23 січня, 2019

Міністр без портфеля

6 грудня 2018
Анна Вахнянин

Студентка магістерської програми історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, активістка. Наукові зацікавлення: інститут перших леді США, роль жінки на політичній арені у історичній ретроспективі.

Елеонора Рузвельт - перша леді США, політикиня та дипломатка. Її діяльність заслужила більшого схвалення, аніж дії її чоловіка.

Міністр без портфеля

Елеонора Рузвельт кардинально змінила уявлення про роль «першої леді». Традиційно дружина президента займалась обмеженим колом проблем і перебувала в тіні власного чоловіка, щоб не зашкодити його політичній кар’єрі. На відміну від своїх попередниць, місіс Рузвельт переймалася чи не всіма справами. Її діяльність заслужила навіть більшого схвалення, аніж дії її чоловіка. Про це свідчить опитування 1939 р.: діяльність Елеонори схвалили 67 % американців, а Франкліна Рузвельта — 58 %1. Недарма, в народі її називали «міністром без портфеля», а Гаррі Трумен величав «першою леді світу».

Елеонора понад 12 років перебувала у статусі «першої леді». За цей час вона стала «очима, вухами та ногами» президента, адже відвідала Велику Британію, Чилі, країни Карибського регіону та райони бойових дій під час Другої світової війни, зустрічалася з виборцями, влаштовувала прес-конференції2. За це її навіть прозвали «Елеонора Всюдисуща»3. «Перша леді» боролася за рівноправність жінок, навіть на влаштовані нею прес-конференції запрошувала лише журналістів жіночої статі (Франклін Рузвельт віддавав перевагу у спілкуванні з журналістами-чоловіками)4. Активність Елеонори відіграла вагому роль під час президентських виборів, адже саме вона відвідувала профспілки, жіночі та молодіжні організації, проїздила безліч міст і містечок, представляючи президента і його «Новий курс». Дослідники стверджують, що Елеонора стала опорою без якої він ніколи не втрутився б у змагання за крісло губернатора Нью-Йорка, не кажучи вже про президентство5. Елеонора Рузвельт стала першою жінкою, яка виступала перед делегатами національного політичного з’їзду, писала статті для власної газетної колонки і проводила регулярні прес-конференції. Дослідники визнають, що місіс Рузвельт була найбільш політично активною «першою леді» в історії6.

Е. Рузвельт не обмежилась участю лише у внутрішній політиці США. Про це свідчить її візит у Велику Британію в жовтні 1942 р., під час якого вона виступала на численних мітингах із закликами до координації дій у ході Другої світової війни. Американські журналісти навіть жартували: «вона стоптала не одні черевики»7.

Навіть після смерті чоловіка Елеонора залишилась активним політичним діячем. У 1945 р. президент США Гаррі Трумен призначив її членом американської делегації в ООН, вона стала головою Комісії з прав людини у цій організації. Її основним досягненням під час перебування на цій посаді було ухвалення 10 грудня 1948 р. Загальної декларації прав людини8. Е. Рузвельт очолювала Комісію у справах статусу жінки при президентові Дж. Кеннеді. Одним із найважливіших результатів діяльності Комісії стало прийняття Конгресом Закону про рівність в оплаті для чоловіків та жінок9.

Відомо те, що шлюб Елеонори та Франкліна не був вдалим, адже майбутній президент зраджував дружині. Однак місіс Рузвельт не розлучилася із ним, оскільки боялася суспільного та родинного осуду і водночас не хотіла зашкодити політичній діяльності чоловіка. Хоча її приклад міг стати взірцем для багатьох тогочасних жінок, обставини спонукали зберігати лояльність до чоловіка, незважаючи ні на що. Хоча й Елеонора Рузвельт була однією із найактивніших «перших леді», вона працювала на реноме свого чоловіка, а не на власне.

Елеонора Рузвельт, попри політичну активність, реалізувала себе як журналістка і письменниця. З-під її пера вийшло близько 30 книг, серед яких: «Мій день: Краще про Елеонору Рузвельт відоме з газетних шпальт», «Це я пам’ятаю», «Це моя історія», «Різдво 1940», «Мати та донька: Листи Анни та Елеонори Рузвельт», «Якщо ти запитаєш мене», «Індія та пробудження Сходу», «Життя вчить», «ООН: сьогодні і завтра», «Різдвяна книга Елеонори Рузвельт», «Цей неспокійний світ»10. В своїй книгі «Це для жінок», Еленора стверджувала про початок нової ери у суспільному житті для жінки, зміни її ролі, відстоювала права, доводила думку, що жінки мають займати чільне місце у суспільстві, адже саме жінки закладають підґрунтя майбутнього доброту11. Крім того протягом двадцяти років місіс Рузвельт вела колонку «Мій день» у щоденній газеті та друкувалася у періодичних виданнях. 

  1.      Первые леди Америки: Stand by Your Man // Режим            доступу: http://www.luxemag.ru/high-society/2975.html                [1.11.2013].

  2.      Editorial Notebook; The President's Other Running Mate // Режим           доступу:         http://www.nytimes.com/1993/01/27/opinion/editorial-notebook-the-president-s-other-running-mate.html?ref=eleanorroosevelt     [17.01.2014].

  3.      American Leaders 1789—1994. — P. 78.

  4.     Франклин Рузвельт и Елеонора Рузвельт        // Режим доступу:          http://fisechko.ru/100vel/suprug/38.html    [2.12.2013].

  5.      Уткин А.              Рузвельт / Анатолий Уткин. —     Москва:               Логос, 2000. — С. 385.

  6.      Weatherford         D.      American Women and World War II / Doris Weatherford. —      New-York—Oxford: Facts On File, 1990. — P. 56.

  7.       Уткин А.   Рузвельт…          —      C. 388.

  8.     American Leaders 1789—1994…                 — P. 132.

  9.     Женщины в истории: возможность быть увиденными. Сборник научных статей / Гл. ред. И. Чикалова. — Минск:                 БГПУ им. Максима Танка, 2001. —           С. 144.

  10.   Books by Eleanor Roosevelt // Режим       доступу:         http://www.goodreads.com/author/list/44566.Eleanor_Roosevelt     [30.12.2013].

  11.  Johnson      P.      A History of the American People…          — Р. 625.  

6 грудня 2018
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Жінка, що не поступилася місцем білому
Її вчинок змінив правовий устрій США.
Сьогоднішній ранок я провела дуже продуктивно — проклала південний кордон Іраку
Жінка, завдяки чиїм порадам мир в Іраку тривав ще тридцять два роки після її смерті.
Не хочу пекти тортильї!
"Боротися за права, навчати та урядувати — ось справжнє жіноче призначення!"