Легендарна правителька Японії

До періоду Мейдзі [1] Дзінґу вважалась 15-ою Імператоркою Японії відповідно до традиційного порядку правонаступництва (хоча зараз історики ставлять під сумнів існування такої постаті). Тому її іноді називають Дзінґу тенно (Jingū tennō 神功天皇), тобто «небесний господар» (хоча точніше — небесною господаркою), адже імператор в Японії вважався богом на землі, люди поклонялись йому. Проте під час періоду Мейдзі здійснили повторну оцінку історичних записів, і її ім’я вирішили вилучити зі списку імператорів. Тепер син Дзінґу, Імператор Одзін, став вважатися 15-тим сувереном.

Батьком майбутньої Імператриці був Окінаґа но сукуне, праправнук Імператора Кайка, про що розповідають «Ніхон сьокі» [2]. А її мати Кацураґі но Така походила з яматоського аристократичного роду Кацураґі. «Кодзікі» [3] ж зазначають, що вона була з роду корейського сілланського принца Аме но Хібоко.

Самураями традиційно мали бути чоловіки. А жінки — домогосподарками, доньками, матерями? Дзінґу ламає ці стереотипи. Вона майстерно вправлялась у танто-дзюцу [4], вміла оперувати кайкеном (різновид кинджалу) і мечем нагіната, які потім стали найпопулярнішими видами зброї, які використовували жінки-самурайки.

Дзінґу пішла разом з чоловіком в похід на племена кумасо. Легенди розповідають, що коли вона прибула з ним до Палацу Касії, в неї вселилися духи великої богині сонця Аматерасу та трьох божеств Сумійосі. Саме вони наказали чоловіку Дзінґу — Імператору Тюаю — виступити проти Кореї. Проте він не послухав дружину і раптово помер. Імператриця ж вирішила послухатись веління богів і очолила військо сама. Отож тоді вагітна Дзінґу повністю бере в свої руки керування державою, і використовуючи свої навички танто-дзюцу, іде в похід на Корею й врешті підкорює державу Сілла.

Японські перекази також стверджують, що син Дзінґу Одзін три роки тримався у лоні матері перш ніж народитися, щоб дати змогу матері завоювати землі та повернутися до Японії. Отже, Дзінґу править Японією до 269 року (у якості регентки), поки престол не займає її син.

Імператриця Дзінґу стала першою жінкою, яку зобразили на японській банкноті 1881 року, а її тіло зберігається в офіційному мавзолеї Імператорського палацу в Сакіді ні Татанамі (колишня провінція Ямато).

Зараз уважається, що першою жінкою на Імператорському престолі Японії була Імператриця Суйко (правління: 593 — 628), проте досі зберігається багато історичних свідчень та японських легенд про Імператрицю Дзінґу — 15-у правительку Японії, збірний образ якої увібрав характеристики з матеріалів придворних хронік про походи на Корею, історіографій про Хіміко, правительку країни Яматай, а також народні легенди про Велику панну Тарасі й сімейні перекази роду Окінаґа.

Імператриця Дзінґу встановила високу планку в розумінні того, що означає бути сильною жінкою-воїтелькою. Вважається. що саме вона надихнула цілу хвилю жінок-самурайок війни Генпей (також: війна Мінамото і Тайра, 1180 – 1185). Отже, незважаючи на те, що її досягнення великою мірою носять легендарний характер, вона надихає японських жінок і зараз.

1. Період Мейдзі — період в історії Японії з 1868 по 1912 роки, що характеризувався модернізацією і вестернізацією Японії, створенням централізованої Японської імперії тощо.

2. Ніхон сьокі (або Ніхонґі) — одна з найдавніших пам'яток японської літератури періоду Нара. Другий твір присвячений історії Японії після «Кодзікі».

3. Кодзікі — найдавніший історичний японський твір, що зберігся; хроніка, присвячена походженню та розвитку монархії в Японії, що містить також давньояпонські міфи, перекази та вірші.

4. Танто-дзюцу — японський термін на позначення різноманітних традиційних японських систем боротьби з ножами, які використовували танто (ніж самурая), короткий ніж або кинджал.