2533 
Евіта — так називали аргентинці жінку, яку вважали своєю духовною лідеркою. Вона ототожнювалась із щастям, розвитком та надією нації, тому її також називали «Та, що несе Надію» і «Мати Нації». Вона говорила, що її найбільший страх — бути забутою. І ми не забуваємо.
Евіта, а точніше Марія Ева Дуарте де Перон, була п’ятою дитиною Хуани Ібаргурен — коханки фермера Хуана Дуарте, який мав і «законну родину». Він визнавав своїми не всіх дітей Ібаргурен, а через те що позашлюбні діти в Аргентині тоді мали дуже обмежені права, можемо уявити з якими труднощами зустрілась родина Евіти. Після смерті батька, їм довелось переїхати зі своєї домівки, щоб знайти для старших дітей та матері роботу. Врешті-решт, вони більш-менш влаштовують своє життя, намагаючись пристосуватись до нових умов. Проте Еві не подобалось маленьке містечко, в якому жила її родина, вона не бажала підлаштовуватись як інші. Дівчинка мріяла про те, що стане актрисою. І хоча досвід у неї був невеликий: виступи у шкільних спектаклях та на місцевому радіо, їй таки вдається вмовити матір відпустити її з місцевим співаком до Буенос-Айресу, де вона планувала побудувати успішну акторську кар’єру.
В дитинстві вона була слабка на здоров’я, маленька й з білою шкірою, яку отримала внаслідок опіку гарячою олією. В 15 Ева ненабагато змінилась: бліда та неяскрава. Проте згадують, що вже тоді проявлявся її сильний характер та цілеспрямованість.
Що вона тоді могла зробити? Незаконнонароджена дівчинка із бідної родини, що приїхала без грошей до столиці Аргентини? Вийти заміж та народити дітей? Тяжко працювати й мати обмежені можливості й без права голосу?
Є джерела, які стверджують, що Еві Марії довелось у ті роки працювати повією. Проте точних даних немає. Відомо, що вона стукала у всі можливі двері театрів та радіостанцій. Ким тільки не працювала Евіта! Офіціанткою та манекенницею, а також моделлю для еротичних листівок. Її немилозвучний акцент заважав її кар’єрі, проте які-не-які ролі вона таки отримувала й мала п’ять ефірних хвилин на радіо.
Якось один із коханців Евіти кидає її вагітну. Жінка робить підпільний аборт. Неякісна операція дуже зіпсувала її здоров’я. За той час, поки жінка одужувала, вона втратила роботу й контракти, які мала. Проте навіть це не зупинило її. На одному із благодійних балів вона знайомиться із відомим аргентинським полковником Хуаном Домінго Пероном. І з цього дня вони стають нерозлучними, одружившись 1945 року.
Багато хто засуджував Перона через стосунки з Евітою, принижуючи через те, що вона неуспішна незаконнонароджена актриса. Проте було і багато тих, що всім серцем полюбили Евіту та її історію.
Спочатку Евіта стала головою профспілки. А коли Перон вирішив балотуватись на президентських виборах, організувала йому передвиборчу кампанію, агітуючи аргентинок та аргентинців. Хуан таки став президентом і говорять, що насправді вибори перемогли вони разом, тому після них Евіта стала його головною радницею.
Завдяки їй, в Аргентині прийняли кілька законів, які полегшували життя робітниць та робітників. Вона керувала роботою міністерства охорони здоров'я і зайнятості, а також допомогла отримати рівні права позашлюбним дітям. Евіта спрямувала свою роботу на допомогу бідним та сиротам, матерям-одиначкам, поліпшення освітнього рівня населення.
Перон заснувала Фонд соціальної допомоги Марії Еви Дуарте у липні 1948 року (який потім отримав назву «Фонд Еви Перон»), який боровся насамперед із бідністю в Аргентині. Він давав фінансову підтримку людям, постачав ліки, одяг та взуття. Результатом роботи фонду також було будівництво лікарень, бібліотек, дитячих садочків, шкіл та житла для безпритульних.
Однією із найважливіших діяльностей Евіти є її боротьба за право голосу для жінок в Аргентині. Вона виступала на радіо та мітингах в підтримку виборчого права для жінок, писала статті. Й хоча є вчені, які говорять про перебільшення щодо її впливу на отримання в Аргентині жінками права голосу, її внесок у цю справу незаперечний. Вважають, що Евіта особисто зробила відповідне звернення до парламенту із вимогою. Отже, 1947 року законопроект про виборче право для жінок в Аргентині став законом, який дозволив жінкам голосувати і балотуватися.
Уряд країни тільки-но вручив мені законопроект, який надає нам наші громадянські права. Я отримую їх перед вами, переконавшись, що я отримую їх від імені всіх аргентинських жінок, і я відчуваю, що мої руки тремтять від радості, коли вони беруть це лаврове проголошення перемоги.
Хоча було й багато тих, хто скептично ставився до Евіти та її діяльності. І це були не лише аргентинські аристократи, які вважали негідною її роботу з бідними. Є свідчення, що вона перешкоджала будь-якій діяльності тих, хто був налаштований проти неї, закриваючи фабрики, заводи, радіостанції. Іноді навіть розповсюджували інформацію про те, що вона закривала також театри, які не брали її раніше на роботу; й звільняла всіх, хто хоч якось із нею був незгодний. Одягаючись у найкращих модельєрів свого часу, вона витрачала величезні суми на одяг та прикраси.
Проте позитивні сторони її діяльності також не можна було не помітити. Здійснивши поїздку Європою, Евіта забезпечує країні мільйонні контракти. Її любили мільйони людей, вона надихала їх та допомагала їм.
Ева Перон засновує Жіночу пероністську партію 1949 року і бере участь у написанні нової конституції Аргентини. А 1951 року висуває свою кандидатуру на пост прем’єр міністерки країни, й її підтримують численні аргентинки та аргентинці. Проте вона змушена відмовитись від посади. І невідомо до кінця: через рак, який у неї виявили, чи тиск чоловіка. Кажуть, ціла нація тоді плакала разом з нею.
Евіта починає все більше слабшати. 11 листопада 1951 року, коли відбулись перші вибори в Аргентині, в яких брали участь жінки, Перон голосувала у лікарні. Останній раз вона з’явилась на публіці у день інаугурації свого чоловіка.
Постать Еви Перон дуже неоднозначна, проте це політикиня, яка надихала мільйони, вона вимагала більше прав для жінок, адже: «Я знаю, з чим жінкам доводиться миритися».
Ви також можете переглянути:
