2600 
Марія Бек народилася у США в родині українських емігрантів. Середню освіту здобула в Коломиї, а 1932 р. завершила навчання у Пітсбурзькому університеті, таким чином ставши першою адвокатессою серед діаспорян.[4]. Її подальша юридична практика у Детройті все більше пробуджувала інтерес до політики [2], але потрапити до міської ради їй вдалося лише з 5 спроби. Цьому вона завдячувала підтримці своїх землячок, які провадили активну агітацію за її кандидатуру. Зважаючи на те, що українська громада Детройту була нечисленна, це був справжній тріумф.
1949 р. Марію обрали до міського уряду. Це вперше за 250 років існування міського самоврядування цього міста до Ради увійшла жінка [3]. «Я розумію, що на мене покладається велика відповідальність. Я також свідома того, що кожна моя дія буде впливати на імідж всіх жінок Детройту,» — додала вона [4]. Вона одразу запровадила нововведення для депутатів– штрафи за нецензурну лексику, які потім жертвували на благодійність. Через рік вона обійняла пост президента міської ради, а 1958 — 1962 рр. виконувала обов’язки мера, також вона очолювала різні депутатські комісії. Вона стала першою жінкою на цих посадах, за що її прозвали «Леді з перших».
Її політична кар’єра тривала до 1970 р. За це час вона вперше призначила афроамериканку у Раду наглядачів Детройта (це у 50-ті роки, ще за десятиліття до руху Мартіна Лютера Кінга), дбала про екологію у місті, сприяла допомозі малозабезпеченим та охороні пам’яток архітектури, розвитку спорту [3], була лобісткою з питань молоді та злочинності серед неповнолітніх, американської зовнішньої політики щодо полонених народів, зокрема й українського [1].
Досить активною була діяльність Марії Бек в середовищі української діаспори. Ще під час навчання в університеті Марія організувала недільні школи українознавства для дітей. Також вона допомагала в організації нових відділень Української національної жіночої ліги Америки, була ініціатором створення Українського павільйону в експозиції приуроченій століттю прогресу у Чикаго. Марія була віце-президенткою виконавчого комітету Українських Національних Зборів українського уряду, а потім директоркою закордонних справ. Вона також виконувала обов'язки виконавчого директора Українського інформаційного бюро в Детройті та обіймала посаду голови Комітету з питань розвитку України в Мічігані [1]. На цих посадах відома своєю діяльністю на захист українських дисидентів та популяризацією творчості українських-художників в еміграції. Їй вдалося двічі відвідати Україну в 1963 р. та в 2003 р., у котрому їй вручили медаль Св. Володимира за довічні досягнення Світового конгресу України.
Діяльність Марії Бек створила образ успішної американки українського походження, яка досягла успіху поза межами своєї Батьківщини. Це формує стереотип, що українки можуть досягати успіху лише на благодатних для феміністок землях, таких як США, а в Україні з її консервативним суспільством — це практично нереально.
Марія була не лише юристкою та політикинею, а й ініціаторкою створення жіночої преси. Її перша спроба — це журнал «Жіночий світ», згодом «Наше життя» та «Українська Зоря», також вона співпрацювала із канадійським «Вільним словом», де друкувалася під псевдонімом Маруся Синенька. Це псевдо вона використовувала і при веденні рубрики у «Детройтських вістях» [4]. З її ініціативи було засновано Українську Літературну премію для жінок, якою нагороджують і нині.
Список використаних джерел і літератури
- Ika Koznarska Casanova. Obituary Mary V. Beck, trailblazer for women on American political scene, Ukrainian activist. // Режим доступу: http://www.ukrweekly.com/old/archive/2005/080509.shtml [02.01.2018].
- Mary Beck. Michigan Women’s Hall of Fame. // Режим доступу: http://www.michiganwomenshalloffame.org/Images/Beck,%20Mary.pdf [04.01.2018].
- Як українка Марія Бек з Коломиї стала першою жінкою-депутатом в CША [Електронний ресурс] // Вікна. — 201803. — Режим доступу до ресурсу: http://vikna.if.ua/news/category/ua/2018/03/01/82035/view.
