5 квітня, 2020

Війна її величності

15 лютого 2020
Поширити в Telegram
155
Ілона Середа

Феміністка, бакалаврка літературної творчості КНУ ім. Шевченка, студентка НаУКМА, трошки ілюстраторка, іноді блогерка, іноді авторка статей і художніх текстів.

Ашанті — африканська держава, яка існувала з кінця XVII до XIX століття на території сучасної Гани. Зараз остання є демократичною країною і її девізом є «Свобода і справедливість». Проте був час, коли британці не шкодували жорстокості для народу ашанті, велися війни та постійні грабунки території, що багата на дорогоцінне каміння, і яку через це колонізатори називали Золотим берегом. І одного дня стомлений такими діями народ готовий був стати підкореним, але була жінка, що не дозволила своєму народу просто здатися колонізаторам й очолила повстання, спровокувавши початок нової війни — Війни Золотого Трону або Війни Яаа Асантева, що названа на честь очільниці.

Народилась вона у південній частині сучасної Гани, в місті Безасе. У неї було двоє братів, один з яких став керівником сусідньої громади. Проте що залишалось їй? Вирощувати рослинні культури, чим мали займатися всі жінки її громади? Певний час вона справді це й робила. У неї тоді був полігамний шлюб і донька. Проте її-таки не дарма називають африканською Жанною д'Арк.

Спочатку Ашанті була федерацією, певний час її частиною Еджису керував брат Яаа Асантева. Після того, як британські колонізатори вислали його на Сейшельські острови, владу перейняв внук Яаа Асантева. Колонізатори вивозили з Ашанті дорогоцінності й золото, до того ж встановлювали надвисокі податки. І люди, втомлені від постійних війн, вже не чинили опору. Проте сталась подія, яка вичавила останню краплю терпіння ашанті.

Якось британський губернатор забажав отримати те, що було священним символом незалежності ашанті — Золотий трон. Коли він почав вимагати його у народу, жоден дорослий не ступив і кроку на зустріч колонізатору. Проте ним заволоділа жага отримати дорогоцінний трон, тому він вдавався до все більшої жорстокості й почав вимагати інформації у дітей. Їм погрожували побиттям, але діти не розповіли білим солдатам про Золотий трон. Тому їх-таки побили й продовжили допити, які не мали результату.

Тоді британський губернатор збільшив податки для ашанті, далі вимагаючи Золотий трон вже для королеви Великобританії. Це стало приводом для скликання ради вождів ашанті, на якій була присутньою і Яаа Асантева. Вона почала закликати всіх до повстання проти колонізаторів, виголосивши свої відомі слова: «Зараз я бачу, що деякі з вас бояться йти вперед і боротися за нашого правителя. За часів Осей Туту, Окомфо Анока і Опоку Варі керівники не дозволили б захопити їхнього правителя без єдиного пострілу. Жоден білий не міг собі дозволити говорити з лідерами Ашанті так, як говорив губернатор цього ранку. Невже дійсно більше немає хоробрості Ашанті? Я в це не вірю. Цього не може бути. Я повинна сказати ось що. Якщо ви, чоловіки Ашанті, не підете вперед, то це зробимо за вас ми. Ми, жінки, зробимо це. Я покличу наших жінок. Ми будемо боротися з білими чоловіками. Ми будемо стояти на полі бою до останнього».

Є свідчення, що Яаа Асантева вигадувала різні додаткові способи для того, щоб відволікати британців. Наприклад, натягувала нитки на кущі, щоб британці стріляли в них, витрачаючи більше патронів. Також вона розвішувала дзвіночки та пляшки на дерева, щоб мати змогу почути наближення військових.

На початку 1900 року повстанці досягли форту Кумасі, де знаходився притулок британців. Через кілька місяців боротьби, коли губернатор викликав підкріплення для військових, повстання було придушене. Яаа Асантева та п’ятнадцятьох вождів захопили в полон і відправили на Сейшельські острови. Це було останнє повстання у війні британців та ашанті. Після нього Ашанті перебувала під керівництвом Британії до 1957 року, коли країна отримала незалежність у складі Гани (першої незалежної африканської країни на південь від Сахари).

Яаа Асантева так і не повернулась до рідної країни. Проте вона і зараз залишається національною героїнею для громадян Гани. Про неї створені пісні, в Кумасі є школа для дівчат, названа на честь Яаа Асантева, а також музей в Квасо, присвячений їй (який частково знищила пожежа 2004 року).

Ви також можете переглянути відеоролики, присячені Яаа Асантева:

The Legendary Nana Yaa Asantewaa & the War of the Golden Stool

Yaa Asantewaa, Ghana's Warrior Queen

15 лютого 2020
Поширити в Telegram
155
Репліки Спільноти
Реплік ще немає, Ваша репліка може бути першою
Усі статті теми
Прийняла українську ідентичність та не зреклася її
«Душа українського шістдесятництва».
Очільниця ЗУНР
«Незламна жінка з палким серцем українським серцем».
Особисте і політичне
«Визволителька визволителя».