4 грудня, 2024

Сильна жінка консервативних часів

13 грудня 2019
Поширити в Telegram
2790
Анна Вахнянин

Студентка магістерської програми історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, активістка. Наукові зацікавлення: інститут перших леді США, роль жінки на політичній арені у історичній ретроспективі.

Британський аристократичний рід Спенсерів славиться не лише своїм походженням та історією, а й відомими представницями, серед яких — Джорджіана Кавендіш, герцогиня Девонширська та Діана Спенсер, принцеса Уельська. Цих жінок розділяло два століття, однак їхні долі та діяльність є схожими [3]. Обидві вийшли заміж за впливових чоловіків, прагнули реалізувати себе в політичному житті країни, ламали традиційні ролі жінок-аристократок, були під пильним прицілом папарацці, законодавицями моди.

Джорджіана була дружиною герцога Девонширського, представника одного із найдавніших, найзнатніших та найбагатших родів Великої Британії. Однак вона не стала тінню чоловіка-аристократа. Про неї згадують як про одну із найосвіченіших жінок свого часу, вона сприяла лікарю Томасу Бедоусу, котрий запроваджував прогресивні методи лікування туберкульозу [3], писала листи найвпливовішим британським політикам на підтримку його методів. Однак її зусилля виявилися намарними через опозиційні політичні погляди Бедоуса.

Сімейне життя Джорджіани було невдалим, адже герцог мав численних коханок, а також позашлюбну доньку, виховання якої доручив законній дружині. Подвійним ударом для герцогині став роман її подруги леді Елізабет Фостер та її чоловіка, з того часу почався їхній «шлюб утрьох». Свого часу Джорджіана надала прихисток їй та наразилася на суспільний осуд, оскільки Елізабет сепарувалася від свого чоловіка.

Відраду від складнощів сімейного життя герцогиня знаходила у випивці, картярстві та політиці. Це створило їй реноме екстравагантної дами із вищого світу, яка шукала розради від нещасливого сімейного життя. Чоловік Джорджіани був прихильником партії вігів (прототип сучасної Ліберальної партії), опозиційної до короля. Джорджіана поділяла його політичні погляди [4]. У 1780-х рр. у маєтку Девонширів вона організувала нейтральний політичний клуб [6], відмінний від парламенту та сегрегованих чоловічих клубів, де мали можливості зустрітися та дискутувати всі охочі представники світського та політичного життя, зокрема й коханка принца Уельського (з ним у Джорджіани були досить добрі взаємини) леді Мельбурн.

Особливою активністю Джорджіана та її соратниці відзначилася під час виборів 1784 р., на котрих вона підтримала свого кузена Чарлза Джеймса Фокса. Вона виходила на вулицю і там закликала людей голосувати за нього [5], залучала інших жінок до цієї діяльності. Її зусилля привернули до себе багато уваги, чимало відгукувалися про них сатирично. Це зумовило відхід Джорджіани від таких методів, однак вона й надалі залишалася чільним політичним гравцем за кулісами.

Розраду вона також знайшла в обіймах Чарлза Грея [4], майбутнього прем’єр-міністра. Від нього вона мала доньку, яку таємно народила у Франції та була змушена віддати на виховання батькові. Однак це було досить сміливо та нетипово для британського вищого світу після народження позашлюбної дитини повернутися у світське життя.

Постать Джорджіани привертала увагу митців, зокрема її портрети намалювали Дж. Ромни, Т. Лоуренс, Д. Даунмен, А. Кауфман, Дж. Рейнолдс (див. додаток 2) и Т. Гейнсборо (див. додаток 1 і 3) [2].

Біографію Джорджіани написали А. Левесон-Гоуер (її пряма спадкоємиця) «Ясний лик» та А. Калдер-Маршалл «Дві герцогині». Перша біографія мала мало чого спільного з історичними реаліями, за жанром — це художній роман, друга ж більш реалістична [1]. На основі листів герцогині Девонширської її біографію написала А. Форман, яку згодом екранізували. Фільм одержав назву «Герцогиня», а головну героїню зіграла Кіра Найтлі.

Список літератури

  1.             Аюпова      К. Ф. БЕЛЛЕТРИЗАЦИЯ КАК ПРИЁМ В БИОГРАФИЯХ          ДЖОРДЖИАНЫ, ГЕРЦОГИНИ ДЕВОНШИРСКОЙ /    К. Ф. Аюпова. // Учение записки Казанского университета. Серия гуманитарние науки.        – 2017. — С. 231–241.
               

  2.             Аюпова      К. Ф. ОБРАЗ ДЖОРДЖИАНЫ, ГЕРЦОГИНИ          ДЕВОНШИРСКОЙ, В ПОРТРЕТНОЙ ЖИВОПИСИ И   БИОГРАФИИ / К. Ф. Аюпова. // Филология и       культура. Philology and Culture. — 2014. — С. 38–41
               

  3.             Bergman     N. A. Georgiana, Duchess of Devonshire, and Princess Diana: a          parallel. / N. A. Bergman. // Journal Of The Royal Society of          Medicine. — 1998. — №91. — С. 217–219.
               

  4.             GREAT      BRITONS: GEORGIANA CAVENDISH, DUCHESS OF DEVONSHIRE. //         Режим        доступу:     https://www.anglotopia.net/british-history/great-britons-georgiana-cavendish-duchess-devonshire/        [17.01.2018]
               

  5.             McCorquodale     A.      Georgiana Spencer Cavendish, Duchess of Devonshir. // Режим        доступу:     https://thesalonniere.com/georgiana-spencer-cavendish-duchess-devonshire/          [17.01.2018].
               

  6.             Georgiana   Duchess of Devonshir. // Режим       доступу:          https://houseswithhistory.wordpress.com/2012/05/23/georgiana-duchess-of-devonshire/          [17.01.2018].                  

13 грудня 2019
Поширити в Telegram
2790
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Прийняла українську ідентичність та не зреклася її
«Душа українського шістдесятництва».
Очільниця ЗУНР
«Незламна жінка з палким серцем українським серцем».
Особисте і політичне
«Визволителька визволителя».