1930 
Іванна Климпуш-Цинцадзе з дитинства мріяла стати лікаркою і в жодній іншій професії себе не бачила. Проте її рішення змінила трагічна подія — смерть троюрідного брата. Іванна зрозуміла, що не зможе пережити смерть власних пацієнтів. З того моменту вона почала шукати себе. Зупинилася на дефектології — сфері на перетині медицини та психології. Вступила у педагогічний виш, але не припинила шукати власну «сродну працю». Так, приміром, у 1992 році Іванна навчалася у Літній школі Гарвардського Українського дослідного інституту.
Також здобувала освіту в Державному університеті штату Монтана в Америці за спеціальністю «міжнародні відносини і міжнародне право». У 1997 році закінчила Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність — міжнародні відносини, отримала дипломи бакалаврині міжнародних відносин, а у 1998 році отримала диплом магістрині міжнародних відносин (з відзнакою).
Від середини 2011 року керувала Ялтинською європейською стратегією — міжнародною незалежною мережею, покликаною сприяти розвитку справедливої, демократичної та квітучої України та підтримці реформ, необхідних для європейської інтеграції України. Є співавторкою книги «Чорноморський регіон: співробітництво і безпека». Вільно володіє українською, російською, англійською мовами. Розуміє та розмовляє польською, угорською та грузинською мовами1.
Іванна Климпуш-Цинцадзе — одна із небагатьох жінок на керівній посаді в українській політиці. Чому чоловіків й далі залишається більше? На думку нашої героїні,
українська жінка себе дуже часто самоцензурує, перш за все, щодо своїх амбіцій. Їй складно поставити свою кандидатуру поряд із кандидатурою чоловіка, дозволити іншим оцінити себе як фахівця. Ми схильні поступитися заради того, щоб ніхто не подумав про нас у суспільстві, що ми занадто жорсткі й амбітні, недостатньо жіночні. Це закладено десь на рівні підсвідомості. Жінка завжди стоїть перед вибором: чи буде вона неправильно сприйнятою суспільством через те, що вона аж занадто жіночна, або через те, що їй не вистачає жіночності. І ось так ми і функціонуємо, між молотом і ковадлом2.
Щодо квот для жінок у парламенті, то показовим є те, що пані Іванна з часом змінила свою думку про це явище:
Коли я прийшла в парламент, я була категорично проти квот. Чим я, жінка, не конкурент чоловіку? Хоча і в мене були неприємні ситуації. Сьогодні ж я переконана, що для пришвидшення процесу реформ нам треба запровадити квоти. Нам потрібно мати принаймні 150 жінок у парламенті. Хоча б 30% жінок в уряді, в корпоративному управлінні на найвищих посадах, адже аналітично-статистично доведено, що це підвищує ефективність роботи. З часом люди до цього звикнуть. Тому я виступаю за квоти як тимчасовий засіб3.
У пані Іванни є власні натхненниці, з яких вона бере приклад. Це — Ганна Гопко, Ірина Геращенко, Марія Іонова, Вікторія Войцицька.
1.https://www.kmu.gov.ua/ua/profile/ivanna-klimpush-tsintsadze
2.http://womo.ua/ivanna-klimpush-tsintsadze-ukrayinki-zanadto-sebe-samotsenzuruyut/
3. http://womo.ua/ivanna-klimpush-tsintsadze-ukrayinki-zanadto-sebe-samotsenzuruyut/
