Міністерка без портфеля

Елеонора Рузвельт кардинально змінила уявлення про роль «першої леді». Традиційно дружина президента займалась обмеженим колом проблем і перебувала в тіні власного чоловіка, щоб не зашкодити його політичній кар’єрі. На відміну від своїх попередниць, місіс Рузвельт переймалася чи не всіма справами. Її діяльність заслужила навіть більшого схвалення, аніж дії її чоловіка. Про це свідчить опитування 1939 р.: діяльність Елеонори схвалили 67 % американців, а Франкліна Рузвельта — 58 %¹. Недарма, в народі її називали «міністром без портфеля», а Гаррі Трумен величав «першою леді світу».

Елеонора понад 12 років перебувала у статусі «першої леді». За цей час вона стала «очима, вухами та ногами» президента, адже відвідала Велику Британію, Чилі, країни Карибського регіону та райони бойових дій під час Другої світової війни, зустрічалася з виборцями, влаштовувала прес-конференції². За це її навіть прозвали «Елеонора Всюдисуща»³. «Перша леді» боролася за рівноправність жінок, навіть на влаштовані нею прес-конференції запрошувала лише журналісток(Франклін Рузвельт віддавав перевагу у спілкуванні журналістам)⁴. Активність Елеонори відіграла вагому роль під час президентських виборів, адже саме вона відвідувала профспілки, жіночі та молодіжні організації, проїздила безліч міст і містечок, представляючи президента і його «Новий курс». Дослідники стверджують, що Елеонора стала опорою без якої він ніколи не втрутився б у змагання за крісло губернатора Нью-Йорка, не кажучи вже про президентство⁵. Елеонора Рузвельт стала першою жінкою, яка виступала перед делегатами національного політичного з’їзду, писала статті для власної газетної колонки і проводила регулярні прес-конференції. Дослідники визнають, що місіс Рузвельт була найбільш політично активною «першою леді» в історії⁶.

Е. Рузвельт не обмежилась участю лише у внутрішній політиці США. Про це свідчить її візит у Велику Британію в жовтні 1942 р., під час якого вона виступала на численних мітингах із закликами до координації дій у ході Другої світової війни. Американські журналісти навіть жартували: «вона стоптала не одні черевики»⁷.

Навіть після смерті чоловіка Елеонора залишилась активною політичною діячкою. У 1945 р. президент США Гаррі Трумен призначив її членкинею американської делегації в ООН, вона стала головою Комісії з прав людини у цій організації. Її основним досягненням під час перебування на цій посаді було ухвалення 10 грудня 1948 р. Загальної декларації прав людини⁸. Е. Рузвельт очолювала Комісію у справах статусу жінки при президентові Дж. Кеннеді. Одним із найважливіших результатів діяльності Комісії стало прийняття Конгресом Закону про рівність в оплаті для чоловіків та жінок⁹.

Відомо те, що шлюб Елеонори та Франкліна не був вдалим, адже майбутній президент зраджував дружині. Однак місіс Рузвельт не розлучилася із ним, оскільки боялася суспільного та родинного осуду і водночас не хотіла зашкодити політичній діяльності чоловіка. Хоча її приклад міг стати взірцем для багатьох тогочасних жінок, обставини спонукали зберігати лояльність до чоловіка, незважаючи ні на що. Хоча й Елеонора Рузвельт була однією із найактивніших «перших леді», вона працювала на реноме свого чоловіка, а не на власне.

Елеонора Рузвельт, попри політичну активність, реалізувала себе як журналістка і письменниця. З-під її пера вийшло близько 30 книг, серед яких: «Мій день: Краще про Елеонору Рузвельт відоме з газетних шпальт», «Це я пам’ятаю», «Це моя історія», «Різдво 1940», «Мати та донька: Листи Анни та Елеонори Рузвельт», «Якщо ти запитаєш мене», «Індія та пробудження Сходу», «Життя вчить», «ООН: сьогодні і завтра», «Різдвяна книга Елеонори Рузвельт», «Цей неспокійний світ»¹⁰. В своїй книгі «Це для жінок», Еленора стверджувала про початок нової ери у суспільному житті для жінки, зміни її ролі, відстоювала права, доводила думку, що жінки мають займати чільне місце у суспільстві, адже саме жінки закладають підґрунтя майбутнього доброту¹¹. Крім того протягом двадцяти років місіс Рузвельт вела колонку «Мій день» у щоденній газеті та друкувалася у періодичних виданнях. 

  1.      Первые леди Америки: Stand by Your Man // Режим            доступу: http://www.luxemag.ru/high-society/2975.html                [1.11.2013].

  2.      Editorial Notebook; The President's Other Running Mate // Режим           доступу:         http://www.nytimes.com/1993/01/27/opinion/editorial-notebook-the-president-s-other-running-mate.html?ref=eleanorroosevelt     [17.01.2014].

  3.      American Leaders 1789—1994. — P. 78.

  4.     Франклин Рузвельт и Елеонора Рузвельт        // Режим доступу:          http://fisechko.ru/100vel/suprug/38.html    [2.12.2013].

  5.      Уткин А.              Рузвельт / Анатолий Уткин. —     Москва:               Логос, 2000. — С. 385.

  6.      Weatherford         D.      American Women and World War II / Doris Weatherford. —      New-York—Oxford: Facts On File, 1990. — P. 56.

  7.       Уткин А.   Рузвельт…          —      C. 388.

  8.     American Leaders 1789—1994…                 — P. 132.

  9.     Женщины в истории: возможность быть увиденными. Сборник научных статей / Гл. ред. И. Чикалова. — Минск:                 БГПУ им. Максима Танка, 2001. —           С. 144.

  10.   Books by Eleanor Roosevelt // Режим       доступу:         http://www.goodreads.com/author/list/44566.Eleanor_Roosevelt     [30.12.2013].

  11.  Johnson      P.      A History of the American People…          — Р. 625.